Перший атомний реактор у Німеччині запустили наприкінці 1957 року в Гархінгу поблизу Мюнхена. "Атомне яйце", як прозвали реактор Технічного університету Мюнхена через його форму, став символом атомних досліджень повоєнної Німеччини. Дослідницький реактор зупинили в 2000 році - він перестав відповідати науковим вимогам.

За три роки після запуску "атомного яйця" атомну енергію вперше почали застосовувати в цивільних цілях. Перша АЕС у Німеччині в місті Каль на Майні почала виробляти електрику 1961 року. Згодом з'явилися потужніші електростанції, як Гундреммінген (на фото), яку запустили в 1966 році. Мирне використання атома вважається надійним внеском у виробництво електроенергії - поки що.

Нафтова криза 1973 року дала додатковий поштовх розвиткові атомної енергетики. Але дух часу змінювався. Серед населення дедалі гучнішими стають сумніви у начебто чистоті такої енергії. Опір зростає. Під час протестів проти будівництва АЕС Брокдорф на півночі Німеччини, починаючи від 1976 року, неодноразово доходило до серйозних сутичок між демонстрантами та поліцейськими (на фото - 1981 рік).

Німецькі захисники довкілля об'єдналися під уже легендарним символом червоного усміхненого сонечка на жовтому тлі з надписом: "Атомна енергія? Ні, дякую". З середини 1970-их цей логотип став повсюдним. Ідея походить з Данії, її авторка - студентка економіки. Слоган поширився по всьому світу.

Страх ядерної загрози перетворився на жахливу реальність: 28 березня 1979 року на АЕС Три-Майл-Айленд поблизу Гаррісберга в США сталася серйозна аварія. Сім років потому, 26 квітня 1986 року, світ став свідком найбільшої атомної катастрофи в історії людства в українському Чорнобилі. Радіоактивна хмара пройшла через всю Європу. Чорнобиль став символом атомної небезпеки.

1980 року в Західній Німеччині з'явилася нова партія - Зелені. Біля її витоків - ліві, борці за мир, захисники довкілля та противники атомної енергетики. Вже за кілька років вона змогла потрапити в парламент - цю подію в 1983 тодішні лідери партії відзначили маршем до будівлі Бундестагу в Бонні. Один із пунктів програми партії - боротьба з атомною енергетикою.

У баварському Вакерсдорфі мали побудувати центральну фабрику з метою переробляти використані стрижні ядерних реакторів на нові. Під час сутичок навесні 1986 року кілька противників будівництва та один працівник силових структур загинули, сотні людей зазнали поранень. Наприкінці травня 1989 року будівництво зупинили. Перший тріумф німецького руху за захист довкілля.

Горлебен у Нижній Саксонії став символом боротьби з радіоактивними відходами. Тут протягом наступним десятиліть повинно зберігатися радіоактивне сміття - поки не з'явиться кінцевий склад. 24 квітня 1995 року перший потяг з відходами рушив до Горлебена. Активісти почали прив'язуватися до залізничних рейок. Перші баки з радіоактивними відходами дісталися Горлебена наприкінці листопада 2011 року.

Лівоцентристська коаліція у складі Соціал-демократичної партії Німеччини та Зелених на чолі з канцлером Ґергардом Шредером 2001 року вирішила відмовитися від атомної енергії. Усі 19 німецьких АЕС мали б відключити до 2021 року. Та вже в 2010 році уряд Анґели Меркель скасував домовленість та вирішив подовжити термін використання АЕС.

Десятиліттями захисники довкілля Німеччини протестують проти АЕС. Але про далекосяжні наслідки після Гаррісберга і Чорнобиля змогла подбати лише чергова ядерна катастрофа - на японській АЕС Фукусіма 11 березня 2011 року. На німецьку політику в галузі атомної енергетики ядерна катастрофа мала ще більші наслідки, ніж у Японії.

За місяць після Фукусіми Анґела Меркель неочікувано для багатьох оголосила про енергетичну реформу. До кінця 2022 року всі атомні реактори в Німеччини має бути зупинено. 30 липня 2011 Бундестаг в поіменному голосуванні (на фото) ухвалив новий енергетичний закон.

