Збройні сили РФ, які здійснили повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, з грудня минулого року зводять масштабні оборонні споруди вздовж усієї лінії фронту. На супутникових знімках видно, що війська РФ окопуються у ключових стратегічних точках, зокрема на окупованих українських територіях, готуючись до контрнаступу Збройних сил України (ЗСУ). Британська розвідка назвала побудовані Росією оборонні споруди "одними з наймасштабніших, яких не було у світі за багато десятиліть".

З листопада 2022 року в прикордонних районах Росії, на півдні та сході України з'явилися тисячі нових оборонних позицій - траншеї, протитранспортні загородження та окопи протягом сотень кілометрів, пише агентство Reuters, яке проаналізувало тисячі свіжих супутникових знімків.

Росія зробила висновок із торішнього успішного контрнаступу України в Харківській області і бачить у підготовленій обороні кращий шанс запобігти своїй вирішальній поразці, вважає старший науковий співробітник Інституту досліджень зовнішньої політики (FPRI) з Філадельфії Роб Лі. "Після харківського наступу Росія усвідомила, що поразка можлива - вони можуть втратити територію. Я думаю, це було усвідомленням того, що Україна може проводити наступальні операції", - констатує він.

Які оборонні споруди будують російські військові

Найпоширеніший і найпростіший у будівництві тип оборонної споруди - це траншеї - бойові позиції, вириті на глибину приблизно людського зросту з передньою стінкою, укріпленою мішками з піском або камінням.

Очевидна функція траншей - захист піхоти від куль, уламків та артилерійських обстрілів. Російські військові обладнали безліч таких позицій вздовж ключових, на думку їхнього командування, доріг і стратегічних міст, сказав Reuters аналітик відділу досліджень зовнішньої та оборонної політики Американського інституту підприємництва Бреді Африк, який вивчив супутникові знімки.

Інший тип російських оборонних споруд, які видно з супутників, - це перешкоди для важкої техніки ЗСУ, різні протитанкові їжаки, рови та бетонні блоки, побудовані на зразок так званих "зубів дракона" часів Другої світової війни, пише Reuters. Крім того, російські сили, на думку аналітиків, підготували мінні поля, які можуть значно ускладнити роботу важкої техніки ЗСУ.

Ймовірні місця удару ЗСУ

Розташування найбільших оборонних споруд може вказувати на райони, які російське командування вважає найвірогіднішим місцем для удару ЗСУ. Російські позиції найбільш сконцентровані поблизу лінії фронту в південно-східній частині Запорізької області, на сході України та в районі перешийка, що сполучає анексований Крим із рештою України. Як зазначає генерал-майор австралійської армії у відставці та бойовий інженер Мік Раян, російські військові, мабуть, вважають найбільш ймовірним і небезпечним місцем південь України, особливо Запоріжжя.

Читайте також: Український контрнаступ: цілі, шанси та ризики

"Це не постійне, стаціонарне, але досить серйозне укріплення, яке будувалося протягом пів року. Навіть за російських масштабів будівництва вони не можуть перекрити всю лінію фронту. Оборона будується осередкова", - ділиться своєю оцінкою український військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Олег Жданов, зазначаючи, що, наприклад, на схід від Мелітополя мережа доріг практично не перекрита оборонними спорудами.

Завдання цих укріплень на тактичному та оперативному рівнях, ймовірно, полягає не так у стримуванні сил ЗСУ на всій лінії фронту, як у нав'язуванні вищої ціни за певну кількість повернутих українських територій, розмірковує Ніклас Мазур із Центру досліджень у сфері безпеки університету ETH у Цюріху.

Укріплення згладжують слабкі сторони сил РФ

"Укріплення додають ступінь передбачуваності та структурують майбутні операції. Це пом'якшує слабкі сторони Росії, оскільки ЗСУ, як правило, краще діють в умовах імпровізації та мінливих військових ситуацій", - продовжує Мазур.

Роб Лі з Інституту досліджень зовнішньої політики зазначає, що зосередження сил на певній ділянці фронту могло б дати ЗСУ перевагу та дозволити просунутися вглиб окупованої Росією території. Це, у свою чергу, може зруйнувати інші оборонні лінії та призвести до ширшого прориву.

