Елефсін 2023: Містерії античності та промисловість
Марія Рігуцу | Флоріан Шмітц
4 січня 2023 р.
4 лютого Елефсін святкуватиме початок року у ролі однієї з трьох цьогорічних культурних столиць Європи. Це грецьке місто буде найменшим у цьому статусі. Програма заходів має мало спільного зі стереотипами про Грецію.
Реклама
"Якщо хтось колись зможе змінити Елефсін, він зможе змінити і весь світ", - сказав свого часу хтось з митців. Причин щось змінити в Елефсіні більше, ніж достатньо. Це містечко з його 25-ма тисячами мешканців особливо гарним не назвеш. Воно виглядає геть не так, як туристи уявляють собі Грецію з поштових листівок. Тут дарма шукати вузенькі провулки посеред білосніжних будинків, таверни на березі смарагдового моря, заповнені людьми. Замість цього в Елефсіні - бліді фасади, промислові руїни, списані морські пароплави, що іржавіють на цвинтарі кораблів. З позитивного тут передовсім усміхнені люди, гостинність і душевність, доглянуті сади. Елефсін уособлює собою Грецію, яку не зображають на поштових листівках: справжню, недосконалу, мовчазну і гідну.
Можливо, саме це і є особливою рисою Елефсіна як однієї з трьох європейських культурних столиць 2023 року, а також те, що це за весь час найменше і найдревніше з європейських міст у цьому статусі. На батьківщині Есхіла - великого античного грецького поета, відбудуться 465 заходів у 30 різних локаціях. Свою програму під гаслом "Містерії змін" представлять 192 грецьких і 137 міжнародних митців у 17 різних дисциплінах. Програма ділиться на три умовні тематичні категорії: людина і суспільство, довкілля і праця.
Художній керівник проєкту - 66-річний режисер і актор Міхаїл Мармаринос. Під час розмови з DW на вражаючому археологічному майданчику, він пристрасно пояснював дещо заплутаний план заходів. Стародавній Елефсін розташований у центрі сучасного міста. Тут тисячі років тому люди намагалися заглибитися в таємниці смерті за допомогою легендарних "Елевсінських містерій". Вони були одними з найважливіших обрядів посвячення в стародавній Греції.
Містики тисячами приходили сюди, щоб дати обітницю мовчання Ієрофанту, верховному жрецю Деметри, богині родючості. Сьогодні ми дуже мало знаємо про великі таємниці давнини, хоча стародавній Елефсін мав вплив на формування нашого сучасного життя. "Звідси почалося вирощування пшениці для людей. На цьому етапі люди закінчили своє кочове існування та перестали мігрувати в пошуках їжі", - каже Мармарінос, який, здається, знає кожен куточок цього чарівного та релігійного місця. Потім він рішуче додає: "Культивація землі є початком самої культури".
За словами Мармаріноса, геть поруч розташований Телестеріон, перший у світі "неформальний" театр. Неформальний, оскільки поняття театру на той час не існувало. Але ще до комедії та драми люди збиралися в Елефсіні, щоб побачити таємниці. У 2023 році хореограф Саша Вальц (Sasha Waltz) і режисер Йохен Сандіг (Jochen Sandig) покажуть "Human Requiem" - симбіоз звуку, музики, природного світла та пластики людського тіла. Для Мармаріноса йдеться про естетичний досвід, який показує, що самої лише мови недостатньо. Також тут прозвучить твір "Ма" Ромео Кастеллуччі. Що саме там можна буде побачити або що означає сама назва, до того часу залишатиметься "містерією".
Іншою історичною опорою міста є промисловість. Це і прокляття, і благословення одночасно. Благословення, бо вона забезпечила роботу та нові засоби для існування тисячам біженців і переміщених осіб, які прибули сюди в 1922 році після знищення Смірни, нині турецького Ізміра. Прокляття, тому що нафтопереробні, цементні заводи та інші галузі промисловості, які домінували до 1990-х років, не лише створювали робочі місця та процвітання. Елефсін належить до грецького регіону з особливо високим рівнем захворюваності на рак та високим рівнем забруднення довкілля.
За останні 30 років промисловість у регіоні різко занепала, що призвело і до економічного занепаду міста. Багато де можна побачити промислові руїни. Зараз у рамках заходів, пов'язаних зі статусом культурної столиці, реконструюють старий лакофарбовий завод. Тут створюється культурний об'єкт, який не втратить своєї актуальності й після 2023 року. Одним із перших гостей стане митець Хуан Сантовала з Колумбії. Він готуватиме твір, присвячений трудящим міста. Участь візьмуть люди, які працювали чи досі працюють на підприємствах регіону. Для кожного з них виготовлять керамічний шолом і подарують після виставки.
Іншим місцем, де зараз ведуться будівельні роботи, є старий оливковий млин. З 1875 по 1960 рік тут розташовувався успішний миловарний завод. Зараз його перетворюють на місце зустрічей та арт-майданчик. Перша виставка присвячена колишній міністерці культури Греції Меліні Меркурі та її тодішньому французькому колезі Жаку Лангу. Саме Меркурі виступила з ідеєю програми "Культурні столиці" в 1985 році. Ланг відіграв ключову роль у його реалізації. Поряд зі старим оливковим млином розташований театр просто неба, де, зокрема, ставитимуть свої твори національні театри сербського Нового Саду та південнокорейської столиці Сеула.
