1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Культурні столиці Європи - 2026: що про них треба знати

2 січня 2026 р.

Фінське місто Оулу та словацьке Тренчин - культурні столиці Європи 2026 року. Що стоїть за концепцією європейських культурних столиць, і як набуття такого статусу змінює міста назавжди.

Словацьке місто Тренчин
Словацьке місто Тренчин у 2026 році носитиме статус "Культурної столиці Європи"Фото: Michael Heitmann/dpa/picture alliance

Тренчин - мальовниче місто на заході  Словаччини . Його візитівкою є історичний замок, що височіє на скелі над містом. Центр міста утворює овальна площа з кафе і пабами, столики яких стоять просто неба.

У старому місті також знаходиться нещодавно відремонтована синагога. Це важливий знак для багатовікової єврейської громади Тренчина. Вона є серцем міста, визначною пам'яткою та місцем проведення заходів.

У Тренчині 55 000 жителів. Як і вся країна, місто на чеському кордоні страждає від відтоку населення - причини цього є переважно політичного характеру. Люди незадоволені лівопопулістським урядом Роберта Фіцо, який співпрацює з націоналістами і йде на конфронтацію з ЄС і НАТО. Проти проросійського уряду жителі Словаччини регулярно виходять на протести.

Стара частина ТренчинаФото: Robert Poorten/imageBROKER/picture alliance

Фестиваль для всього міста

Рік культурної столиці під гаслом "Awakening Curiosity" (Пробуджуючи цікавість) має на меті протидіяти відтоку населенню - не за допомогою високої культури, а за допомогою фестивалю для усіх. Планується створити сцени для кабаре, організувати районні свята та акції, що сприятимуть згуртованості громади. Місто має стати привабливішим насамперед для молоді.

Зокрема у Тренчині щойно відремонтували культурний центр, у який вклали вісім мільйонів євро. Він обладнаний танцювальними та театральними залами, студіями, майстернями та високопрофесійною кіностудією. Це має привабити людей з галузі мистецтва та культури і спонукати їх залишитися - за прикладом словацького міста Кошице, яке було культурною столицею 2013 року і досі отримує від цього вигоду.

Оулу: "Культурна зміна клімату"

Фінляндія , розташована на півночі Скандинавії, є однією з країн, де живуть найщасливіші люди у світі. Вона відома своїми хокеїстами, саунами, похмурими хеві-метал-гуртами та дивними чемпіонатами світу - як-от з перенесення жінок, метання гумових чобіт чи гри на повітряній гітарі. Завдяки телекомунікаційному гіганту Nokia Фінляндія також є важливим технологічним центром світу і водночас країна має велике та багате культурне життя.

Панорама міста Оулу у ФінляндіїФото: Hilda Weges/Zoonar/picture alliance

Усе це Оулу хоче представити у 2026 році. Це місто на півночі Фінляндії з населенням близько 220 000 жителів розташоване приблизно за 600 кілометрів від столиці Гельсінкі. Компанія Nokia побудувала в Оулу кампус, який спеціалізується на технологіях 5G і 6G, де велику увагу приділяють науці та освіті. Не менш важливу роль відіграє і мистецька сцена, яка характеризується тісним зв'язком з природою.

Лід, сауни та світло

Концепція, яка лежить в основі всіх заходів, звучить амбітно: поєднати нове та несподіване і об'єднати людей за допомогою культури. Мистецтво та природа також мають бути поєднані у досі невідомий спосіб. У програмі передбачені "типово фінські" теми, такі як сніг, лід, сауни, світло та темрява. Чотири пори року відіграють особливу роль у формуванні програми.

Гасло Оулу - "Культурна зміна клімату" - цілком відповідає цій концепції. Мається на увазі не тільки постійне збагачення культурного життя, а й велика екологічна відповідальність, яку ми несемо.

Ринкова площа у місті Оулу (архівне фото)Фото: Olaf Meinhardt/DUMONT Bildarchiv/picture alliance

Культура як двигун: чому Європа популяризує свої міста

Коли в 1985 році міністерка культури Греції Меліна Меркурі та її французький колега Жак Ланг започаткували ідею "Європейського міста культури", вони прагнули об'єднати Європу в культурному плані після десятиліть холодної війни. Афіни стали першим містом, яке отримало цей титул, і так розпочалася концепція, яка сьогодні є однією з найуспішніших культурних програм ЄС.

Згідно з ідеєю  Європейською комісією , столиці культури повинні "висвітлювати культурне розмаїття Європи, зміцнювати почуття приналежності громадян до спільного культурного простору та сприяти розвитку міст", як зазначено на сайті Європейської комісії.

З 1985 року понад 70 міст отримали цей титул - такі мегаполіси, як Париж, Амстердам чи Мадрид, а також численні невеликі міста. І справді, успіхи можна виміряти. Аналіз ефективності ЄС за 2023 рік, проведений на замовлення Європейської комісії, показав, що в період з 2013 по 2022 рік міста-господарі проводили в середньому від 1000 до 1200 культурних заходів на рік, які загалом привабили 38,5 мільйона людей. Кількість відвідувачів у цих містах зросла в середньому на 30-40 відсотків. Це дало потужний поштовх міжнародній впізнаваності та культурному туризму.

Успіхи та невдачі

Наприклад, шотландське місто Глазго (1990) назавжди перетворилося з промислового на культурне місто. Ліверпуль (2008) зміг позбутися свого занедбаного негативного іміджу. Німецький Ессен (2010), що в Рурській області, використав титул, аби надати собі нового постіндустріального обличчя: шахти стали культурними об'єктами, а промислові будівлі - об'єктами Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Матера у 2019-му перетворилася з "ганьби Італії" на символ європейського відродження.

Однак деякі міста не змогли здійснити перетворення, як, наприклад, Веймар у 1999 році, який, хоча і привабив сім мільйонів туристів, але в результаті залишився з дефіцитом у 13 мільйонів євро. Болгарська культурна столиця 2019 року, Пловдив, досягла великих успіхів, але не всі люди отримали від цього користь, як, наприклад, ромська меншина міста.

Щойно завершився рік культурної столиці для східнонімецького міста Хемніц. Цим титулом Хемніц хотів, серед іншого, позбутися свого ультраправого іміджу, який супроводжує місто після заворушень 2018 року. Однак у програмі майже не було обговорення ультраправого екстремізму, як зазначають критики.

Незважаючи на грандіозні святкові феєрверки та щедру фінансову підтримку з боку ЄС, у деяких колишніх культурних столицях зусилля щодо створення стійкого культурного центру виявилися марними, оскільки вони не пов'язували цей титул із довгостроковою культурною стратегією.

"Культурна столиця - це не рік фестивалів, а процес змін", - підкреслила комісарка ЄС з питань культури Іліана Іванова під час презентації аналізу ефективності у 2023 році.

Фокус на сталому розвитку

Тим часом дедалі більше культурних столиць прагнуть до сталого розвитку, соціальної активності та цифрових інновацій. Багато програм ЄС підтримують проєкти, що поєднують мистецтво з міською екологією, циркулярною економікою або культурною спадщиною. І які, насамперед, підтримують "малі" проєкти.

У цьому сенсі Оулу 2026 також є своєрідним європейським експериментальним полем: культура як інструмент протидії зміні клімату. Тренчин, у свою чергу, робить ставку на соціальну стійкість - інтерес, освіту та участь як основу демократичного суспільства.

І саме це є основною ідеєю цього європейського проєкту: культура як спільна мова, що виходить далеко за межі національних кордонів і показує, що спільнота може бути не тільки політичною.

 

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW