Буча, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь, Тростянець - список українських міст, які в очах усього світу асоціюються з жахіттями російської загарбницької війни стає дедалі довшим. Вбиті пострілом у потилицю чоловіки зі зв'язаними руками, жінки, яких застрелили лише за те, що вони наважилися вилізти з підвалу, розбомблені школи і дитячі садки - вбивства цивільних без розбору видаються характерною рисою війни, яку росіяни ведуть проти українців. Соціальні мережі переповнює потік фото- і відеоматеріалів зі звільнених міст, а також розповідей українців, які стали свідками злочинів.
Колись німці, тепер росіяни
Одне з місць злочинів російських варварів - значно менш відоме міжнародній спільноті, ніж Буча чи Маріуполь - селище Перемога. Після місяця окупації цей населений пункт у 50 кілометрах на схід від Києва також зруйнований і розграбовананий. Історія страждань Перемоги особлива. До 1945 року це селище називалося Ядлівка. Після Другої світової війни воно стало символом злочинів окупантів. Під час війни німці вщерть спалили Ядлівку, по-звірячому помстившись за напади партизанів. Після війни селище було відбудоване і дістало символічну назву - Перемога.
Шість десятиліть потому мені, будучи студентом, випало деякий час бути причетним до особливого проєкту: молоді німці й українці кілька років поспіль під час літніх кількатижневих зустрічей разом ремонтували школу у Перемозі. Цей щирий жест примирення на все життя закарбувався у моєму світогляді. Робити добрі справи й разом осмислювати злочини попередніх поколінь - це особливе підґрунтя для справжньої дружби, для спільного погляду у майбутнє. Це - найкраща запорука того, що жахіття минулого не повторяться.
Читайте також: ООН: Треба притягти до відповідальності винних за вбивства у Бучі
Дружба після примирення з Німеччиною
Я щасливий, що сьогодні Німеччину і Україну пов'язує дружба, яка ґрунтується на спільних цінностях, таких як демократія і свобода. Хоч з України і лунає цілком виправдана критика через сумнівні німецькі газові ґешефти з Росією і нестерпну багаторічну політику умиротворення московського диктатора, у найважчий момент Німеччина все ж стоїть пліч-о-пліч з Україною - будь то допомогою біженцям, чи то постачанням зброї для захисту від агресії.
Через вісім десятиліть після німецької війни на знищення, в Україну прийшла російська. Так само, як і німецькі окупанти тоді, сьогоднішні загарбники не мають жодного співчуття до мирного населення. Для німців тоді українці були "недолюдьми". Для росіян сьогодні - смертельними ворогами, яких треба знищити лише за те, що їхнє прагнення свободи і самовизначення у російській постімперській свідомості сприймається як екзистенційна загроза.
Ненависть до "українських зрадників"
У головах більшості росіян втрачена ними імперія ніколи не переставала існувати. А зближення України із Заходом є відповідно до цього шокуюче архаїчного мислення найстрашнішою зрадою. 86 відсотків росіян, згідно з актуальними результатами опитування громадської думки, проведеного незалежним інститутом "Левада", підтримують війну, розв'язану проти України.
У сталіністському суспільстві, яке відродилося за Володимира Путіна, для "ворогів народу" передбачена лише найвища міра покарання. Українці це знали ще до цієї війни, зокрема і жителі Перемоги. Лише у 30 кілометрах звідси, у Биківні під Києвом, напередодні Другої світової війни прямо посеред лісу без суду і слідства розстрілювали і закопували тисячі людей. Лише тому, що режим на чолі з Йосипом Сталіном оголосив їх "ворогами народу". Сьогодні "зрадниками" і "ворогами" є всі українці, які не зустрічають окупантів хлібом і сіллю.
Читайте також: Зеленський у Бучі: Ми знаємо про тисячі убитих і закатованих
Українцям потрібна лише перемога
Якими огидними не були би вбивства і грабунок з боку загарбників, але факт успішної оборони Києва та інших міст надихає. Західні партнери не мають і в разі подальшої ескалації з боку Москви боятися того, щоби підтримувати Україну всіма доступними засобами. Адже перемога українців у боротьбі з російською деспотією була би шансом для всієї Європи. Європи, яка як спільнота цінностей нині винаходить себе наново, стоячи пліч-о-пліч з Україною.
Йдеться про мирне майбутнє Європи. Лише якщо цей ганебний напад на Україну зазнає фіаско, у культі війни, який десятиліттями плекався у Росії, можуть з'явитися тріщини. Агресивний диктатор у Москві і його посіпаки вже багато років тримають населення своєї країни у войовничому угарі. Злочинний режим черпає свою легітимність, як це не парадоксально, у міфі радянської перемоги над нацистською Німеччиною. Доки росіяни почуваються непереможними у своєму ревізіоністському маренні, в Європі не буде довготривалого миру. Адже у той час як ми в Європі винесли свої уроки з жахіть Другої світової війни і збагнули, що головне - щоб таке ніколи не повторилося, у Росії навпаки популярним є гасло "Можем павтаріть" (Укр. - можемо повторити). Йдеться при цьому ні про що інше, як про взяття Берліна.
Село Перемога - це символ. Знищене селище після перемоги над російськими загарбниками буде відбудоване. А чи будуть росіяни хоч би й кілька поколінь потому замислюватися над тим, що вони зробили з цим мирним селищем і з Україною, як це колись зробили німці, залежить від того, що залишиться від злочинного путінського режиму на згарищі цієї війни.