Німецькі друковані ЗМІ жваво відреагували на заяву прем’єр-міністра Тоні Блера щодо початку процесу виведення британських військ з Іраку. Деякі видання вітають цей крок, а більшість вважає рішення Блера "капітуляцією". Такої позиції дотримується, зокрема, газета "Stuttgarter Zeitung ":

“Блерові буде важко покращити свій імідж у книгах історії. Колись він говорив, що прагне, аби Великобританія приєдналася до єврозони, увійшла до самого серця Європи, але замість цього він перетворив Сполучене Королівство на виконувача забаганок Сполучених Штатів(...) Британські виборці покарають Лейбористську партію Блера так само, як американські повелися із Республіканською партією Буша під час виборів до Конгресу”, - прогнозує "Stuttgarter Zeitung".

Продовжує тему потсдамська “Märkische Allgemeine”:

"Британський прем’єр Тоні Блер ходить по битому склу. Через майже сліпу лояльність до американців, він дозволив затягти себе в іракську авантюру. Тепер, перед закінченням свого перебування на посаді, він намагається знизити політичний тиск, пропонуючи втечу. Одначе, до підручників історії він заслужено увійде як „пудель Буша", - іронізує “Märkische Allgemeine”.

Видання "Braunschweiger Zeitung" з Нижньої Саксонії вітає сміливість Тоні Блера, зазначаючи, що виведення військ є єдиним правильним рішенням у ситуації, що склалася:

"Захід програв. Необхідно це публічно визнати. Війна проти Саддама Хусейна базувалася на брехні і вона закінчується брехнею. Блер хоче увійти в аннали історії, як голова уряду, котрий повернув солдатів додому. Цим він не хоче ділитися зі своїм наступником Гордоном Брауном. Врешті-решт Джорджу Бушу доведеться вчинити так само", - передрікає "Braunschweiger Zeitung".

Берлінська "Tagesspiegel" пише про дилему, яку Блер лишив військовим:

“Сер Ричард Даннатт, новий і надзвичайно відвертий командувач британського контингенту в Іраку, вважає, що символічна присутність його підлеглих у Басрі навіть більше притягує насильство. Британці та виснажені датчани заявою про виведення військ посилають сигнал про падіння духу в союзницької коаліції. І це в той час, коли Сполучені Штати вдаються до останньої спроби повернути течію в інше русло", - наголошує "Tagesspiegel".

Видання „Berliner Zeitung” вказує на те, що виведення британських військ з Іраку відбуватиметься повільніше, ніж очікувалося. У зміні темпів оглядачі вбачають тиск Вашингтона:

“Блер всіляко вдавав, що розбіжностей між союзниками не існує. Оголошення про виведення військ виявилося м’якшим, ніж очікували. Раніше передбачалося, що число солдатів скоротиться до літа приблизно удвічі, а остаточне повернення війська завершиться до кінця 2008 року. Аналітики вказують тут на тиск з Вашингтона. Але й усередині країни прем'єр опинився під сильним тиском: скорочення військової присутності уникнути вже було неможливо. Населення щодня дедалі сильніше розчаровувалося у війні в Іраку: до цього дня вона забрала життя 132-х британських солдатів – і це дуже багато”, - робить висновок „Berliner Zeitung”.

До коментарів німецьких газет приєднується і швейцарська „Le Temps”:

“Тоні Блер надзвичайно популярний в США. Набагато популярніший, ніж у власній країні, і популярніший за Джорджа Буша, який досяг найнижчої ланки у рейтингах. Коли на початку грудня американському президентові потрібно було відстояти своє бачення ситуації в Іраку і дати відповідь комісії Бейкера, що вимагала поетапного виведення американських військ, Буш наполіг на приїзді свого британського союзника до Вашингтона. Поряд із Блером він міг говорити про дві категорії лідерів: тих, хто зрозумів важливість боротьби з тероризмом, і тих, за яких нащадкам "буде соромно", -

Пише “Le Temps” і веде далі:

„Прес-секретар Білого дому ніколи не називав війська в Іраку, інакше, як "об'єднані сили". Після рішення Тоні Блера повернути додому частину британських солдатів ілюзія об’єднаності остаточно розчинилася. Навіть найвірніший союзник Джорджа Буша дав задній хід. Понад двадцять тисяч американських солдатів, що додатково прибудуть до Іраку, зустрінуть там либонь тільки своїх американських колег. А ще - членів озброєних формувань, готових битися з ними не на життя, а на смерть”, - застерігає “Le Temps”.