"Конституція Пилипа Орлика" вперше в Україні: що треба знати
Ольга Журавльова
18 серпня 2021 р.
Українці вперше можуть побачити латиномовний оригінал "Конституції Пилипа Орлика", написаної 311 років тому. Цей історичний документ для тимчасової експозиції в Києві передали зі Швеції.
З нагоди святкування 30-ї річниці незалежності України до Києві зі Швеції доставили оригінал "Конституції Пилипа Орлика" - унікальний історичний документ, який було складено у 18-му сторіччі. DW розповідає про створення документу та його історичну цінність.
Хто такий Орлик і навіщо йому знадобилась конституція
Пилип Орлик був соратником і генеральним писарем українського гетьмана Івана Мазепи, який повстав проти російського царя Петра І й вступив у союз зі шведським королем Карлом ХІІ. Після поразки шведського війська під Полтавою (1709) Карл ХІІ разом з Мазепою відійшли на турецьку територію, зупинившись у місті Бендери (зараз територія Молдови). Серед наближених, котрі супроводжували Мазепу, був і Орлик. Після смерті Мазепи козацька старшина обрала Орлика наступним гетьманом. Там же 1710 року був укладений документ, який прописував умови й устрій української держави у разі проголошення її самостійності, пояснює у розмові з DW Сергій Кот, керівник Центру досліджень проблем повернення та реституції культурних цінностей при Національній академії наук України.
Самого Орлика пізніше прозвуть "гетьманом у вигнанні", а укладені ним "Договори і Постановлення прав та Вольностей Війська Запорозького" стануть відомі як "Конституція Пилипа Орлика". Згодом Пилип Орлик перебрався до Швеції, де він певний час мешкав. "Саме з цією конституцією Орлик наступні кілька десятків років веде переговори з монархами іноземних дворів про відвоювання незалежності України, і саме ґрунтуючись на цьому документі він проводить дипломатичну політику, через що Україна знана і відома в європейських колах", - говорить науковий співробітник Інституту історії України Національній академії наук Олександр Алфьоров.
Що представляє собою "Конституція Орлика" і в чому її особливість
Підписаний у Бендерах документ фактично був договором між гетьманом, старшиною, запорожцями і шведським королем мав регламентувати гетьманське правління після відновлення незалежності України. "Конституція Пилипа Орлика" складається з преамбули, 16 статей та присяги гетьмана. У документі обґрунтовуються права України на незалежність від Москви, регламентуються відносини в державі. Також у документі розподіляється влада на судову, виконавчу та законодавчу, що свідчить про високий рівень юридичної культури України 18 століття, пояснює Алфьоров. Як зауважив його колега історик Кот, у цей час "в українському середовищі, нехай це і була політична еміграція, народжується уявлення про співвідношення влад, демократичні засади, коли гетьман підзвітний раді старшини". "На той час це було абсолютно щось нове не лише з точки зору історії України, а й європейської та світової", - каже Кот. У будь-якому разі, додає Альфьоров, це перший документ, який передбачає розподіл трьох гілок влади. "Цю тріаду європейські юристи вичленили на кілька десятків років пізніше", - констатував він.
Пам'ятник Пилипу Орлику в КиєвіФото: Robert Ghement/EPA/dpa/picture alliance
Чому існує два варіанти "Конституції Орлика" - латинською та староукраїнською
Документи, підписані гетьманом Пилипом Орликом, були укладені староукраїнською та латинською мовами у кількох екземплярах. За словами Алфьорова, спочатку був складений документ староукраїнською мовою, а вже потім зроблено його переклад латинською. Дослідник звернув увагу ще й на таку деталь: "Цей переклад містить різночитання, він відрізняється від кириличного оригіналу. В латиномовному оригіналі детальніше прописані функції самоврядування у містах і їхні правила", - каже Альфьоров. На його думку, латиномовна конституція була в першу чергу призначена для Карла ХІІ та для європейський країн. "І в мене є впевненість, що той оригінал конституції, що знаходиться в Швеції, писався, щоб бути переданим одному з європейських монархів", - вважає науковець. У той же час староукраїнською конституція та її копії писалися для представників козацтва та старшини. "На переконання дослідників, тоді було підписано кілька документів, які ми можемо визначати як оригінали", - уточнює Алфьоров.
Реклама
Де перебуває оригінал староукраїнською
Оригінальний рукопис староукраїнською із особистим підписом Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького зараз зберігається у Російському державному архіві давніх актів. Цей документ було віднайдено українськими дослідниками у 2008 році. Нині історики лише припускають, як документ міг потрапити до російського архіву. За припущеннями, спочатку він опинився на українських землях разом із запорожцями, які повернулися з еміграції з дозволу російського уряду, а пізніше був переданий до російських архівів. "Скоріше за все, ці матеріали потрапили до Росії агентурним шляхом ще в часи Російської імперії", - каже історик Кот.
