Щороку в Харбіні, що на північному сході Китаю, заново постає ціле місто із криги та снігу. Традиційно фестиваль крижаних скульптур відкривається 5 січня і триває цілий місяць. Звісно, якщо дозволяють погодні умови.

Крижані блоки для скульптур та будівель вирізають за допомогою бензопил із крижаного покрову річки Сунгарі, яка тече через Харбін. Можна не хвилюватися, що річка не замерзне й митці залишаться без будматеріалу для своїх творінь. Узимку температура в Харбіні вночі опускається до мінус 40 градусів Цельсія. Мінус 10 вдень - це вже вважається тепло.

Крижаний матеріал потрібно обробляти так само ретельно, як і звичайне каміння. Без ручної роботи тут не обійтися.

Для того, аби величезні конструкції з льоду не розвалилися, крижані цеглини мають добре пасувати одна до одної. Замість цементного розчину використовується звичайнісінька вода. Важливо, аби вода заповнила всі - навіть найдрібніші - щілини між блоками.

До зведення крижаних скульптур було залучено близько 12 тисяч працівників. Будівельні ліси, крани - усе, як на справжньому будівельному майданчику. Фестиваль крижаних скульптур у Харбіні вважається найбільшим у світі.

Цю фігуру Будди не змогли вивести з рівноваги навіть численні робітники, які до останнього працювали над удосконаленням скульптури. Але на цьому метушня й закінчилася. Цього року на фестивалі значно спокійніше: через пандемією COVID-19 у КНР запроваджені суворі в'їзні обмеження. Очікується, що відвідуватимуть дійство цьогоріч передусім жителі самого Китаю.

Тому, хто тяжко працює на 30-градусному морозі, апетиту не бракує. У пластикових наметах робітники, задіяні на підготовці фестивалю в Харбіні, могли не лише поїсти, а й трохи відігрітися.

У такій формі фестиваль у Харбіні відбувається, починаючи від 1985 року. Зведення крижаних скульптур має в регіоні, однак, давню традицію, яка своїм корінням сягає ще в часи династії Цін (1636 - 1912).

Дракон вважається чи не найголовнішим символом Китаю. Але цей дракон дихає не вогнем, а хіба що крижаним холодом. На загальній площі, що перевищує 80 футбольних майданчиків, відвідувачі знайдуть чимало цікавого, пов'язаного з історією та культурою Піднебесної.

Коли заходить сонце, крижані скульптури занурюються у різнокольорове море вогнів. Щонайпізніше в цей момент втрачаєш зв'язок із реальністю. Складається враження, що переносишся у чудернацький світ фентезі.

Майстрам у Харбіні, здається, все під силу. У їхніх крижаних спорудах можна знайти віддзеркалення архітектурних стилів з усього світу. Деякі скульптури сягають 50 метрів заввишки.

Новорічні феєрверки вже відгриміли в усьому світі - хоча і в обмеженому обсязі. За китайським календарем Новий рік цього разу настане 12 лютого. Символ 2021 року - білий металевий бик. У час між Новим роком за грегоріанським календарем і китайським Новим роком чимало жителів Піднебесної залюбки подорожують. Відвідування фестивалю крижаних скульптур у Харбіні є для багатьох новорічною традицією.

Світлини у цій галереї були зроблені в різні роки. Нашу подорож зимовою Баварією розпочнемо біля замку Нойшванштайн - однієї з найпопулярніших у Баварії туристичних принад. Місцеві романтичні ландшафти вражають у будь-який час.

Так ці місця виглядали в позаминулому столітті за часів баварського короля Людвіга II, який заклав тут цей казковий замок. На картині 1880 року зображена нічна поїздка Людвіга II околицями Нойшванштайна.

Неподалік від замку Нойшванштайн у баварському регіоні Швангау розташована ця барокова церква Святого Коломана, зведена у XVII столітті.

Такий вид на зимову красу Баварського лісу й Баварські Альпи на горизонті відкривається з 1456-метрової гори Гросер-Арбер.

