Міжнародна правозахисна організація Transparency International у своємуІндексі сприйняття корупції за 2022 рік звертає особливу увагу на порівняно нове явище - дедалі активніше застосування корупції авторитарними країнами для досягнення їхніх стратегічних зовнішньополітичних цілей.

Опублікований 31 січня Індекс оцінює рівень сприйняття корупції у 180-ти країнах на основі опитувань, проведених серед експертів і ділових кіл. Черговість у списку визначається за кількістю балів, де нуль балів - максимум корупції, а 100 - її повна відсутність.

На першому місці - Данія, на останньому - Сомалі

Як і в попередні роки, лідирують у списку країни з усталеними демократичними структурами і сильною правовою державою. 90 балів і перше місце отримала Данія, друге ділять Фінляндія та Нова Зеландія, на четвертому - Норвегія, на п'ятому - Сінгапур. У Німеччини - 9-те місце. Опитані експерти дали їй 79 балів, стільки ж, скільки 10 років тому й на один менше, ніж 2021 року.

Замикають Індекс сприйняття корупції країни, охоплені збройними конфліктами і в яких спостерігається ерозія державних структур, - Лівія, Ємен, Сирія, Південний Судан і Сомалі.

До числа країн, які за останні 10 років втратили найбільше балів (по мінус 13), належать Туреччина та Угорщина. Transparency International розглядає цю обставину в контексті заходів влади цих країн щодо обмеження незалежності судової системи, ЗМІ та структур громадянського суспільства, що, на думку правозахисників, ускладнює боротьбу з корупцією та зловживаннями службовим становищем.

Корупція на пострадянському просторі

З усіх пострадянських країн найбільш благополучна ситуація в Естонії, яка посіла в Індексі 14-те місце, отримавши 74 бали. У першій чверті списку, крім неї, Литва і Латвія, а також Грузія (56 балів і 41-е місце).

Вірменія (63-тє місце) отримала торік на три бали менше, ніж 2021-го, але на 12 балів більше, ніж 10 років тому. Настільки ж амбівалентна ситуація в Білорусі (91 місце) - гірша, ніж торік, але краща, ніж у 2012-му.

Україна (116-те місце) поліпшила свій рейтинг і за рк (плюс 1 бал), і за 10 років (плюс 7). Росія залишилася практично без змін. Вона ділить 137-е місце з Парагваєм і Малі, отримавши, як і 10 років тому, 28 балів. Ще більш гострою проблемою сприймається корупція в Таджикистані, Азербайджані та Туркменії.

Війна і корупційні скандали в Україні

Звернули увагу в Transparency International і на останню серію корупційних скандалів в Україні.

На прохання DW голова німецької секції Transparency International Александра Герцоґ (Alexandra Herzog) так прокоментувала ситуацію в Україні: "Починаючи з 2014 року, Україна проводить цілу низку антикорупційних реформ, і це відображається в Індексі сприйняття корупції. Те, що зараз стали відомі нові випадки корупції, ми оцінюємо як добру ознаку. Значить, незважаючи на війну, інститути боротьби з корупцією працюють, факти розслідуються, а не замітаються під килим. Але зрозуміло, що ще багато чого належить зробити. І недарма Євросоюз зажадав від Києва додаткових зусиль і заходів щодо боротьби з корупцією".

Коли йдеться про фінансову допомогу, пояснила вона, про кошти на повоєнну відбудову, про великі гроші взагалі, то в таких випадках, зрозуміло, зростає і ризик корупції.

Читайте також: Велика кадрова чистка від Зеленського - чому саме зараз? 

Кремлівські мережі в Німеччині

Росія та Азербайджан, а також Катар і Марокко у звіті Transparency International "відзначилися" окрім того, як країни, влада яких використовує стратегічну корупцію для досягнення своїх зовнішньополітичних цілей.

"Стратегічна корупція застосовується в різних формах і на всіх політичних рівнях, - пояснила Александра Герцоґ. - Тим самим робляться спроби підірвати політичну, соціальну та економічну стабільність демократичних суспільств, насамперед, тут, у Європі, і особливо в Німеччині".

Так, вказується у звіті за 2022 рік, Росія особливо активно застосовувала цей інструмент у контексті широкомасштабного вторгнення в Україну. У Німеччині, зокрема, вона створювала на федеральному та земельному рівнях розгалужену мережу, йдеться в документі, щоб впливати на енергетичну політику німецької влади. Правозахисники посилаються на розслідування видання Correctiv, у якому йдеться про те, як "Росія використовувала німецьких політиків, менеджерів і адвокатів, щоб підвищити залежність Німеччини від російського газу".

Фейковий фонд "Газпрому" і підтримка правих популістів

Найяскравіший у цьому плані приклад, нагадує Transparency International, - створення у федеральній землі Мекленбург-Передня Померанія фейкового фонду під назвою "Захист клімату та екології"(Klima- und Umweltschutz MV). Фонд фінансувався майже винятково одним із дочірніх підприємств "Газпрому", а його метою було сприяння реалізації вельми суперечливого газопровідного проєкту "Північний потік-2" і захист від санкцій США фірм, які є постачальниками проєкту або надають йому сервісні послуги.

Александра Герцог нагадала також про грошові посади, надані в Росії колишньому канцлеру ФРН Ґерхарду Шредеру (Gerhard Schröder), та підтримку політиків із правопопулістської партії "Альтернативи для Німеччини" (АдН): "У такий спосіб російський режим зміг вплинути на ухвалення в Німеччині рішень у сфері енергетичної політики та зміцнити свої геостратегічні позиції".

Азербайджан же, зі свого боку, як зазначила Александра Герцог, судячи з усього, створив багатомільярдну систему відмивання грошей за допомогою підставних фірм у Лондоні та філій Danska Bank в Естонії: "Автократичні режими використовують наші фінансові структури, щоб ховати гроші і застосовувати їх для корупції".

Німецькі лазівки для російських олігархів

Заступниця голови німецької секції Transparency International Марґарете Баузе (Margarete Bause) вказала у зв'язку з цим і на лазівки, які існують у Німеччині та допомагають, наприклад, занесеним у персональні санкційні списки ЄС російським олігархам і високопоставленим чиновникам уникати заморожування їхніх коштів.

"Особливо те, що стосується боротьби з відмиванням грошей, у нас є ще ціла низка невиконаних домашніх завдань, - відповіла Марґарете Баузе на запитання кореспондента DW. - Уже навіть з'ясування того, кому належить та чи інша нерухомість, є в Німеччині великою проблемою. Наприкінці минулого року, щоправда, був певний прогрес - ухвалено закон про боротьбу з відмиванням грошей, але лазівки ми все ще бачимо".

Одна з них, пояснила вона, полягає в тому, що ні представники громадянського суспільства, ні журналісти не мають доступу до інформації про те, кому належать об'єкти нерухомості. Немає в Німеччині і єдиного реєстру щодо цього.