АЕС Брокдорф роками була в центрі гострих протестів. Після майже 35 років роботи - наприкінці 2021 року - її відключили від мережі. Реактор мав потужність близько 1400 мегават. Співробітник перевіряє пункт контролю та управління АЕС.

Противники атомної енергетики досягли мети й святкують завершення епохи бенгальськими вогнями, стоячи перед АЕС Гронде. Після 37 років роботи цей реактор у Нижній Саксонії було остаточно відключено від мережі.

Де ще вчора одне одного гатили активісти та поліцейські, нині мирно пасуться вівці. Територія відключеної АЕС Брокдорф виглядає як ідилія. Тож все, з атомною енергетикою покінчено? Ні. Адже Німеччина хоче звільнитися з-під енергетичної залежності від Росії та її президента Путіна, який сам вирішує, коли перекривати газ, а коли відкривати газовий кран.

Саме тому в нинішньому німецькому уряді довго дискутували щодо продовження роботи трьох АЕС, що досі працюють. Дискутували і сварилися, адже міністр фінансів Крістіан Лінднер (ВДП) хотів відродження атомної енергетики, натомість міністр економіки та клімату Роберт Габек (Зелені) - лишити лише дві АЕС, але й їхню роботу уможливити лише до середини квітня та лише в разі потреби.

Суперечка між лібералами та Зеленими стає випробуванням для уряду. Через це канцлер Олаф Шольц уперше з початку роботи уряду скористався правом на визначення принципів політики уряду. За його рішенням, АЕС у Німеччині можуть працювати після 31 грудня, але максимум до середини квітня 2023 року. Відповідні зміни до закону має ще підтримати Бундестаг.

Дісен-ам-Аммерзее (Баварія) • На перший погляд може скластись враження, що перед нами - рівні ряди квітучої лаванди десь у французькому Провансі. Але це - сонячна електростанція поблизу баварського озера Аммерзее.

Лемвердер (Нижня Саксонія) • На відновлювані джерела енергії в Німеччині вже припадає понад 40 відсотків від загального обсягу електроенергії, котра виробляється в країні.

Ульм (Баден-Вюртемберг) • При цьому офіційна німецька статистика в цих даних враховує енергію вітру, сонця, води, а також енергію, що виробляється різними шляхами з біомаси й органічної частини домашніх відходів.

Якобсдорф (Бранденбург) • 2018 року на наземні та морські вітроенергетичні установки й парки в Німеччині припала майже половина всього обсягу виробленої відновлюваної енергії - 41 і 8 відсотків відповідно.

Пайц (Бранденбург) • Частка сонячних електростанцій у цьому відновлюваному енергетичному "коктейлі" сягнула 20 відсотків.

Юнде (Нижня Саксонія) • Стільки ж, тобто 20 відсотків, припадає й на використання біомаси як альтернативного джерела електричної енергії. Ще три відсотка дає використання органічної частини домашніх відходів.

Гаймбах (Північний Рейн-Вестфалія) • Сім відсотків відновлюваної енергії, що лишилися, припадає на ГЕС. Можливості для зведення в Німеччині гідроелектростанцій обмежені, але використовуються ці ресурси вже дуже давно. Цю електростанцію в регіоні Айфель побудували в 1905 році. Оснащена сучасними турбінами, вона ефективно працює й досі.

Галліг Гооге (Шлезвіг-Гольштейн) • Для того, аби можна було собі уявити повну картину, наведемо розподіл за всіма джерелам у Німеччині за 2018 рік: АЕС - 13,3 відсотка, буре вугілля - 24,1% відсотка, кам'яне вугілля - 14 відсотків, природний газ - 7,4 відсотка; ГЕС - 3,2 відсотка, вітер - 20,2 відсотка; сонце - 8,5 відсотка, біомаса - 8,3 відсотка.

Гарцвайлер (Північний Рейн-Вестфалія) • У 2038 році в Німеччині мають намір повністю відмовитися від спалювання бурого вугілля для отримання електроенергії. Останній атомний реактор, згідно з рішенням федерального уряду, має бути виведений з експлуатації в 2022 році. Торік на АЕС і буре вугілля припадало понад 37 відсотків від усієї виробленої електрики, котрі доведеться чимось замінити.