Довгі тіні від дерев на білосніжному килимі поблизу баварського Штеттена.

Свіжий сніг на гірських схилах у громаді Ой-Міттельберг.

Цей баварський єгер у грудні 2019 року разом з колегами розносив сіно для підкорму оленів поблизу Зонтгофена.

Ще одна мальовнича баварська церква - храм Святого Себастьяна біля Рамзау в районі Берхтесгаденер-Ланд.

Це фото зроблене у громаді Баєріш-Айзенштайн.

Дзвіниця на горі Гросер-Арбер.

Лижник над сніговим ландшафтом - сучасна вільна інтерпретація відомої картини Каспара Давіда Фрідріха (Caspar David Friedrich) "Мандрівник над морем туману".

У національному парку Баварський ліс диким кабанам взимку доводиться добряче попрацювати, аби дістатись до ласощів, завалених снігом.

Дзвіниця на горі Вальберг у баварському районі Роттах-Эгерн.

Засніжені берези біля Санкт-Енгльмара у Баварському лісі.

Прочанська церква Марія Герн у Берхтесгадені.

Річка Мангфалль у Верхній Баварії.

Ця баварська липа бачила вже понад п'ятсот зим.

Церква Святого Варфоломія на озері Кенігсзее.

Хрест на вершині гори Лузен у Баварському лісі.

Андекське абатство під Мюнхеном. Тут розташована найбільша монастирська броварня Німеччини.

Під ногами заспокійливо рипить сніг, а від неозорих білих просторів не відвести погляду: переважна більшість людей мріє про сніг на Новий рік та Різдво. Проте зимовий краєвид вражає своєю красою не тільки здалеку, але й дуже-дуже зблизька.

Сніг - ніщо інше, як вода у твердій формі. Він утворюється, коли краплі в хмарах притягуються до часточок пилу або кіптяви та - замерзають. Необхідні умови: температура повітря від мінус 20 до мінус 4 градусів за Цельсієм.

Сніжинка починає рости з плаского шестикутного кристалу діаметром не більше 0,1 міліметра. Cвоєю довершеною формою сніжинка завдячує водневим зв'язкам між киснем однієї молекули води та воднем іншої.

Що більше води намерзає на шестикутних кристалах, то швидше вони перетворюються на крижані зірки з розгалуженими кінчиками. Завдяки чому набувають неймовірно красивої форми у нескінченних варіаціях - залежно від температури, сили вітру та вологості у хмарині, в якій сніжинки формуються.

Приблизно за годину сніжинка долітає зі своєї рідної хмарини до землі. Якщо температура вища за мінус 5 за Цельсієм та ще й висока вологість, сніжинки вийдуть великими. Якщо ж буде сухо, а температури дуже низькими як, наприклад, на Північному та Південному полюсах, тоді сніг часто падає у вигляді крижаних голок та пласких кристалів.

Вологі та лапаті сніжинки утворюють сніг, з якого можна ліпити сніговиків і будувати крижані палаци. Маленькі ж сніжинки свідчать про нижчі температури. Земля покривається сухою сніговою порошею, по якій так добре їздити на лижах та сноубордах. Такий сніг довше лежить. Він є важливим для збереження глетчерів.

Льодовики роками накопичують та пресують сніг. Сніжинки, які танули та знову замерзали, перетворюються на гранульовану кригу під назвою "фірн". Це слово походить із старонімецької мови та означає "старий". Мерехтливі льодовики з подекуди синім або зелених полиском стали віднедавна важливими індикаторами кліматичних змін.

Білий "колір" снігу насправді є оптичною ілюзією: сніг утворюється з безбарвної води. Нас вводять в оману крижані кристали, поверхні яких мають різні форми й різний нахил. Вони віддзеркалюють сонячне світло. А сонячне світло видається білим, оскільки охоплює весь спектр кольорів.

Незалежно від структури та хімічних особливостей, сніжинки зачаровують нас своєю красою та унікальністю - та, зрештою, своєю крихкістю, коли вони тануть і знову перетворюються на воду.