Зимовий ліс, укритий снігом, завжди нагадує казку. Темно-зелені гілки ялинок і сосен, оповиті білим, не тільки роблять видовищним заповідник Гоес Венн на кордоні Німеччини з Бельгією, а й спричиняють там таку магічну тишу, яку можна відчути тільки у засніженому лісі.

Коли ліс засніжений до небокраю, то бачиш світ лише чорно-білим. І тільки небесна блакить нагадує про наявність кольорів.

Кольорові плями зимової природи завжди мають блискучий вигляд. Так, відбиваючи сніг, червоні ягоди виглядають особливо привабливо. Завдяки їм у лісах узимку виживають птахи, які не відлітають на південь. Калина у народній творчості не тільки символізує життя, кров і вогонь, але є також одним із символів України.

Схили Києво-Печерської лаври також засипало снігом. Цей православний монастирський комплекс у Києві, якому уже майже 1000 років, є однією з найбільших християнських святинь України.

А історія фортеці Крібштайн у німецькій Саксонії сягає XIV століття. Колись у ній справді мешкали лицарі, тож укрита снігом вона виглядає дуже романтично.

Навесні така картина у долині Айзенталь, що поблизу німецького Баден-Бадена, може коштувати врожаю винограду. Утім, у січні сніг не шкодить виноградній лозі. Навпаки: виноград потребує зимового спокою для нового вегетаційного циклу. Сніг заважає тільки виноробам, які у цей час підрізають на плантаціях лозу.

Традиції купатися взимку в холодних ополонках дотримуються у Східній Європі. Ці бадьорі сміливці вже за мить пірнатимуть у крижану воду озера неподалік від польського Кракова.

У перші тижні 2021 року білим покровом укрило навіть ті регіони, де про сніг тільки чули. А от дітлахів у Стамбулі на цьому фото цьогорічний сніг не здивував - два роки тому вони його вже бачили. Тож нині відразу схопили санчата або все прийнятне, що було в хаті, щоб радісно покататися з гірок.

В Іспанії люди зазвичай живуть літом, сонцем та пляжами. Однак у Мадриді, який знаходиться на висоті 670 метрів над рівнем моря і є "найвищою" європейською столицею, знають, що таке легкий сніжок і холодні ночі. Утім, снігопад, який минулого тижня у прямому сенсі завалив місто, був аномальним. Сноубордисти не можуть натішитись.

Щороку в Харбіні, що на північному сході Китаю, заново постає ціле місто із криги та снігу. Традиційно фестиваль крижаних скульптур відкривається 5 січня і триває цілий місяць. Звісно, якщо дозволяють погодні умови.

Крижані блоки для скульптур та будівель вирізають за допомогою бензопил із крижаного покрову річки Сунгарі, яка тече через Харбін. Можна не хвилюватися, що річка не замерзне й митці залишаться без будматеріалу для своїх творінь. Узимку температура в Харбіні вночі опускається до мінус 40 градусів Цельсія. Мінус 10 вдень - це вже вважається тепло.

Крижаний матеріал потрібно обробляти так само ретельно, як і звичайне каміння. Без ручної роботи тут не обійтися.

Для того, аби величезні конструкції з льоду не розвалилися, крижані цеглини мають добре пасувати одна до одної. Замість цементного розчину використовується звичайнісінька вода. Важливо, аби вода заповнила всі - навіть найдрібніші - щілини між блоками.

До зведення крижаних скульптур було залучено близько 12 тисяч працівників. Будівельні ліси, крани - усе, як на справжньому будівельному майданчику. Фестиваль крижаних скульптур у Харбіні вважається найбільшим у світі.

Цю фігуру Будди не змогли вивести з рівноваги навіть численні робітники, які до останнього працювали над удосконаленням скульптури. Але на цьому метушня й закінчилася. Цього року на фестивалі значно спокійніше: через пандемією COVID-19 у КНР запроваджені суворі в'їзні обмеження. Очікується, що відвідуватимуть дійство цьогоріч передусім жителі самого Китаю.

