Макеєв: Злочини РФ мають багато спільного з нацистськими
Джулія Сауделі
8 травня 2023 р.
Про відзначення кінця Другої світової війни Берліні, історичну відповідальність ФРН перед Україною та про допомогу і участь Німеччини у відбудові України - посол України Олексій Макеєв в ексклюзивному інтерв'ю DW.
Реклама
Посол України у ФРН про паралелі між нацизмом і рашизмом
02:46
DW: Пане Посол Макеєв, торік ваш попередник на посаді поклав вінок до одного з радянських монументів у Берліні на відзначення перемоги над націонал-соціалізмом в Німеччині та Європі. Цього року ви не стали цього робити. Чому?
Олексій Макеєв: Україна зробила великий внесок у перемогу над нацизмом у Європі. Мій дід Олексій Макеєв, його ім'я і прізвище я ношу, дійшов до Праги, звільняючи Європу від нацизму. Цей день я розпочну з покладання квітів до важливого німецького меморіалу пам'яті жертвам війни Neue Wache разом з бургомістром Берліна. Під посольство було покладено вінок з німецького Товариства догляду за пам'ятниками. Генсек цього товариства чітко сказав, що так ми віддаємо шану загиблим українським воїнам в цій російській війні проти України. Для мене дуже важливо, що я пройдуся з громадою мирною ходою з українськими прапорами.
Торік берлінська поліція заборонила використання українських і російських прапорів на цих заходах. Цього року було ухвалено аналогічне рішення, але втрутився суд. Зараз схоже, що прапори обох країн будуть присутні на заходах. Що ви думаєте про це?
Ми разом з українською громадою попрацювали і переконали берлінську поліцію в тому, щоб не оскаржувати судове рішення, яким дозволено було використання українських прапорів. Натомість німецька поліція оскаржила рішення суду щодо дозволу російських прапорів. (…) Я вважаю неприпустимим, коли під гаслами російської пропаганди в Берліні і в усіх інших містах Німеччини будуть пропагувати війну, яка сьогодні триває, війну Росії проти України.
Чим сьогодні є 9 травня з огляду на війну РФ таз огляду на символізм цього свята для Кремля?
Ми вимушені проводити паралелі між нацизмом і рашизмом. Ті злочини, які скоює сьогодні Росія на нашій території, на жаль, вони мають дуже багато спільного зі злочинами нацистів на території України. Тому питання відповідальності Німеччини, питання вшанування пам'яті, визнання провини перед українцями - це те, що потрібно і далі плекати тут, у Німеччині. Я дуже сподіваюся, що усвідомлення відповідальності Німеччини перед Україною буде поширене також тут серед всіх німців.
Українакритично оцінювала повільність надання Німеччиною фінансової та військовоїпідтримки. А як зараз? Чи ви надалі очікуєте від Німеччини більшої підтримки?
Підтримка зростає з кожним днем. Ми знаходимося в чудовому діалозі з нашими німецькими партнерами. Звичайно, ми хочемо набагато більшого. Я бачу, що уряд Німеччини, Бундестаг і німецька громадськість розуміють, чому Україну потрібно підтримувати, чому потрібно постачати більше броньованої техніки, амуніції, артилерії. Тому я впевнений, що з лідерством Німеччини і в плані відбудови України, і в плані гуманітарної та економічної підтримки ми набагато швидше виграємо цю війну.
Злочини нацизму. Місця пам'яті жертв у Німеччині
Дахау, Бухенвальд, Берген-Бельзен… На території колишніх концтаборів у Німеччині та інших місцях масових убивств людей за часів націонал-соціалізму сьогодні розташовані меморіали.
Фото: Karina Hessland/REUTERS
Меморіали та пам'ятники
27 січня 1945 року радянські війська визволили в'язнів нацистського концтабору "Аушвіц", що поблизу польського Освенціма. Нині цього дня відзначають Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту - шести мільйонів убитих євреїв, а в Німеччині також - День пам'яті всіх жертв націонал-соціалізму, які загинули у концентраційних і трудових таборах, в'язницях, на підневільних роботах і в центрах умертвління.
Фото: picture-alliance/dpa/M. Gerten
Берлін
Центральний меморіал пам'яті євреїв Європи, вбитих за часів націонал-соціалізму, розташований у Берліні неподалік Рейхстагу та Бранденбурзьких воріт. Його відкрили у 2005 році. У підземній частині меморіалу розташований документаційний центр. Деякі з документів його експозиції російською мовою - матеріали, зібрані після війни під час розслідувань злочинів, скоєних у "третьому рейху".
