Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) підтвердили затримання голови Верховного Суду Всеволода Князєва через можливе одержання неправомірної вигоди. НАБУ повідомило, що детективи отримали інформацію про діяльність злочинного угруповання із залученням посередників суддів у судовій гілці влади. Як таке могло статися? Адже Верховний суд, який є найвищим судом в українському судоустрої, був нещодавно реформований за новими правилами: з конкурсним відбором та залученням громадських активістів. Прокоментувати ситуацію, що склалася, DW попросила заступницю виконавчого директора Transparency International Ukraine Катерину Риженко.

Deutsche Welle: Пані Риженко, Верховний суд був першою судовою інстанцією, яку нещодавно реформували, і він мав би бути взірцем. Натомість у ньому підозрюється корупція на топ-рівні. Чи означає це, що судова реформа в Україні не вдалася?

Катерина Риженко: Це однозначно, мабуть, одна з найгучніших справ за час діяльності НАБУ та САП. Судді - це та категорія осіб, від якої ми чекаємо максимальної неупередженості й доброчесності, але ж, як бачимо, не у всіх це є. Зараз йдеться про 18 суддів Верховного суду, в яких проходили обшуки, але затримано, за даними НАБУ, тільки двоє. Тому тут треба дивитися за розвитком справи, хто буде затриманий і кому ще буде вручена підозра. Масштаб справді неймовірний. Звичайно це сильний удар для України як в плані розвитку реформ, так і в плані діяльності судової реформи. Я б не говорила, що це кінець реформ, оскільки ця справа є позитивним показником для діяльності антикорупційної системи в Україні. Бо незалежно від обставин, війни, завантаженості по іншим провадженням САП та НАБУ проводять такі розслідування, не бояться називати таких фігурантів, як судді Верховного суду і це саме та система стримування і противаг, про яку ми роками говоримо, де всі мають виконувати свою роль.

Читайте також: Корупція у Верховному суді України: що відомо наразі

Робота НАБУ та САП це добре. Це свідчить про успішність антикорупційної реформи. Але ж виходить, судова реформа, яку проводять в  Україні роками, не витримала першого ж стрес-тесту?

Тут важливо розуміти, що конкурси - це не панацея, але це не означає, що мати їх неефективно. Конкурси потрібні, аби прозоро, на конкурентній основі обрати кращих з кращих. Як обрані кандидати будуть вести себе на обраних посадах, може показати тільки час. Добре, що в нас вже є інші працюючі органи, які здатні розслідувати і притягати до відповідальності, якщо порушуються закони, особливо суддями. Звичайно, що за результатами цієї справи треба зробити висновки про конкурсну процедуру, яка була при обранні суддів Верховного суду і як так вийшло, що така велика кількість суддів була причетна до корупційних справ. Плюс там є ще фігуранти з адвокатських об'єднань. Тобто ще треба дивитися, куди нас ця справа заведе. Але це ще одне підтвердження, що реформи, зокрема й судову, треба продовжувати: і та ж ВРП (Вища рада правосуддя. - Ред.) і ВККС (Вища кваліфікаційна комісія суддів. - Ред.) ще не до кінця реформовані, і відбір суддів на Вищий антикорупційний суд… У нас ще багато попереду. І ця справа має всім показати, що судді небезкарні й будуть притягнуті до відповідальності. Але до того сторона обвинувачення має ще відстояти свою позицію в суді, аби всі фігуранти понесли покарання.

Як на вашу думку, відреагують на цю справу Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів, які самі ще перебувають у процесі реформування, але мають ключове значення, що буде далі з суддями Верховного суду, які піддалися на корупційну спокусу?

Це буде також викликом для органів суддівського самоврядування, тому що треба рішення ВРП для того, щоб після клопотання НАБУ і САП можна було припинити діяльність цих суддів. Наскільки швидко це буде, теж буде певним показником. Потім постане питання - в залежності від кількості суддів, які проходитимуть по цій справі, - чи треба заміщувати ці посади, чи може Верховний суд здійснювати свою діяльність, враховуючи таку кількість суддів, які фігурують у кримінальному провадженні. Адже 18 суддів, у яких проводили обшуки - це майже 10 відсотків всього складу суду.

Звичайно мені б хотілося вірити, що і ВРП, і ВККС готові будуть працювати з цими викликами ефективно, але, на жаль, повної впевненості в мене немає. Справді, самі ці органи ще в процесі реформи, й справа з суддями Верховного суду могла б бути доказом їхнього успішного реформування та прогресу в цьому. 

Цей кейс з суддями Верховного суду показав, що це інституційна проблема чи проблема людей, які працюють в судовій системі? З чого починати: міняти знову систему докорінно чи міняти кадри, реформувати систему підготовки суддів?

Ми маємо проводити ці речі паралельно: міняти систему та міняти кадри. Бо міняючи одне, не змінюючи іншого - так не працює. В Україні є фундамент, і робота у цих двох напрямках. Просто очевидно, що судова систем - це виклик для будь-якої країни, зокрема і всесвітньо визнаних демократичних країн. Це проблема не тільки для України. Ми не унікальні в цьому. Але нам треба шукати кращих практик проведення судової реформи, які ефективно працюватимуть в Україні.

Куди рухатися далі, аби унеможливити корупцію в судовій системі? Що ще треба зробити в цій реформі?

Конкурс на суддів Верховного суду був одним з перших, коли ми говоримо про новий формат відбору кандидатів на будь-які посади, зокрема і суддів. Там, звісно, є що вдосконалювати - як мінімум, рішення Громадської ради доброчесності, яка теж оцінювала кандидатів, має бути під час відбору вирішальним. Висновки ж Громадської ради були консультативні та не впливали фінально на результат рішення ВККС під час цього конкурсу. Їх брали до уваги, але вони не були вирішальними. Потенційно це теж могло мати вплив на тих, хто пройшов чи не пройшов. В інших конкурсах міжнародники мали вирішальний голос, чого не було під час конкурсу на Верховний суд. Також треба продовжувати реформування органів суддівського самоврядування - ВРП і ВККС - це перший крок, який потенційно в подальшому має забезпечити реформування інших судів, бо всі ці речі пов’язані. Другий крок - вирішити проблему з браком суддів. Окрім цього, треба завершити реформу Конституційного суду, яку очікують наші європейські партнери. Загалом, якщо ця справа з Верховним судом це вже не точка неповернення, то що ж тоді? В нас уже йде відбудова, і професійні та незалежні суди відіграватимуть тут дуже важливу роль. Цього очікує суспільство в середині країні та наші міжнародні партнери. Тому, якщо ми хочемо великі міжнародні фінансові влиття на відбудову, то ми маємо показати, що наша судова система здатна і готова працювати з тією кількістю справ і потенційних зловживань з боку тих, хто позаздриться на великі гроші, що заходитимуть в Україну.