Тому, хто тяжко працює на 30-градусному морозі, апетиту не бракує. У пластикових наметах робітники, задіяні на підготовці фестивалю в Харбіні, могли не лише поїсти, а й трохи відігрітися.

У такій формі фестиваль у Харбіні відбувається, починаючи від 1985 року. Зведення крижаних скульптур має в регіоні, однак, давню традицію, яка своїм корінням сягає ще в часи династії Цін (1636 - 1912).

Дракон вважається чи не найголовнішим символом Китаю. Але цей дракон дихає не вогнем, а хіба що крижаним холодом. На загальній площі, що перевищує 80 футбольних майданчиків, відвідувачі знайдуть чимало цікавого, пов'язаного з історією та культурою Піднебесної.

Коли заходить сонце, крижані скульптури занурюються у різнокольорове море вогнів. Щонайпізніше в цей момент втрачаєш зв'язок із реальністю. Складається враження, що переносишся у чудернацький світ фентезі.

Майстрам у Харбіні, здається, все під силу. У їхніх крижаних спорудах можна знайти віддзеркалення архітектурних стилів з усього світу. Деякі скульптури сягають 50 метрів заввишки.

Новорічні феєрверки вже відгриміли в усьому світі - хоча і в обмеженому обсязі. За китайським календарем Новий рік цього разу настане 12 лютого. Символ 2021 року - білий металевий бик. У час між Новим роком за грегоріанським календарем і китайським Новим роком чимало жителів Піднебесної залюбки подорожують. Відвідування фестивалю крижаних скульптур у Харбіні є для багатьох новорічною традицією.

Світлини у цій галереї були зроблені в різні роки. Нашу подорож зимовою Баварією розпочнемо біля замку Нойшванштайн - однієї з найпопулярніших у Баварії туристичних принад. Місцеві романтичні ландшафти вражають у будь-який час.

Так ці місця виглядали в позаминулому столітті за часів баварського короля Людвіга II, який заклав тут цей казковий замок. На картині 1880 року зображена нічна поїздка Людвіга II околицями Нойшванштайна.

Неподалік від замку Нойшванштайн у баварському регіоні Швангау розташована ця барокова церква Святого Коломана, зведена у XVII столітті.

Такий вид на зимову красу Баварського лісу й Баварські Альпи на горизонті відкривається з 1456-метрової гори Гросер-Арбер.

Довгі тіні від дерев на білосніжному килимі поблизу баварського Штеттена.

Свіжий сніг на гірських схилах у громаді Ой-Міттельберг.

Цей баварський єгер у грудні 2019 року разом з колегами розносив сіно для підкорму оленів поблизу Зонтгофена.

Ще одна мальовнича баварська церква - храм Святого Себастьяна біля Рамзау в районі Берхтесгаденер-Ланд.

Це фото зроблене у громаді Баєріш-Айзенштайн.

Дзвіниця на горі Гросер-Арбер.

Лижник над сніговим ландшафтом - сучасна вільна інтерпретація відомої картини Каспара Давіда Фрідріха (Caspar David Friedrich) "Мандрівник над морем туману".

У національному парку Баварський ліс диким кабанам взимку доводиться добряче попрацювати, аби дістатись до ласощів, завалених снігом.

Дзвіниця на горі Вальберг у баварському районі Роттах-Эгерн.

Засніжені берези біля Санкт-Енгльмара у Баварському лісі.

Прочанська церква Марія Герн у Берхтесгадені.

Річка Мангфалль у Верхній Баварії.

Ця баварська липа бачила вже понад п'ятсот зим.

Церква Святого Варфоломія на озері Кенігсзее.

Хрест на вершині гори Лузен у Баварському лісі.

Андекське абатство під Мюнхеном. Тут розташована найбільша монастирська броварня Німеччини.