Фото: picture-alliance/dpa
"Кришталева ніч"
Під час єврейських погромів у так звану "кришталеву ніч" 9-10 листопада 1938 року на території нацистської Німеччини та в деяких частинах Австрії зруйнували понад 1400 синагог та молитовних будинків. Одна з синагог розташовувалась на вулиці Казерненштрассе в Дюссельдорфі. Після війни тут і в багатьох інших подібних місцях встановили пам'ятники або меморіальні дошки.
Фото: picture-alliance/dpa/M. Gerten
Бухенвальд
Один з найбільших таборів розташовувався в Тюрингії поблизу Веймара. З 1937 до 1945 року в Бухенвальді були заточені близько 250 тисяч людей. 56 тисяч в'язнів загинули. Серед них було також кілька сотень дезертирів й тих, хто відмовився служити у вермахті. Після війн їх ще довго вважали в Німеччині "зрадниками" й "боягузами", а перший пам'ятний камінь установили в Бухенвальді лише в 2001 році.
Фото: picture-alliance/dpa/C. Welz
Геноцид ромів
Цей пам'ятник, встановлений у Бухенвальді у 1995 році на території колишнього блоку № 14, присвячений загиблим тут ромам та сінті. На каменях вибито назви всіх таборів "третього рейху", куди їх відправляли. Загальна кількість жертв геноциду ромів у Європі досі невідома. За різними даними, вона може становити від 150 тисяч до 500 тисяч людей.
Фото: picture-alliance/dpa/M. Hiekel
Дахау
У концентраційному таборі Дахау загинули 41 500 людей. Його організували у 1933 році під Мюнхеном для політичних ув'язнених. Пізніше до Дахау стали відправляти євреїв, гомосексуалів, Свідків Єгови та представників інших груп, яких переслідували нацисти. Усі інші концентраційні табори "третього рейху" організували за його зразком.
Фото: Reuters/M. Dalder
Визволення
Загалом у табір Дахау за час його існування відправили близько 206 тисяч людей. Частини американської армії увійшли до табору 29 квітня 1945 року, визволивши 32 тисячі в'язнів.
Фото: picture-alliance/AP Photo/J. Pringle
Берген-Бельзен
Меморіал на території колишнього концентраційного табору Берген-Бельзен у Нижній Саксонії. Загалом у цьому таборі загинули близько 50 тисяч людей, серед яких 20 тисяч військовополонених. У квітні 1945 року тут померла 15-річна Анна Франк - авторка відомого щоденника, що викриває нацизм. Його переклали багатьма мовами світу.
Фото: picture-alliance/dpa
Заксенхаузен
"Праця звільняє" - ця вивіска німецькою мовою над воротами концтабору Заксенхаузен у Бранденбурзі стала номінальною. Загалом у цьому таборі загинули понад 100 тисяч людей, зокрема від 13 до 18 тисяч радянських військовополонених. Серед них - старший син Сталіна Яків Джугашвілі. Національний меморіал, заснований урядом НДР, тут відкрили у 1961 році.
Фото: AP
Флоссенбюрг
"Я чув про Дахау та Освенцім, але ніколи ще про Флоссенбюрг" - така цитата зустрічає відвідувачів колишнього концтабору на території Баварії. У цьому таборі померли 30 тисяч людей. Його в'язнем зокрема був відомий німецький пастор, теолог та учасник змови проти Гітлера Дітріх Бонгеффер, а серед радянських військовополонених - батько колишнього президента України Віктора Ющенка Андрій.
Фото: picture-alliance/dpa/A. Weigel
Барак № 13
У берлінському районі Шеневайде розташовано один з багатьох таборів для підневільних працівників, яких пригнали з інших країн на примусову працю до Німеччини. Загальна їхня кількість за часи "третього рейху" склала кілька мільйонів осіб. Долям підневільних працівників присвячена експозиція документального центру в одному з бараків цього табору.
Скульптура матері з дитиною на березі озера в Равенсбрюк - найбільшому жіночому концентраційному таборі "третього рейху". Його звели в 1939 році за 90 кілометрів на північ від Берліна. Кількість в'язнів за час його існування становила понад 130 тисяч людей - представники близько 40 національностей. 28 тисяч в'язнів загинули. У таборі також проводили медичні експерименти.
