Вражаючі скелі Ельбських пісковикових гір неподалік від Дрездена - улюблена ціль любителів походів та скелелазіння. Ці ландшафти з чудернацькими скелястими формуваннями, ущелинами та печерами називають також Саксонською Швейцарією, адже вони нагадують Альпи. Гірський масив утворився 66-140 мільйонів років тому, коли піщані маси з розташованого тут колись моря перетворилися на камінь.

Про цю водойму в містечку Блаубойрен, що розташоване в гірському масиві Швабський Альб, існує багато міфів та легенд. Озеро розташоване в місцевих карстових горах із розгалуженою системою печер. Тут збирається вода із високим вмістом вапна, яка в місці озера Блаутопф виходить на поверхню та відбиває сонячне світло. Це пояснює особливий синій колір водойми.

Коли на Люнебурзькому пустищі між Гамбургом, Ганновером та Бременом квітнуть трави, величезна територія перетворюється на суцільне фіолетове море. Це стається у серпні-вересні. Аби так було і надалі, територія перебуває під особливим захистом, пересуватися на авто тут заборонено. Найкраще познайомитися з Люнебурзьким пустищем можна на запряженою конями повозці, велосипеді чи пішки.

Масивні крейдяні скелі на узбережжі острова Рюген у Балтійському морі сягають заввишки 120 метрів. Вони утворилися близько 70 мільйонів років тому із закам'янілих скелетів та мушель морських тварин. Це диво природи надихало багатьох художників, зокрема й відомого німецького романтика Каспара Давіда Фрідріха, який увіковічнив крейдяні скелі 1818 року на одній зі своїх найвідоміших картин.

До 1860 року скелю Довга Анна заввишки 47 метрів на краю острова Гельґоланд в Північному морі із рештою острова поєднував природні кам'яний міст. Та він обвалився. Аби захистити скелю від подальших руйнувань, у воді було збудовано спеціальну захисну споруду. Скеля масою близько 25 тисяч тонн стоїть на місці й досі. Вона стала одним із символів Гельґоланда та улюбленою ціллю туристів.

Вода річки Гутах в Трібергу спадає з висоти 163 метрів через сім "поверхів". Таким чином, Трібезський водоспад - найвищий у Німеччині. Найбільш видовищно він виглядає під час відлиги та сильних злив. Узимку водоспад перетворюється на вражаючий льодовий ландшафт.

Ваттове море - це справжнє диво природи. 2009 року його занесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Життя цього регіону регулюється відпливами та приливами. Під час відпливів на певний час осушуються величезні ділянки морського дна, що створює ареал для проживання понад 10 тисяч видів тварин і рослин.

Коли йдеться про гейзери - природні фонтати, що б'ють із-під землі, багато хто спершу думає про Ісландію. Але і в Німеччині є свій гейзер - в Андернаху в долині Середнього Рейну. Приблизно що дві години з-під землі б'є струм заввишки до 60 метрів. Стається це завдяки накопиченню в підземних породах вулканічного вуглекислого газу.

Заальфельдські гроти фей мають містичну ауру. Вони є наслідком гірничо-видобувних робіт у Тюринзьких сланцевих горах сотні років тому. З часом підземні простори перетворилися на печери зі сталактитами, сталагнатами та сталагмітами. З 1993 року Заальфельдські гроти перебувають у Книзі рекордів Гіннеса як "найбагатші на кольори гроти світу".

Петля Саару - це найпопулярніший мотив листівок із федеральної землі Саар. Поблизу містечка Меттлах річка Саар робить розворот на 180 градусів. Найкращий вигляд на це диво природи відкривається з оглядового пункту Клеф у невеличкому населеному пункті Оршольц.

Так звана Повінь століття, що 2002 року затопила більшу частину Дрездена, стала справжньою загрозою для безлічі культурних цінностей. Тоді постраждав і комплекс будівель у стилі бароко Цвінґер. Тепер у місті створена група з підготовки до погодних катаклізмів. Вчені намагаються заздалегідь підготувати культурні цінності до екстремальних погодних умов завдяки кліматичному моделюванню.

Знамените місто на воді нерідко потерпає від підйому рівня моря. Нинішній клімат сприяє таким явищам, як повінь 2019 року, коли цю театральну залу (на фото) підтопило, так само як і безліч інших будівель і церков. Однак фахівці намагаються врахувати у своїх моделях не тільки такі актуальні екстремальні погодні явища, а й довгострокові зміни, пов'язані зі змінами клімату.

Раніше культурні цінності потерпали від вологості. Тепер їм шкодить дедалі сухіше повітря. Ця проблема торкнулася саксонського палацу Моріцбург, оздобленому в стилі бароко з багатьома бароковими шкіряними шпалерами. Візерунки на шпалерах відреставрували через різноманітні пошкодження, зокрема тріщини. Такі тріщини виникають на шкіряних шпалерах у періоди екстремальної спеки.

Місто Губбіо в Умбрії оточене античним міським муром. Цьому муру, так само як й іншим будівлям, загрожують зміщення ґрунту і волога. Частина муру вже завалилися після того, як дощем було розмито бетонний розчин, що спричинило випадання каміння. Нині цією проблемою займається європейський дослідницький проєкт, покликаний захистити стародавні пам'ятки за допомогою електромагнітного сканування.

Поблизу порту столиці Криту з початку XVI століття височіє фортеця Кулес. Попри те, що ця історична споруда пережила досить багато, нині їй неабияк дошкуляють постійні зміни структури й напрямку хвиль. Причина - зміщення напрямку вітру внаслідок змін клімату. Вода потрапляє крізь мури, поступово руйнуючи їх, а зсередини осідає хлорид натрію, що теж шкодить будові.

Цей об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО простояв вже понад чотири тисячі років. А тепер йому загрожують кроти, котрі так інтенсивно риють і розпушують землю, що у довгостроковій перспективі є загроза обвалу. Це теж пов'язано з кліматом: помірні зими збільшують популяцію кротів, а тепліші й вологіші ґрунти сприяють появі та розмноженню хробаків, якими люблять ласувати кроти.

Історична частина міста Вісмар з його будинками, дахами й фонтаном (на фото) є такою ж культурною спадщиною, як і старі міста Любек і Штральзунд. Утім, з плином часу їм може загрожувати підвищення рівня моря. Якщо глобальне потепління триватиме, то майбутнім археологам доведеться шукати цю культурну спадщину під водою. Центри Неаполя, Брюгге й Стамбула також під загрозою затоплення.

Зміни клімату зачіпають не тільки будівлі та експонати, розміщені в них. Історичні парки та сади, як, приміром, ось цей у Палаці Сансусі в Потсдамі, також мають лаштуватися до нових погодних умов. У рамках деяких проєктів експериментують з посиленням опору рослин. Вчені також досліджують, як потрібно адаптувати до змін клімату висадку рослин.