Антивоєнна драма "На Західному фронті без змін", знята за однойменним романом Еріха Марії Ремарка (Erich Maria Remarque) німецьким режисером Едвардом Берґером (Edward Berger), номінована на премію Американської академії кінематографічних мистецтв і наук "Оскар" у дев'ятьох категоріях. Скільки з них вдасться отримати фільму, стане відомо 13 березня. До цього картина вже стала переможцем у семи номінаціях Британської академії кіно і телевізійних мистецтв (BAFTA).

Нагороду в категорії "За найкращий саундтрек" отримав німецький композитор Фолькер Бертельман (Volker Bertelmann), більш відомий під сценічним псевдонімом Гаушка (Hauschka). В інтерв'ю DW музикант розповів про те, що було найскладнішим у роботі над музикою до фільму, чому головна музична тема зіграна на старовинній фісгармонії його прабабусі та в чому, на його погляд, причина такого широкого міжнародного визнання фільму.

DW: За музику до фільму "На Західному фронті без змін" ви номіновані на премію "Оскар". Це вже ваша друга номінація, перша була у 2017 році до фільму "Лев". Що означають для вас ці номінації?

Фолькер Бертельман: Номінації - це щось особливе саме по собі. Завдяки цьому ти знайомишся з людьми, які, можливо, працюють на одному рівні з тобою або ж роблять дуже цікаві проєкти. Такі номінації дають змогу зустрітися з людьми, яких ти вважаєш великими, - наприклад, із Джоном Вільямсом. Ну і потім, на тебе раптом дивляться зовсім по-іншому, бо ти раптом опиняєшся в оточенні людей, які просто належать до світової еліти в тій галузі, де вони працюють. Для мене це велика честь. У 2017 році це стало для мене несподіванкою, і я тоді подумав: такий шанс випадає лише раз у житті. Але тепер він мені знову випав.

Ви написали музику майже до 30 фільмів. Як ви ухвалюєте рішення - працювати над проєктом чи ні?

Я думаю, це залежить від того, на якому етапі своєї кар'єри ви перебуваєте - як музикант або композитор, який пише музику для кіно. Якщо ви тільки починаєте працювати, то, як правило, ви приймаєте всі пропозиції. Ви хочете набути досвіду, хочете, щоб у вас була робота - тож ви погоджуєтеся і тільки потім читаєте сценарій. Чим успішнішим ви стаєте, тим більше у вас можливостей для вибору. Останніми роками я вирішив писати музику до фільмів, які оповідають про те, що мені цікаво, і які майстерно зроблені.

З режисером фільму Едвардом Берґером ви працювали і раніше - ви писали музику до знятих ним серіалів "Your Honor" і "Patrick Melrose". Якою була ваша перша думка, коли він запропонував вам написати музику до фільму "На Західному фронті без змін"?

- Перша думка була: "Обов'язково треба писати!" Друга: "Але як?!" Бо, по-перше, "На Західному фронті без змін" - така книжка, що одразу ж розумієш: те, що її екранізують у Німеччині, - це історична подія, адже дотепер були тільки американські екранізації. По-друге, треба було подумати про те, як розповісти людям історію Німеччини, пов'язану з війною, у такий спосіб, щоб у них була можливість самим скласти враження про фільм і самостійно знайти можливості для інтерпретації, а не підштовхувати їх до якоїсь точки зору.

Ви писали музику на етапі створення фільму чи вже після того, як він був знятий і змонтований?

Я долучився до роботи над фільмом дуже пізно. Він був уже закінчений, мене запросили в Берлін на показ. Фільм був настільки приголомшливим, що мені стало ясно: це буде щось особливе. Наступного дня я написав першу тему, яка звучить на початку фільму, цей музичний уривок із трьома нотами на початку. Чесно кажучи, я був не дуже впевнений у тому, що вийшло. І я відправив тему Едварду Берґеру. Зазвичай режисерові не надсилають першу ідею, а збирають десять-п'ятнадцять, перш ніж вирішити, що є достатньо матеріалу для того, щоб із нього щось вибрати. Але в цьому разі я все ж таки її відправив, тому що вона здалася мені дуже ясною і сильною, і я хотів знати, чи погодиться він зі мною. Наступного дня він зателефонував мені і просто радів: "Приголомшливо! Це так круто! Я такий радий, це саме те, що треба!" І тоді мені стало ясно - цю тему можна розвивати й далі.