Сіверсдорф (Бранденбург) • За даними на кінець 2018 року в Німеччині нараховувалось понад 29 тисяч наземних вітроенергетичних турбін. У прибережних морських водах Німеччини розташовано ще близько 1350 вітрових електростанцій. Але понад чотири десятки з них ще не були підключені до енергетичної мережі.

Північне море (Шлезвіг-Гольштейн) • Серйозну проблему представляє необхідність будівництва нових енергетичних трас для транспортування енергії з північних регіонів, де вітер дме частіше й потужніше (тут багато таких турбін), до споживачів у західних і південних частинах Німеччини.

Лебус (Бранденбург) • Ці плани викликають протести з боку мешканців тих густонаселених регіонів, через які мають пройти лінії електропередач. У деяких місцях люди вимагають прибирати високовольтні ЛЕП під землю.

Рюген (Мекленбург-Передня Померанія) • Плани зведення нових вітроенергетичних турбін у різних регіонах дедалі частіше наштовхуються в Німеччині на опір з боку населення. Відповідні судові позови часто мають успіх, що вже помітно впливає на річні показники зростання галузі - тим більше, що дедалі складніше знайти такі місця, які б пасували для встановлення вітроенергетичних турбін.

Вормс (Рейнланд-Пфальц) • Згідно з даними служби Deutsche WindGuard, у 2018 році в Німеччині було введено в експлуатацію лише 743 нових вітряних установок. При цьому попередній 2017 рік виявився рекордним в історії розвитку цього виду відновлюваної енергії в Німеччині: майже 1849 нових установок.

Дассов (Мекленбург-Передняя Померанія) • Загалом у Німеччині нині нараховується близько тисячі громадських ініціатив, котрі виступають проти будівництва нових вітряків. Їхні прихильники вважають, що ці установки руйнують життєвий простір птахів та летючих мишей, псують ландшафти, а інфразвук та інший постійний шум цих установок шкодить здоров'ю людей, що живуть поруч.

Східна Фризія (Нижня Саксонія) • Ці ініціативи вимагають, зокрема, як альтернативу розглядати газові і парові електростанції, підвищувати ефективність вугільних станцій, а також переглянути рішення парламенту і уряду Німеччини про відмову від атомної енергії.

Зауерланд (Північний Рейн-Вестфалія) • Представники галузі зазвичай вказують на недоведеність негативного впливу інфразвуку на здоров'я. Що стосується загибелі птахів через вітрові установки, то фахівці називають різні цифри, максимум - до 200 тисяч на рік в цілому в усій Німеччині. Для порівняння: в результаті зіткнень із склом вікон і фасадів гине близько 18 мільйонів птахів в рік.

Сіверсдорф (Бранденбург) • Кажанів гине понад 100 тисяч на рік (за деякими оцінками, втричі більше) - не лише від зіткнень з лопатями, але і через травми, що отримуються в результаті завихрень повітря, коли вони пролітають поруч. Багато кажанів гине під час сезонної міграції. Експерти вимагають враховувати ці фактори - зокрема, відключати вітряки в години особливої активності кажанів.

Бедбург-Гау (Північний Рейн-Вестфалія) • Правила вибору місць для вітряків регулюються земельними законами. Наприклад, в Північному Рейні-Вестфалії мінімальна відстань до житлових будівель складає 1500 метрів, в Тюрінгії - 750 метрів. У Баварії ця відстань обчислюється за формулою "Висота установки х 10", тобто, наприклад, два кілометри між житловими будинками і двохсотметровим вітряком.

Ренцов (Мекленбург - Передня Померанія) • Дискусії про розвиток відновлюваних джерел енергії часто ведуться в Німеччині емоційно і продовжуватимуться в найближчому майбутньому. Щоб підвищити готовність населення бачити в околицях такі установки, пропонується, зокрема, відраховувати додаткову частину доходів конкретних регіонів на різні потрібні і корисні для місцевих жителів проєкти.