Їхня репутація серед давніх греків була не найкращою: амазонки вважалися жорсткими й безстрашними воїтельками, які вирушали в бій верхи на конях, озброєні луком і стрілами. Вони носили штани, прикрашали себе татуюваннями й під час оргій одурманювалися наркотиками - так принаймні розповідають стародавні джерела.

Якщо коротко, то "греки були буквально шоковані, адже в Стародавній Греції всім заправляли чоловіки", зазначає американська історикиня Адрієнн Мейор в інтерв'ю DW: "Жінок тримали вдома, вони ткали й дбали про дітей".

Членам патріархального суспільства було важко собі уявити, щоб жінки мали ті самі права, що й чоловіки, веде далі Мейор. Тому амазонкам приписували ще й різні жорстокості: нібито вони поневолювали чоловіків, калічили або навіть убивали хлопчиків. Водночас греки були настільки ними вражені, що увічнювали їх у статуях, настінних розписах або на вазах. Існували навіть ляльки-амазонки для дітей. 

Герой у Стародавній Греції найкраще міг довести свою хоробрість перемогою над могутньою царицею амазонок. Так, як це, наприклад, зробив Тесей, цар Афін: згідно з міфами, він викрав царицю амазонок Іпполіту й взяв її за дружину. Через 2000 років цю історію використав англійський драматург Вільям Шекспір у своїй комедії "Сон літньої ночі". Або Ахілл, який у бою під час Троянської війни вбив царицю амазонок Пентесілею, але пошкодував про свій вчинок, оскільки закохався в неї, коли зняв шолом з її голови. Існує багато варіантів цих історій - а втім, розв'язка очима чоловіків-оповідачів завжди однакова: зрештою перемагають чоловіки. 

Правда чи лише міфи: чи справді існували амазонки?

Перша письмова згадка про амазонок міститься в епосі "Іліада" (близько VIII ст. до н. е.) давньогрецького поета Гомера. Згодом про амазонок писали й інші оповідачі. Довгий час не було впевненості в тому, чи ці жінки-воїни справді існували, а не були лише продуктом фантазії античних авторів та стародавніх міфів.

Однак завдяки нещодавнім сенсаційним археологічним знахідкам в Україні, на півдні Росії, у Казахстані та Центральній Азії з'явилися докази того, що в ті часи й у тих місцях, де давні греки розміщували амазонок, справді існували жінки-воїни, зазначає Мейор. За її словами, дотепер вдалося віднайти й розкопати понад 300 жіночих поховань, у яких поряд із померлими знайдено стріли, бойові сокири й мечі. Дехто з похованих мав бойові поранення, розповідає Мейор. 

Прообразом амазонок, за словами Мейор, були кінні лучниці різних скіфських племен, які жили навколо Чорного моря та в степах Євразії. "Греки познайомилися зі скіфськими жінками, коли засновували там колонії. Ці кочівники вели відносно рівноправний спосіб життя, у якому жінки також брали на себе керівні ролі", - каже Мейор. 

Втім, походження назви "амазонка" так і залишається нез'ясованим. Можливо, воно походить від давньоперського "ha-mazon", що означає "жінка-воїн", припускає Мейор. Інша версія - слово походить від черкеського "amezane", що означає "лісова" або "місячна мати". 

Історик на ім'я Гелланік (V століття до н. е.) намагався надати запозиченому слову грецького значення та переклав його як "без грудей". Це твердження породило поширене хибне уявлення про те, що амазонки нібито ампутували собі праву грудь, оскільки вона заважала натягувати лук або метати спис. "Повна нісенітниця, - вважає Мейор. - Цю дивну ідею вже критикували ще в античні часи, й жоден античний митець ніколи не зображав амазонок з однією груддю". 

"Лесбійки, які ненавидять чоловіків" і вбивають дітей чоловічої статі?

Однак античні вчені й надалі плели дикі історії про амазонок. Так, поширилося уявлення, що у своїх суто жіночих громадах вони дозволяли залишати лише дівчаток, а хлопчиків після народження нібито кидали напризволяще, калічили або навіть убивали.