На супутникових знімках поки що не видно розташування російської артилерії, яка займе позиції безпосередньо перед початком бойових дій, зазначає Жданов. Ще один важливий чинник - російська авіація, яка через українську ППО рідко бере участь в операціях у небі над Україною. "Важлива буде насиченість наступаючих сил ЗСУ тактичними засобами ППО, які безпосередньо захищають війська. За ними переміщатимуться ППО оперативно-тактичного рівня, які прикриватимуть уже цілі райони. Це дуже серйозний фактор, який треба враховувати", - попереджає Жданов.

Хоча всі опитані аналітики визнають, що російські укріплення в окупованих районах України можуть ускладнити великий прорив ЗСУ, його результат залежить не тільки від самих лише споруд. Прив'язка до укріплених районів робить російські сили більш передбачуваними, оскільки ЗСУ будуть відомі їхні позиції, зазначає Ніклас Мазур.

"Найголовніший момент у цій обороні: хоч би як ти закопувався чи укріплювався, все одно все залежатиме від солдата. Його бажання захищати цей рубіж, морально-психологічного стану та настрою", - наголошує Жданов. Під час російської окупації Херсона, нагадує експерт, військові РФ теж майже пів року будували оборонні споруди, везли готові залізобетонні конструкції для довготривалих вогневих точок та створили три лінії оборони перед містом, яке було звільнено ЗСУ.

Класичні укріплення в умовах сучасної війни

"Мета України повинна полягати в тому, щоб викликати параліч у російському військовому керівництві та паніку серед російських рядових. Невід'ємні чинники, такі як тактична несподіванка, лідерство на полі бою та бойовий дух, ймовірно, матимуть вирішальне значення у перші 24 години наступу", - каже CNN британський фахівець із сучасних війн Франц-Стефан Гаді.

За словами Жданова, в умовах сучасної війни наступальні дії вестимуться нечисленними високоманевровими угрупованнями. Це було видно під час визволення Україною Харківської області, коли високомобільні групи проривалися в прогалини між обороною, окопами та не втягувалися в бій, нагадує експерт. "Вони забезпечуватимуть створення хаосу та паніки серед противника, а добиватимуть вже рейдові загони основних сил", - розмірковує Жданов.

Яку роль відіграє західна військова допомога

Для звільнення територій, за словами Роба Лі, українські танки та інша бронетехніка мають злагоджено діяти разом з інженерами, артилерією та навіть авіацією, щоб долати ешелоновану оборону, і нещодавні постачання західного військового спорядження покликані допомогти ЗСУ у цьому.

Жданов серед поставленої техніки, що впливає на хід контрнаступу, виділяє американські системи дистанційного розмінування M58 MICLIC (Mine Clearing Line Charge) і інженерну спецтехніку, що поставляється Німеччиною - танкові мостоукладачі Biber для подолання невеликих перешкод та інженерні машини Dachs. Крім того, передані Україні танки та бронемашини найчастіше обладнуються тралами для подолання мінних полів, нагадує Жданов.

Ключовим елементом західної підтримки стане здатність ЗСУ діяти у загальновійськових групах - ефективно об'єднувати всі роди військ у ключових точках бою, наголошує Мазур. Вирішальне значення матиме як техніка, що поставляється з боєприпасами, так і постійна розвідувальна підтримка, підсумовує аналітик.

За словами генерал-майора австралійської армії у відставці Міка Раяна, грамотне планування з боку України може виявитися навіть ціннішим за західне озброєння. "Найважливіша допомога, яку вони отримали, - це не стільки техніка, скільки навчання особового складу батальйону, бригади та вищої ланки цим дуже складним загальновійськовим діям. Це найскладніша наземна операція, яку ви можете провести", - пояснює він.

"Ми раніше ніколи не бачили наступів ЗСУ на настільки укріплені позиції РФ. Попередні контрнаступи велися проти ослаблених, розосереджених російських військ. Нинішня ситуація зовсім інша", - попереджає Ніклас Мазур із Центру досліджень у сфері безпеки університету ETH у Цюріху.