Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) закликала усі держави спершу вакцинувати медичний персонал та ті групи населення, які мають найвищі ризики інфікуватись коронавірусом. А потім пріоритетно віддати іншим країнам наявні дози вакцин, щоб вони змогли вчинити так само. 

Утім, заможний світ досі не зрозумів, наскільки серйозною є пандемія COVID-19 та який величезний глобальний вплив вона матиме на здоров'я, економіку, соціум та геополітику. Вакцини стали символом "повернення до попереднього життя". Тому політичні лідери західних демократій дозволили підштовхнути себе до щеплення націоналізмом. Вони пообіцяли чи не повне охоплення вакцинацією свого населення, тоді як 130 країн дотепер не мають жодної дози вакцини.

Читайте також: Вакцини від COVID-19: що треба знати про ризики та побічні ефекти

Замало, запізно?

Люди у багатих країнах юрбляться перед центрами щеплень, прагнуть отримати "сертифікати вакцинації", щоб уможливити собі поверенення до насиченого соціального та культурного життя. Ці громадяни навіть перебирають, якою ж вакциною щепитись. А от люди в країнах Африки, південніших від Сахари, зможуть тільки цього місяця почати щепитись від коронавірусу. Медики гинуть там у великій кількості, оскільки хворих на COVID-19 доводиться лікувати за складних умов і без захисту.

Минуломісячне застереження генерального директора ВООЗ Тедроса Адханома Гебреєсуса, що "світ опинився на межі катастрофічного морального провалу", здається, на щось вплинуло. Нарешті - через рік після того, як ВООЗ оголосила "надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров'я світового масштабу", - Велика сімка пообіцяла фінансово підтримати Ініціативу з прискорення доступу до засобів для боротьби з COVID-19 (ACT Accelerator). Це глобальний солідарний механізм, до якого також належить COVAX - альянс, утворений для справедливого доступу до вакцин. Утім, цього всього може бути таки замало і запізно.

Читайте також: Чи допоможе Євросоюз Україні вакцинами від коронавірусу

Минулого тижня США, Німеччина, Єврокомісія, Японія та Канада пообіцяли надати ACT Accelerator ще 4,3 мільярда доларів. Таким чином сума, обіцяна цій ініціативі, збільшується до 10,3 мільярда доларів. Утім, фінансова діра на 2021 рік у 22,9 мільярда доларів досі не закрита. Міжнародна торгова палата підрахувала, що світова економіка може втратити до 9,2 трильйона доларів, якщо бідним країнам не уможливлять доступ до вакцинації від COVID-19. Чому ж багатий світ не може зібрати цю порівняно невелику суму, зважаючи на глобальну кризу?

Винуватців більше немає

Навіть ті, хто не вважає солідарність чимось особливим, мають поміркувати над геополітичними наслідками: уже зараз Китай, Росія та Індія надають вакцини за низькими цінами. Ба більше - вони віддають їх навіть безкоштовно тим країнам, з якими прагнуть зміцнити відносини. І це навіть за умови, що і Китай, і Росія, й Індія мають свої власні, внутрішьополітичні потреби. Ця "дипломатія вакцин" поширюється на Європу та за її межі: сербські газети оголошують, що "Вучіч, Путін та Сі врятують Сербію". Індія безкоштовно надсилає вакцину Непалу, Бангладеш, М'янмі, Шрі-Ланці, на Мальдіви та Сейшели, а також в Афганістан. Міністр закордонних справ Індії називає це "Схід діє. Діє швидко" (Acting East. Acting fast). І Китай, звичайно, є дуже політично діяльним у сфері охорони здоров'я уздовж свого Шовкового шляху.

Читайте також: Чому Україна вакцинуватиме від коронавірусу найпізніше в Європі

Президент Франції Еммануель Макрон відреагував на це і вимагає, щоб Європа та США терміново надали до п'яти відсотків вакцин, які виробляють на їхніх територіях, бідним країнам, яким уже роблять пропозиції Росія та Китай. Торік глобальній протидії COVID-19 сильно завадила бездіяльність тодішнього керівництва США. Але ж зараз уже немає кого винуватити, якщо західні демократії нарешті рішуче не відреагують на несправедливість у розподілі вакцин. Майбутнє пандемії, демократії та геополітики дуже змінилося б, якби G7 просто взяла б за девіз старий принцип подолання фінансової кризи "За будь-яку ціну!" 

Ілона Кікбуш- керівниця глобальної програми з охорони здоров'я Інституту дослідження міжнародних відносини у Женеві. До того майже два десятиліття вона працювала у ВООЗ та викладала в Єльському університеті.   

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.