Ви написали дуже мінімалістичну, при цьому дуже виразну і страшну музику. Вона б'є по нервах і підсилює жах від тих жахливих кадрів, які глядач бачить на екрані. Як ви вирішили, яким має бути музичний супровід до цього фільму?

Ідея спала мені на думку після того, як я побачив перші 10 хвилин фільму, в яких ідеться про історію солдатського однострою, - це був наче колаж із зображень, нанизаних одне на одне. Жодного тексту, ви просто бачите, як солдатів втягують у війну, вони гинуть, а потім з них знімають форму, перуть її, відправляють на фабрику, там її чистять, потім привозять у цех зі швейними машинками, де її лагодять і пришивають до неї позначки з новими іменами. Для мене це було символом військової машини, яка дегуманізує людей, що беруть участь у війні. Люди раптово ставали матеріалом. І я вирішив, що музика має звучати в унісон з цією військовою машиною, з цими швейними машинками. І єдиний спосіб зробити це - взяти коротку, маленьку, фактично знакову тему і дозволити їй звучати знову і знову, щоб це було своєрідною художньою інсталяцією.

І ще я думав про те, що ці п'ятеро молодих людей, які йдуть на війну, за відносно короткий час втрачають усе, про що мріяли і заради чого жили. Усе, що насправді робить із них людей. І все ж у них залишаються моменти, коли вони тримають у руках жіночий шарф або бачать плакат із зображенням жінки. У фільмі жінки, як правило, символізують те, на що ці хлопчики з нетерпінням чекають, те, що дає їм відчуття нормальності. Отже, ще є надія. І я відчував, що на додачу до потужного звуку військової машини потрібна релігійна тема, що говорить про час, який у людини є на землі.

Я читала, що головну музичну тему, яка повторюється протягом усього фільму, ви зіграли на фісгармонії вашої прабабусі.

Десь трохи більше року тому мені зателефонували з дому і сказали, що там є фісгармонія, яка належить нашій родині. Я подивився на інструмент і одразу ж сказав, що я його заберу. Потім з'ясував, що в Дюссельдорфі є людина, яка реставрує старі фісгармонії, - таких фахівців зараз залишилося дуже мало. Він відреставрував мою фісгармонію, і вона стояла в моїй студії.

Після першого перегляду фільму в Берліні я подумав, що було б чудово, щоб у фільмі звучав не синтезатор або якийсь інший сучасний інструмент, який викликає в глядачів відчуття: "Так, це сучасний фільм". Я подумав, що хотів би покласти фільм на музику, створену за допомогою інструменту того часу, який, до того ж, працює як машина.

Коли я оглянув мою фісгармонію, я зрозумів, що з цього може щось вийти, тому що в неї є міхи, всередині неї - повітря, і коли на ній граєш, чуєш дерево. А потім я зіграв на ній перший уривок головної теми і спотворив звук фісгармонії. Я пропустив його через спотворювач і підсилювач, і звук вийшов таким динамічним і потужним, що коли його чуєш, взагалі незрозуміло, на якому інструменті це грають. І я думаю, що вийшло дуже добре.

Що для вас було найважчим у процесі роботи?

Найскладнішим було не вкласти в музику занадто багато пафосу і занадто багато героїзму. Щоб можна було дистанціюватися щоразу, коли хочеться зануритися в страждання солдата. Для композитора це та сфера, де одразу починаєш писати сумні, меланхолійні мелодії, і мені було дуже важко, але неймовірно важливо дозволити зберегти дистанцію - щоб музика сягала серця, але без зайвого пафосу.

Фільм переміг у семи номінаціях BAFTA і номінований у дев'яти категоріях на премію "Оскар". Такого успіху німецьке кіно не знало ще ніколи. У чому, на ваш погляд, причина такого широкого міжнародного визнання?

Я думаю, справа в тому, що фільм дає глядачам можливість сформувати свою власну картину того, що відбувається. А також через актуальні події, звісно. Люди дуже ясно уявляють, що означає війна. І коли вона десь дуже близько до дому, - це щось інше, ніж коли війна йде за 15 тисяч кілометрів десь в іншому місці. Це, звісно, теж зіграло свою роль. Хоча могло бути й навпаки, і люди могли сказати, що не хочуть дивитися фільм про війну. Але фільм знайшов відгук. У якийсь момент в одній точці зійшлося кілька чинників: нинішній час, сильний сценарій і сильна робота загалом. Мені здається, що саме це поєднання призвело до того, що переважна більшість так високо оцінила фільм.

Читайте також: Занурення у війну на "Берлінале": як знімали фільм "Східний фронт"