У бухті Влича особливо вражає кладовище кораблів. Десь 70 залізних "скелетів" кинуті напризволяще та забруднюють море нафтою та іржею. Для багатьох жителів це більмо на оці і символ десятиліть бездіяльності державних органів. Все ж, ці гіганти справляють на глядача враження. Які історії вони розповідають? Як це місце використовуватиме проєкт "Культурна столиця", поки ще теж залишається загадкою.
Мешканці Елефсіна хочуть, щоб їхній культурний 2023 рік видався успішним. Вони сподіваються на багатьох відвідувачів з усього світу і на те, що влада в Афінах не забуде їх після завершення культурних подій. Простим громадянам цей проєкт також обіцяє ремонт доріг, площ та тротуарів. Для них 2023 рік пропонує, можливо, унікальну можливість закласти основу для кращого майбутнього.
Після перерви на пандемію - культурні столиці Європи 2022 та 2023 років
Новий Сад, Еш та Каунас - культурні столиці Європи 2022 року. "П'яний годинник", міська історія, котра нараховує вже 5000 років, місце народження особливої жінки - цим містам є, що запропонувати.
Фото: Nikoleta Vukovic/Panthermedia/imago images
Новий Сад - сербські Афіни
Новий Сад - колоритний, гучний та багатогранний. У другому за розмірами місті Сербії живуть серби, угорці, словаки, хорвати, румуни, чорногорці, роми та представники інших етнічних груп. Культурне життя вирує. У 19-му столітті Новий Сад був центром сербської культури та важливим торговельним і виробничим центром. Тому його назвали "Сербськими Афінами".
Фото: Cezary Wojtkowski/picture alliance
П'яний годинник
Перед цим годинником треба постояти трохи довше, поки розберешся, котра ж година: маленька стрілка показує хвилини, велика - години, тобто все навпаки. Недарма цей годинник називають "п'яним". Місту його подарувала ерцгерцогиня й королева Австрії Марія Терезія приблизно в 1750-му році. Відтоді він і вводить в оману відвідувачів Петроварадинської фортеці.
Фото: Danita Delimont/imago images
Петроварадинська фортеця
Фортеця Петроварадин розташована на пагорбі над Дунаєм і є однією з найважливіших історично-культурних пам'яток Сербії. Ця фортеця належить до тих у Європі, котрі збереглися найкраще. Її особливість - підземні ходи, протяжність яких сягає 16 кілометрів. Починаючи від 2001 року, на території фортеці регулярно в липні відбувається чи не найбільший у Південно-Східній Європі музичний фестиваль EXIT.
Фото: Werner Otto/imago images
Мілева Марич - одна з найвідоміших доньок Нового Саду
Мілева Марич була першою сербкою і однією з перших жінок у світі, яка вивчала в університеті математику та фізику. У 1903 році Марич вийшла заміж за свого однокурсника Альберта Ейнштейна - супроти бажання його матері. Через одинадцять років шлюб розпався. Про її роль у розробці теорії відносності донині можна почути чимало міфів.
Фото: Cinema Publishers Collection/imago images
Еш - промисловість та сільська ідилія
Еш - друге за величиною місто герцогства Люксембург. Еш - так само називається й окремий кантон, до складу якого входять 18 комун, вісім з яких є французькомовними. Маленький Люксембург розташований між Францією, Бельгією та Німеччиною і має велике європейське значення: тут у 1985 році була підписана Шенгенська угода, яка скасувала прикордонний контроль на території частини Європи.
Фото: Arkivi/imago images
Еш - історія і сучасність
12 квітня 1128 року Еш вперше згадується під назвою "Аш" у документах, складених Папою Гонорієм II. У 19-му столітті це місто розквітло завдяки видобутку залізної руди. Після того, як доменні печі остаточно охололи, місту довелося шукати нові шляхи розвитку. Сьогодні на території, де колись розташовувались промислові цехи, розкинувся університет.
Фото: Harald Tittel/dpa/picture alliance
Індустріальна архітектура в університеті
Люксембурзький університет заснували 2003 року. Кампус Бельваль, де розташувалась університетська бібліотека, є яскравим прикладом поєднання сучасної і індустріальної архітектури. Близько 6700 студентів навчаються чотирма мовами: англійською, німецькою, французькою і люксембурзькою. Нині в Еш проживають представники понад 120 національностей - при цьому його населення становить лише 36000 жителів.
Фото: Harald Tittel/dpa/picture alliance
Каунас: мальовничий рік культури на Німані
Каунас - друге за величиною місто Литви. Рік культури тут стартує 22 січня: близько 40 фестивалів, понад 60 виставок та більше 250 окремих заходів, у тому числі "Міжнародний день щастя" в березні. Очікується прибуття багатьох міжнародних зірок, таких як Марина Абрамович, Філіп Міллер, Вільям Кентрідж, Йоко Оно, Дженні Каган і Роберт Вілсон.