Тоді напрошується питання: як вони продовжували свій рід, якщо чоловіки в їхньому середовищі справді були небажаними? За словами Мейор, античні грецькі історики, такі як Геродот і Страбон, мали на це запитання свою відповідь: групи жінок-воїнів зустрічалися з іншими племенами, серед членів яких були й чоловіки. "Вони вступали в статеві стосунки, а потім знову розходилися", - каже Мейор. 

Проте в цих письмових джерелах не згадується ані про вбивства, ані про каліцтва малюків чоловічої статі. "Коли бійчині народжували дітей, вони залишали собі дівчаток, а маленьких хлопчиків відправляли назад до племені батька", - зазначає Мейор.

Через це сучасні дослідники сприймали їх як поганих матерів, які просто віддавали своїх дітей. Насправді ж в античні часи такий звичай був дуже поширений серед кочових народів: якщо власний син виховувався й ріс в іншому племені, це забезпечувало хороші стосунки в майбутньому.

Твердження, що амазонки були лесбійками, з'явилося лише на початку 20 століття. Російська письменниця Марина Цвєтаєва тоді писала, що амазонки в античності символізували лесбійську любов. Це уявлення підхопили й інші літератори та історики. Адрієнн Мейор заперечує: "Греки не соромилися гомосексуальності, але в античних джерелах немає згадок про те, що амазонки були лесбійками. Якби греки так вважали, десь про це було би сказано". 

Амазонки винайшли штани?

Сьогодні штани - звична частина нашого повсякдення. Однак у стародавній Греції одяг являв собою великі прямокутні шматки тканини, які майстерно драпірувалися та поєднувалися за допомогою шпильок і поясів. За словами Мейор, винахід чужорідних "штанів" стародавні греки приписували трьом різним королевам-воїнам. Чи так це було, не доведено, однак штани, були визначальним елементом образу міфічних і реальних жінок-воїнів, продовжує історикиня.

"Це надзвичайно практичний одяг для суворого життя верхи на коні в суворій місцевості та кліматі. Штани були абсолютно необхідні під час їзди верхи, щоб уникнути натирання шкіри", - зазначає Мейор.

В античних творах мистецтва амазонки носять туніки та штани або легінси з вовни чи конопель. Вони не лише випереджали час у моді, а й прикрашали себе татуюваннями: "У скіфських могилах, звичайно, знаходили муміфіковані тіла чоловіків і жінок, похованих у вічній мерзлоті, що походять з часів Геродота (5 століття до н. е.). Їхня шкіра прикрашена зображеннями реальних і фантастичних тварин, таких як олені, коні, тигри та хижі птахи", - розповідає Мейор. Для стародавніх греків це було черговою ознакою "нецивілізованості" амазонок, адже для них татуювання були тавром, яке робили лише в'язням або рабам. 

Одурманитись біля багаття

А хто вживав наркотики, скіфи чи амазонки? У нарисах античного поета Геродота можна прочитати: "Вони сидять колом довкола багаття і кидають цю п'янку рослину на жар. Поки вона горить, люди вдихають дим і п'яніють, так само як греки п'яніють від вина. Вони знову і знову кидають новий матеріал у вогонь, ще більше п'яніючи, горлаючи пісні й танцюючи довкола багаття".

Ця рослина, за словами Мейор, імовірно, була коноплями. "Археологи виявили набори для спалювання конопель - маленькі чаші для вугілля (вугільні жарівні), деякі з них із золота, у яких були спалені насіння конопель - як у могилах жінок, так і чоловіків", - розповідає науковиця.

Амазонки сьогодення

Сильні та незалежні жінки існували завжди. На думку Мейор, вони несуть у собі "дух амазонок". "Іноді вони залишаються непоміченими, іноді ж виходять із тіні пригноблення в суспільну свідомість", - говорить історикиня.

Попкультура увічнила жінок-воїнів у фільмах на кшталт "Голодних ігор" чи "Гри престолів". А в реальному житті вони нині воюють як солдатки, зазначає Мейор, зокрема і в Україні, "прабатьківщині міфічних амазонок".