Коли торік навесні Італію накрила перша хвиля коронавірусу, саме жорсткий локдаун допоміг зупинити стрімке поширення вірусу і перевантаженість медичних закладів. На думку багатьох епідеміологів, краще радикальний локдаун на 2-3 тижні, ніж розтягнуті на місяці напівзаходи. Однак головним недоліком суворого локдауну є повна зупинка соціального й економічного життя, що в свою чергу тягне за собою також низку психологічних проблем. Тому після досвіду жорстких локдаунів навесні минулого року під час другої хвилі пандемії восени уряди схилялися радше до м'яких або гібридних локдаунів. Чи варто було це робити?