Фото: picture-alliance/AP Photo/M. Schreiber
"Бараки Сіменса" у Равенсбрюку
В'язнів Равенсбрюка та численних його підтаборів примушували до роботи. У 1940 році тут створили текстильне виробництво, а в 1942-му електротехнічний концерн Siemens & Halske AG побудував 20 промислових бараків. За свідченнями в'язнів, які вижили, наприкінці 1944 року на цю фірму тут щодня працювало до 3000 жінок і дітей.
Фото: picture-alliance/Hans-Joachim Rech
Печі для "Аушвіца"
Колишня фабрика Topf&Söhne в Ерфурті. Тут на замовлення націонал-соціалістів вироблялися печі, в яких спалювали людей в концтаборі "Аушвіц" поблизу міста Освенцім та в інших концентраційних таборах. У Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту 27 січня 2011 року у колишній будівлі фабрики відкрили документальний центр.
Фото: picture-alliance/dpa
''Камені спотикання''
Такі металеві таблички, вмонтовані у тротуари, можна побачити у багатьох містах Німеччини. ''Камені спотикання'' - Stolpersteine. Перший з них німецький художник Ґунтер Демніґ встановив у Кельні у 1995 році. Камені нагадують про жертв націонал-соціалізму біля будинків, де вони мешкали. Їх налічується вже понад 45 тисяч у 800 німецьких населених пунктах та 200 - за межами Німеччини.
Фото: picture-alliance/dpa
Гестапо
Вивченням злочинів нацизму в Німеччині також займаються численні документаційні центри. У Кельні такий центр і музей розташований в колишній будівлі гестапо - EL-DE-Haus. У його підвалі були камери для ув'язнених, на стінах яких збереглися написи, зокрема, українською та російською мовами.
Фото: DW/Y. Stets
Гомосексуали
З 1935 року нацисти почали також переслідувати гомосексуалів. Загалом у "третьому рейху" їх було засуджено понад 50 тисяч. Близько 7 тисяч загинули в концтаборах. 1995-го року на набережній у Кельні встановили пам'ятник - Рожевий трикутник. Меморіал (фото) відкрили в 2008 році в берлінському парку Великий Тірґартен. Ще один розташовано у Франкфурті - Франкфуртський ангел (1994).
Фото: picture-alliance/dpa
Противники режиму
Музей в'язниці Плетцензеє в Берліні. У 1933-1945 роках націонал-соціалісти стратили тут понад 3000 противників режиму, багатьох - на гільйотині. Серед жертв - учасники невдалого замаху на Гітлера 20 липня 1944 року й ті, хто знав про його підготовку.
Фото: picture-alliance/dpa
Сірі автобуси
"Сірий автобус" - монумент, створений у 2006 році на згадку про понад 70 тисяч жертв євгенічної програми "Т-4" - людей з психічними розладами, розумово відсталих, спадково обтяжених хворих та інвалідів. Такі автобуси забирали їх у центри умертвління. Пам'ятник перевозять, тимчасово встановлюючи у місцях, пов'язаних із програмою. Копія постійно перебуває у Кельні.
Фото: picture alliance/Rainer Hackenberg
Зонненштайн
Один з центрів смерті розташовувався у саксонському місті Пірна у замку Зонненштайн. У 1940-1941 роках у його газовій камері вбили 13720 людей, які страждали на психічні захворювання, а також розумово відсталих людей і понад тисячу в'язнів концтаборів. Попіл із крематорію скидали до Ельби. Родичам надсилали фальсифіковане свідоцтво про смерть внаслідок хвороби.
Фото: picture-alliance/dpa/A. Burgi
Злочинці
Цю фотографію зробили в 1946 під час процесу у справі лікарів та інших співробітників ще одного нацистського центру умертвління, розташованого в гессенському місті Гадамар. У газових камерах за допомогою ін'єкцій та навмисного припинення необхідних терапій вони вбили близько 14500 пацієнтів. Постійна експозиція, яка розповідає про ці злочини, працює у Гадамарі з 1991 року.
Фото: picture-alliance/dpa
Логістика Голокосту
Насамкінець - пересувна виставка німецького залізничного концерну Deutsche Bahn "Спецпотяги смерті" ("Sonderzüge in den Tod"). З 2008 року її відвідали понад 350 тисяч людей у різних місцях Німеччини, де її виставляли. Цій темі також присвятили спеціальний розділ постійної експозиції музею Німецьких залізниць у Нюрнберзі.