Як латиномовний варіант опинився у Швеції
Оригінал угоди латинською мовою з 18 століття зберігається у Швеції. "Цей документ був вивезений Орликом і залишився серед його спадщини і паперів у країні, де він проживав і мав політичний притулок", - вказує Кот. "Конституцію Пилипа Орлика" досі не демонстрували широкому загалу, і вперше цей документ на тривалий термін залишив стіни Національного архіву в Стокгольмі.
Саме цей екземпляр "Конституції Пилипа Орлика" й привезли до Києва. Побачити його можуть усі охочі з 17 серпня до 14 листопада в Софійському соборі в українській столиці.
Україна у 1918-му очима німецьких фотографів (частина перша)
Фотокореспонденти супроводжували німецькі війська після їх прибуття в Україну за умовами Берестейського миру. В об’єктив потрапляли не лише військові, але й мальовничі краєвиди та тварини. Деякі фото публікуються уперше.
Фото: picture-alliance/akg-images
"...А ми тую червону калину піднімемо"
Демонстрація у Києві в березні 1918 року на підтримку української державності та Берестейського миру. Фото, зроблене німецьким кореспондентом, із колекції Імперського воєнного музею Лондона (Великобританія).
Фото: IWM
Берестейський мир
У ніч з 9 на 10 лютого 1918 року у Брест-Литовську відбулось підписання мирного договору між УНР та Центральними державами. Після звернення УНР війська союзників розпочали просування в Україну. На фото: (зліва направо) генерал Брінкманн з генштабу армії Німеччини, українські делегати - Микола Любинський, Микола Левицький, Олександр Севрюк, німецький генерал Макс Гоффманн і Сергій Остапенко.
Фото: public domain
Операцiя "Фаустшлаг"
У лютому 1918 року Австро-угорські війська досягли Кам'янця-Подільського. Позаду видніється знаменита фортеця, відома з XIV століття як частина оборонної системи міста. З 22 березня 1919 по листопад 1920 Кам'янець-Подільський був столицею УНР.
Фото: Wikipedia/KuK Kriegspressequartier
Вступ до Києва
1 березня німецькі війська увійшли в Київ. На цьому фото, зробленому у березні 1918 року, військовий оркестр марширує попереду. Німецькі війська повсякчас влаштовували виступи духових оркестрів та із задоволенням марширували під музичний супровід, часто перед тодішньою міською думою (зараз це Майдан Незалежності).
Фото: picture-alliance/RIA Nowosti
Місце зустрічі - Софійська площа
Софійська площа у Києві виконувала роль центрального місця зборів для усіх можливих політичних акцій, віче, молебнів та ефектних військових парадів. На цьому фото - німецькі військові перед Софійським собором весною 1918 року.
Фото: DeGolyer Library, Southern Methodist University
Концерт у Проскурові
На цьому фото 1918 року Австро-угорський військовий оркестр грає у Проскурові (нині - Хмельницький). Місто відіграло важливу роль під час революційних подій. Тут тричі перебував уряд УНР та Директорія. 1919 року містом прокотилася хвиля насильства і кривавих погромів.
Фото: Public Domain
Пам'ятник Іскрі та Кочубею
Пам'ятник боярам Іскрі та Кочубею не упізнають знавці сучасного Києва: царська влада встановила його на Арсенальній площі у 1914 році до 200-ї річниці Полтавської битви. Простояв він недовго: навесні 1918 його демонтували і поставили пам'ятник Мазепі, який невдовзі теж скинули. Постамент згодом викрористали для пам'ятника арсенальцям. Фото зробив у березні 1918 берлінський фотограф Вальтер Ґірке.
Фото: Public Domain
Панорама Севастополя
На цьому фото видно південну бухту Севастополя з кораблями, а також Лазарєвські казарми. Німецькі частини увійшли в місто 1 травня 1918 року. Керував операцією генерал піхоти Роберт фон Кош.
Фото: DeGolyer Library, Southern Methodist University
Польова їдальня
На цьому фото німецькі солдати відпочивають та частуються їжею з польової кухні у німецькому поселенні Александерфельд, яке заснували німці-лютерани з Пришибських колоній. Сьогодні це село Верховина (Мелітопольський район Запорізької області).
Фото: gemeinfrei
Весна у Катеринославі
На цьому фото, зробленому навесні 1918 року, видно спокійне урбаністичне життя Катеринослава (Дніпропетровськ, нині - Дніпро). Але вже за рік Катеринослав опинився під контролем багатьох учасників конфлікту: "білих", "червоних", армії Директорії УНР та місцевих загонів самооборони. І це не єдиний випадок: Шепетівка на Хмельниччині за період революційної доби переходила з рук в руки до 20 разів.
