Поїздка з центру Вільнюса до табору біженців, що на полігоні у Руднинкаї, займає близько сорока хвилин. Ми паркуємо машину на узліссі і йдемо через хащі чагарників второваною стежкою, яка веде прямо до табору. До нас негайно підходить охоронець, який запитує, що нам треба.

Ми, два журналісти з Близького Сходу, зовні дуже схожі на людей, що перебувають у таборі, і лише європейка, що нас супроводжує, виглядає помітно інакше. Ми відповідаємо, що хочемо розповісти про ситуацію в таборі. Інший охоронець перевіряє наші документи. "Без дозволу МВС входити на територію табору не можна", - пояснює він. Після тригодинного очікування "зелене світло" з Вільнюса отримано, і ми можемо потрапити до табору, оточеного парканом.

У таборі стоять житлові вагончики і намети, які нам, посилаючись на міркування безпеки і гігієни, не дозволяють оглянути зсередини - від мігрантів нас відділяє ще один паркан. Більшість з них родом з Близького Сходу, деякі - з Африки. Одяг у них зношений і брудний, обличчя втомлені. Більшість - чоловіки у віці від 20 до 30 років.

Читайте також: Мігранти Лукашенка. Як патрулюють кордон Литви з Білоруссю

Сліди на тілі на все життя

Багато іракців у розмові спершу скаржаться на соціальну несправедливість і беззаконня політиків і збройних угруповань у них на батьківщині. Один сварить відомого іракського політика, інший виправдовує його і звинувачує інших. Посеред лісу в Литві несподівано спалахує дискусія про корупцію в Іраку. Восени 2019 року багато з присутніх тут молодих людей брали участь в придушених - часом жорстоко - акціях протесту на підтримку політично незалежного Іраку і проти корупції.

У Ахмеда, молодого хлопця з Кербели, рани по всьому тілу. За словами Ахмеда, шість років тому він сильно постраждав під час вибуху в Багдаді замінованого автомобіля, втративши при цьому око.

21-річний Абдулла розповідає, що з перших років життя має важку форму псоріазу. Екземою покрито майже все його тіло. Ще один біженець каже, що - як і його брат - страждає від м'язової слабкості. Брат лежить недалеко в наметі й не може рухатися. Ми запитуємо себе: що тепер буде з цими людьми?

Мігранти - іграшка в руках політиків

Більшість з них хоче лише одного: потрапити до ЄС, до Європи. Але Європа не поспішає їх впускати, Литва як сторож кордону зайняла обережно-вичікувальну позицію, і як маленька країна, що зіштовхнулася з такою великою кількістю мігрантів, потрапила у скрутне становище. Заступник міністра внутрішніх справ Арнольдас Абрамавічюс повідомив нам в інтерв'ю, що добре обізнаний про складну ситуацію, в якій опинилися мігранти.

Водночас він нарікає на те, що турагенції із сусідньої Білорусі свідомо заманювали іракців туристичними поїздками до країни, щоб ті через Мінськ рушили далі в напрямку кордонів з країнами Балтії, які є і зовнішніми кордонами Євросоюзу. Білорусь цілеспрямовано поширює фейкові новини про Мінськ як зручні для біженців ворота до сусіднього ЄС - і тим самим чинить тиск на Литву та інші країни Європи, зазначає заступник міністра.

Щодо самих мігрантів, то Вільнюс прагне, як може, полегшити їхнє становище, зазначив Абрамавічюс. З урядом Іраку Литва домовилася поліпшити умови для іракських біженців - щойно будуть припинені авіарейси з Багдада до Мінська з новими потенційними мігрантами. І, справді, головна авіакомпанія країни, Iraqi Airways, кілька днів тому вже оголосила, що скасовує всі рейси до Білорусі у серпні.

Спостерігачі розглядають молодих людей в цьому та інших литовських таборах біженців як іграшку в руках політиків. Відколи Європейський Союз запровадив санкції проти Олександра Лукашенка за його жорстокі дії проти білоруської опозиції, Лукашенко, очевидно, став використовувати біженців як інструмент тиску на ЄС.

Лише за червень-серпень кілька тисяч мігрантів незаконно перетнули білорусько-литовський кордон. У Вільнюсі побоюються, що до кінця року в Литву може потрапити ще кілька тисяч біженців з країн Близького Сходу і Африки. Білорусь тим часом заявила, що має намір зі свого боку закрити кордон з Литвою: біженці, за задумом білоруської сторони, певно, не мають повертатися назад з литовської території.

Омріяна Європа

Наскільки сильно хочуть потрапити до Європи іракські біженці, можна зрозуміти на прикладі вже видаленої групи у Facebook, яка була присвячена імміграції в ЄС через Білорусь. Протягом декількох днів до групи долучилися десятки тисяч людей. Згодом вона була видалена з Facebook. Однак до недавнього часу в ній обговорювалися практично всі питання, які могли бути важливими для мігрантів та біженців при здійсненні такого задуму: купівля авіаквитків з Багдада до Мінська, вивчення різних маршрутів на місці, необхідність допомоги контрабандистів або ж самостійне проникнення на територію Литви.

Білорусь з політичних причин навмисно підтримує іракців та інших біженців, які хочуть перебратися в ЄС, стверджує глава офісу Freedom House у Вільнюсі, литовський політолог Вітіс Юрконіс: "Але у Литви немає ні інфраструктури, ні необхідного досвіду для розгляду в такому масштабі прохань про надання притулку". Крім того, додає він, до Литви продовжують прибувати біженці із самої Білорусі, які залишають батьківщину через репресивну політику Лукашенка: "Влада Білорусі забороняє своїм громадянам перетинати білорусько-литовський кордон. Але дозволяє це робити людям з Близького Сходу".

Тим часом Багдад повернув додому деяких із застряглих в Білорусі іракців. Більшість з них повертається без копійки у кишені або навіть обтяжені боргами: всі заощадження пішли на поїздку в Білорусь. Проте квитки на зворотний рейс біженці-невдахи все одно мають оплатити з власної кишені.

Головорізи в масках

Тим часом один з іракців, який все ще перебуває в Мінську, розповів нам по телефону, що вже чотири рази безуспішно намагався потрапити до Євросоюзу через Польщу. Тому зараз він вирішив зробити це через Білорусь, але й така спроба провалилася.

При переході кордону, поділився мешканець Іраку, з ним і його супутниками жорстко поводилися нападники у масках: "Вони били нас, застосовували електрошокери. Затягли нас у свої машини і кілька хвилин били там". Співрозмовник вважає, що люди, що атакували їх, були литовським прикордонниками. Однак підтверджень цьому немає.

Інший іракець з табору на полігоні в Руднинкай зізнався, що тепер йому зрозуміло - прагнучи до кращого життя в Європі, він та інші біженці стали розмінною монетою у руках політиків. Але він все ще хоче потрапити в Європу - тільки, як він запевнив нас, тепер легальним шляхом.