Фото: Andrius Aleksandravičius/Organisation Kaunas 2022/dpa/picture alliance
Єврейська історія міста
У рамках культурного року кураторка Дайва Цітваріене видасть книгу "The Jews of Kaunas" (укр. "Євреї Каунаса"). Також за допомогою графіті на стінах будинків тематизується єврейське життя міста. Чимало євреїв під час Другої світової війни німці зігнали в місцеве гетто, яке згодом було перетворено на концентраційний табір, і стратили.
Фото: Martynas Plepys/Organisation Kaunas 2022/dpa/picture alliance
Каунаське чудовисько
Символом Каунаса як культурної столиці є нова міфічна істота Каунаське чудовисько. Цей персонаж створювали всі жителі міста. Його мета - нагадати про мультикультурне минуле, аби про Каунас більше не говорили як про "найбільш литовське з усіх литовських міст". Міфічна істота об'єднає минуле з майбутнім. Як саме "чудовисько" виглядає - поки таємниця. Її розкриють 22 січня 2022 року о 22.22.
Фото: Darius Petreikis
Зазирнути в 2023 рік: Тімішоара - "маленький Відень"
Не менш цікавим обіцяє бути й 2023 рік, коли титули культурних столиць Європи отримають румунська Тімішоара, угорське Веспрем і грецький Елефсін. Якщо Новий Сад називають "сербськими Афінами", то місто Тімішоара відоме як "маленький Відень". Це місто на заході Румунії колись входило до Австро-Угорщини. Численні нещодавно відреставровані старі будівлі досі нагадують про ту історичну епоху.
Фото: Zoonar/picture alliance
Оперна площа в Тімішоарі - місце пам'яті
Саме в цьому місті в кінці 1980-х років почалася революція проти комуністичного режиму. У Тімішоарі відбувались численні демонстрації, які часто завершувались криваво. На Оперній площі (фото) від куль загинуло чимало демонстрантів, серед яких були діти та підлітки. Невдовзі протести розрослилися й призвели до повалення комуністичного режиму в Румунії.
Фото: robertharding/imago images
Собор трьох святителів
Однією з визначних пам'яток міста є Собор трьох святителів. Побудований незвично для православного храму - з вежами замість типових куполів. Але особливість не тільки в цьому - для будівництва довелося загнати в болотисту землю 1000 бетонних стовпів. Будівництво собору завершили в 1940 році. Сьогодні він є справжньою туристичною принадою.
Фото: robertharding/picture alliance /
Тімішоара - великий інноваційний дух
12 листопада 1884 року на темних вулицях міста спалахнуло електричне світло. Тімішоара - одне з перших міст у Європі, де провели електричне вуличне освітлення. І сьогодні місто багато чим відрізняється від решти Румунії - економіка процвітає, рівень безробіття нижчий, ніж у решті країни, тут оселилися багато міжнародних компаній, передусім з Німеччини.
Фото: picture-alliance/imageBROKER/P. Svarc
Елефсін - міфи й ритуали
Ще одне місто, яке в 2021 році мало стати культурною столицею Європи, - Елефсін у Греції. Назва міста походить від Елевсінських містерій - таємничих обрядів під час свят на честь богині родючості, хліборобства й шлюбу Деметри. До участі в обрядах допускалися лише обрані. Елефсін був одним із найважливіших античних культових центрів.
Фото: Samuel Magal/Heritage Images/picture alliance
Промисловий порт без промисловості
Старий промисловий порт є одним з особливих об'єктів міста. Проте протягом багатьох років він уже не працює і використовується як корабельний цвинтар. Близько 30 кораблів і човнів тут іржавіють упродовж от уже десятиліть. Торік міське керівництво розпорядилось підняти з дна та утилізувати корабельні уламки - підготовка до року культури розпочалася.
Фото: ANE Edition/imago images
Між античною атмосферою та індустріальним занепадом
Фінансово-економічна криза, яка кілька років тому сколихнула Грецію, далася взнаки й в Елефсіні: збанкрутілі підприємства, високе безробіття. Але тепер місто хоче засяяти новим блиском. Парки розчищають і причепуюють, реставрують будівлі - місто хоче постати модним і сучасним на початку культурного року. Елефсін стане культурною столицею 2023 року.
Фото: imago stock&people
Веспрем - "місто королев"
Угорське місто Веспрем також стане культурною столицею Європи у 2023 році. Воно розкинулось на північ від озера Балатон, за 75 хвилин їзди від столиці Будапешта. Упродовж століть єпископ з Веспрема коронував угорських королев. Тому Веспрем досі називають "містом королев".
Фото: Tibor Bognar/Avalon/picture alliance
Музичний культурний рік 2023
У 2019 році Веспрем включили до мережі креативних міст ЮНЕСКО як місто музики. Тут регулярно відбувається ціла низка престижних фестивалів. В рік культури планується створити відкриті для всіх музичні майданчики, де зможе виступити кожен охочий, а мешканців та гостей міста мотивуватимуть опановувати якийсь музичний інструмент. Тож 2023 рік обіцяє бути культурно насиченим.