Минуло вже 12 років з того часу, як 33-річний Хавал Роява (ім'я змінено на прохання героя статті. - Ред.) не бачив своїх батьків. З 2009 року курд із Сирії мешкає в Австрії, де працює перукарем. За цей час він став приватним підприємцем і може самостійно забезпечувати себе та свою сім'ю. Але зараз Хавал перебуває в Польщі, в одному з готелів неподалік кордону з Білоруссю, щоб бути ближче до батьків.

"Їхати до Білорусі - погана ідея"

55-річна матір і 60-річний батько Хавала, за його словами, застрягли десь у лісах у прикордонній смузі між Білоруссю, Польщею та Литвою - без їжі, води та медикаментів. Щойно у них з'являлася можливість зарядити телефон, вони її використовували, розповідає Хавал - і так він двічі знаходив місце, де вони перебувають, завдяки додатку на мобільному телефоні. Але вже кілька днів про батьків нічого не відомо. Телефон мовчить. "Це була погана ідея - їхати до Білорусі", - журиться чоловік.

Читайте також: Путін за спиною Лукашенка: що кажуть у ФРН про роль Росії у міграційній кризі

У номері готелю під час розмови з DW він постійно дивиться на свій мобільний телефон, чекаючи дзвінка. Хавал знає, що від батьків його відокремлюють трохи більше 30 кілометрів. "Мої батьки поїхали до Білорусі з Сирії не через війну чи гроші", - розповідає Хавал. Дві його сестри живуть у Німеччині. Брат і він сам - у Австрії. "Моя мама сказала, що 10 років не бачила нас, своїх дітей. Вони з батьком не змогли б жити в Австрії - у них зовсім інший менталітет. Єдина причина, через яку вони опинилися в такій ситуації, - те, що вони хотіли побачити нас", - каже чоловік. Він заперечує, що батьки збираються залишитись у Європі, і каже, що іншої можливості зустрітися у них не було.

Квиток на літак до Мінська купили у Сирії

За словами Хавала, його батьки купили квиток на літак до Мінська в одній з туристичних агенцій у Сирії. Така можливість там є всюди, і він вважав, що це підходить його батькам також: "Я думав лише про те, що зможу побачити маму та тата". Хавал розповідає, що втік із Сирії, коли почалася війна, бо не хотів служити у війську Башара Асада. Якщо він повернеться на батьківщину, йому загрожує страта.

"Якби я опинився в полоні ІД, вони б теж мене вбили, якби дізналися, що я курд. У мене не було вибору, - розповідає Хавал. - Ми тікаємо від фундаменталістів, тому що вони хочуть нас убити. Але коли опиняємося на кордоні Європи, чуємо, що ми мусульмани і що нам тут не раді. Це важко". У цей момент телефонує мобільний, Хавал сподівається на довгоочікувані новини, але знову дарма.

У готелі Хавал познайомився з польською активісткою Магдаленою Лучак із гуманітарної організації "Група кордон" (Grupa Granica). Вона каже, що молодий сирієць звернувся до неї, коли побачив, як вона разом із іншими добровольцями пакує гуманітарну допомогу для мігрантів. "Він не знав ані про те, що у нас на кордоні режим надзвичайного стану, ані про те, що без спеціального дозволу ніхто, навіть поляки, не має права перетинати закриту зону", - розповідає Магдалена. Сирійця це шокувало. Він гадав, що хоча б зможе передати їм через кордон їжу та теплі речі: "Коли він зрозумів, що і ми нічого не можемо зробити, він був у розпачі".

Мігрантам не потрібна фінансова допомога?

Те, що вона побачила на кордоні, було набагато гіршим, ніж вона собі уявляла, каже Магдалена Лучак. Ідеться про конкретних людей та їхні долі, а не про потік мігрантів: "Ніхто не просить у нас фінансової допомоги. Усі хочуть лише одного - дайте можливість вижити та опинитися в безпечній країні".

Читайте також: Країни Балтії і Польща стурбовані загрозами з боку Білорусі та Росії

І Хавал у розмові з DW підкреслює, що його батьки не потребують фінансової допомоги: "Бідна людина не купує квиток за 16 000 або 20 000 євро (Хавал не пояснює, платили батьки тільки за квиток на літак чи їм обіцяли ще якісь послуги в Білорусі. - Ред.). Покажіть мені хоча б одного поляка чи європейця, який би купив такий квиток. Люди, які перебувають на кордоні, мають гроші, але вони не хочуть жити у країні, де йде війна".

Але у пошуках безпеки батьки Хавала та інші мігранти опинилися на кордоні Білорусі - і фактично в заручниках. У міністерстві оборони Польщі постійно заявляють про "провокації" з боку Білорусі. За його інформацією, люди у білоруській формі здійснюють запобіжні постріли, забезпечують можливість пошкодити колючий дріт, який перекриває мігрантам шлях, змушують їх переходити на польську територію.

Імовірно, вже наступного року на кордоні Польщі з Білоруссю, який є і зовнішнім кордоном ЄС, з'явиться сталева загороджувальна конструкція заввишки у п'ять з половиною метрів. "Загорожа, яку хочуть збудувати на кордоні Польщі та Білорусі, - це фактично символ рішучості польської держави", - заявив на початку листопада глава польського МВС Маріуш Камінський. Він наголошує, що нелегальна міграція через Білорусь не має природних причин та є гібридною війною з боку Лукашенка.

Тим часом сирійський курд Хавал Роява розповідає про свій позитивний досвід спілкування з поляками у маленькому містечку, де він опинився. Багато хто з них хоче допомогти мігрантам, які застрягли на кордоні. Але позицію Польщі Хавал не розуміє: "Я не розумію, як політики можуть спокійно спати, адже у них теж є сім'ї!" З початку вересня журналісти теж не можуть потрапити до трикілометрової закритої зони на кордоні з Білоруссю. Побачити, що там відбувається, немає можливості, але уявити, наскільки складною є ситуація, можна, якщо проїхати вздовж прикордоння з його густими лісами. Усюди поліцейські машини, які зупиняють автомобілі з іноземними номерами.

Як працюють контрабандисти на кордоні

Катажина Зданович із польської прикордонної служби у місті Білосток підтверджує, що в її відомстві знають про випадки на кшталт того, про який розповів Хавал, про те, що приїжджають люди, які легально проживають у ЄС, щоб забрати своїх родичів, які застрягли на кордоні. Але є й контрабандисти, які використовують ситуацію, щоб за кілька тисяч євро з людини провезти мігрантів через кордон, стверджує Зданович.

Читайте також: Ситуація на кордоні з Білоруссю загрожує безпеці ЄС - польський прем'єр

На питання DW стосовно того, як довго Хавал збирається залишатися в Польщі, він знизує плечима: "Зрозуміло, що між Білоруссю та Польщею існують проблеми, але люди там у лісі не винні".

Вже перед публікацією цієї статті DW отримала коротку новину: Магдалена Лучак телефоном повідомила Хавалу, що його мати перебуває в одній із польських клінік. Не такою уявляв собі чоловік зустріч із нею після 12 років розлуки. Наразі жінка перебуває у Білостоку. Їй, як і іншим хворим мігрантам, допомагає польський фонд "Діалог" (Dialog). У прикордонній службі Польщі підтвердили, що вона подала прохання про притулок, розповіла Магдалена Лучак. Де батько Хавала, невідомо, батьки втратили одне одного на кордоні до того, як матері вдалося дістатися Польщі.