Фото: public domain
Набережна Ялти
На цьому фото, зробленому навесні 1918 року, Ялта живе звичним курортним життям. Однак ще на початку року тут розгорталися кровопролитні бої із застосуванням корабельної артилерії та гідроавіації.
Фото: gemeinfrei
Широко розкинувся Дніпро
На цій світлині 1918 року з фондів Національного архіву Нідерландів німецькі війська переправляють сіно з лівого берега Дніпра на правий у Києві. Позаду видніється Ланцюговий міст, споруджений за проектом британського інженера Чарльза Віньйоля. Міст уперше підірвали у 1920 році польські війська, що відступали з Києва.
Фото: gemeinfrei
Боббі у Києві
Німецькі офіцери нерідко брали із собою в Україну домашніх улюбленців. На цьому фото - французький бульдог Боббі, який належав одному з німецьких пілотів 27-ї повітряної ескадрильї.
Фото: Public Domain
1000 Карбованців
Українські гроші не рідко брали із собою як сувенір. Їх продовжували друкувати і після зречення Скоропадського і приходу до влади у грудні 1918 року Директорії УНР. Зміни в малюнок і написи на банкноті не вносили, хоча на ній фігурувала ще стара назва - Українська Держава. Після евакуації Директорії з Києва друк цієї купюри відновився у Кам'янці-Подільському, а в 1920 році - у Варшаві.
Фото: Wikipedia/Ron Wise's World Paper Money
14 фото1 | 14
Україна у 1918-му очима німецьких фотографів (рідкісні фото, частина друга)
1 березня 1918 року німецькі війська увійшли в Київ за умовами Берестейського миру. Якою побачили вони столицю і решту України? У другій частині добірці DW унікальні архівні фото, деякі з яких публікуються уперше.
Фото: Southern Methodist University
"Оце так знахідка!"
На цьому фото відбитий у більшовиків панцирник "Остін-Путіловець" Російської імперії гасає вулицями Києва після вступу німецьких військових 1 березня 1918 року. Перед тим Київ на кілька тижнів захопили більшовики і на вигнання їх самотужки влада УНР не сподівалась.
Фото: IWM
Панорама Києва
Фотокартка із панорамою Києва зроблена з Андріївської церкви навесні 1918 року невідомим німецьким солдатом-саксонцем.
Фото: Public Domain
У Києво-Печерській лаврі
На цьому фото із колекції Імперського воєнного музею Лондона (Великобританія) німецькі офіцери оглядають принади Києво-Печерської лаври у супроводі православних ченців.
Українська кавалерія на вулицях Києва
Українська кіннота УНР рухається вулицями Києва після вступу до української столиці німецьких військ 1 березня 1918 року. Німці активно займалися вишколом українських частин.
Фото: IWM
Перевірка документів
Німецький солдат перевіряє документи в Києві улітку 1918 року. В українській столиці невдовзі відкрилось Імперське торговельне представництво Німеччини.
Фото: picture-alliance/Ria Novosti/Sputnik
Народна автентика
На цій фотографії, зробленій у 1918-му невідомим військовим фотографом, зображена група українських селян у національних костюмах. Згідно з даними Державного архіву Австрії, фото походить з Волині.
Хати в українському селі палають вогнем після відступу більшовицьких загонів. Фото 1918 року, зроблене ще напередодні вступу австро-угорських частин, які упродовж березня-квітня зайняли практично всю територію України. Зіткнення з більшовиками тривали ще довгий час, але й австрійці, як наголошують історики, демонстрували на українських землях виняткову брутальність.
Цей карний загін жандармерії Австро-Угорської імперії брав участь у придушенні страйку залізничників на станції Гайворон Одеської залізниці. (Подільська губернія, з 1939 р. - Кіровоградська область). Фото було передано Федеральним архівом ФРН Центральному державному кінофотофоноархіву України ім. Пшеничного і раніше не публікувалося.
Фото: TsDKFFA
Вулиця у Смілі
На цьому фото, зробленому на весні 1918 року, вирує буденне життя у невеличкому місті Сміла, районному центрі сучасної Черкаської області. Поява німецького контингенту у провінції зовсім невипадкова - тут розташований найбільший залізничний вузол області. Саме залізницею доправляли на Захід продовольство, яке Україна гарантувала за умовами Берестейського миру.
Фото: Southern Methodist University
Українське продовольство на шляху до Австро-Угорщини
На цій фотографії з Державного архіву Австрії видно, як вивантажують та сортирують на складі у Румунії продовольство з України для подальшого відправлення на захід. Уряд УНР гарантував союзникам близько 1 мільйона тонн продовольства, хоча вивезти залізницею вдалося лише 130 тисяч тонн - половина пішла до Австрії. До Німеччини дійшло лише 50 тисяч тонн.
