Це той рідкісний випадок, коли пафос доречний. Рішення Європейського Союзу надати статус кандидатів на членство в ЄС Україні та Молдові - історична, епохальна подія не лише для двох колишніх радянських республік, а й для Брюсселя. Це вододіл.
Україна близько 20 років стукалася у європейські двері, але ЄС не збирався їх відчиняти. Перші сигнали подавав на початку нульових авторитарний президент Леонід Кучма, який намагався балансувати між Росією та Заходом. Вікно можливостей відкрилося після його відходу від влади та перемоги в Києві Помаранчевої революції у 2004 році, яка привела до президентського крісла прозахідного політика Віктора Ющенка.
Але тоді не склалося. Демократичні зміни в Україні збіглися з першою хвилею розширення ЄС на схід, яка супроводжувалася побоюваннями негативних наслідків у Західній Європі, зокрема, від напливу дешевої робочої сили. На щастя, ці побоювання не справдилися, але бажання продовжувати в тому ж темпі у ЄС більше не було. Брюссель узяв паузу, а потім почалися кризи - від фінансової до міграційної.
Читайте також: Саміт з перешкодами: як Західні Балкани втрутилися у надання Україні статусу кандидата ЄС
Західна Європа не хотіла вступу України до ЄС
Але, мабуть, головною причиною, через яку Україна досі залишалася за бортом ЄС, небажання впливових країн-засновниць об'єднання відкрити Києву перспективу членства. Варіант, коли найбільша за площею країна у географічному центрі Європи виконує роль буферної зони між ЄС та Росією, їх влаштовував. Західна Європа побоювалася, що вступ України може змістити баланс сил у ЄС на користь Східної та Центральної Європи, а з низкою країн цього регіону у Брюсселя і так складні відносини.
Про це не говорили вголос, але "стара Європа" не заперечувала проти того, щоб Україна залишалася у сфері впливу Москви, мотивуючи це багаторічними зв'язками "братських країн та народів", як любили казати європейські чиновники. Чого гріха таїти - українці давали привід так думати, обравши президентом ставленика Росії Віктора Януковича, чия проєвропейська риторика була лише ширмою.
ЄС пропонував Україні задовольнятися політикою сусідства та зоною вільної торгівлі. Це була фатальна, історична помилка, яка опосередковано сприяла нинішній війні Росії проти України. Європа не хотіла інтегрувати Україну, а Росія хотіла й хоче повернути її під свій контроль за будь-яку ціну. Але і ЄС, і РФ недооцінили рішучості українців, які під час двох революцій - 2004 та 2014 років - чітко дали зрозуміти, що хочуть бути частиною єдиної Європи, оскільки понад усе цінують свободу та демократію. І як би пафосно це не звучало - готові за них помирати, що зараз і відбувається під час війни.
Нова "залізна завіса" в Європі опускається
Відкритий напад Росії на Україну змусив ЄС змінити ставлення та виправити помилку. Наскільки Брюссель буде в цьому послідовним - подивимося, спроби затягнути процес будуть, але змінити вектор не зможуть. Статус кандидата для України та сусідньої Молдови означає, що час буферних зон у центрі Європи добігає кінця. Обидві пострадянські країни йдуть на Захід, відлік пішов, нова "залізна завіса" опускається. Це останній акт переформатування континенту, який розпочався після закінчення "холодної війни".
Читайте також: Вступ до Євросоюзу: процедура, яка вимагає терпіння
А як же Грузія, яка заявила про свій західний цивілізаційний вибір першою на пострадянському просторі ще 2003 року, коли була Революція троянд? Тбілісі подав заявку на вступ до ЄС одночасно з Києвом та Кишиневом, але запрошення наразі не отримав. Саміт ЄС лише визнав за Грузією "європейську перспективу". Причин такої реакції називають безліч, у тому числі політичну кризу 2020 року, коли опозиція звинуватила грузинську владу у фальсифікації парламентських виборів. Брюссель ухвалив правильне рішення, коли дав Тбілісі зрозуміти, що не готовий заплющувати очі на проблеми, навіть якщо є багато успіхів.
Рішення щодо Грузії - також сигнал Україні та Молдові, яким не варто розраховувати на преференції. Їм доведеться справами доводити, що вони готові до подальшої інтеграції та болісних реформ. У тому, що вони впораються, немає сумнівів. Україна та Молдова стануть членами ЄС. І станеться це швидше, ніж багатьом здається.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.