Державний концерн "Енергоатом" хоче замінити теплові електростанції на малі модульні атомні станції зі Сполучених Штатів. Опитані DW фахівці, однак, не можуть зрозуміти, звідки вони візьмуться і нащо це зараз Україні.
Реклама
В Україні мають з'явитися 20 малих модульних атомних реакторів, які обіцяє побудувати американська компанія Holtec International спільно з "Енергоатомом". Причому перший з них планують побудувати вже у 2029 році, як випливає з угоди про співробітництво між двома компаніями, підписаної 21 квітня. Коментуючи підписання документу, міністр енергетики Герман Галущенко заявив, що модульні реактори "дадуть можливість замінити зруйновані російськими атаками теплоенергетичні потужності й досягнути цілей декарбонізації".
Що таке ММР і чим це краще за звичайні АЕС?
Малі модульні реактори (ММР) - або як їх ще називають "міні-АЕС" - протягом вже понад десятиліття згадуються у фахових і політичних дискусіях як атомні станції майбутнього. При цьому ці станції не являють собою нічого нового. Технологічно - це такий саме реактор на легкій воді під тиском, як і реактори ВВЕР, які стоять на більшості українських АЕС. Ці реактори випускалися у Радянському Союзі з 50-их років минулого століття. Головна відмінність ММР - його мала потужність. "Технологія АЕС малої потужності не є інновацією, вона відома з 1957 року", - зазначають у своїй аналітичній записці, зокрема, експерти Німецького інституту економічних досліджень (DIW - Deutsches Institut für Wirtschaftsforschung). Реактори SMR-160, які хоче будувати в Україні Holtec - мають у рази меншу потужність за реактори ВВЕР: 160 замість 1000 мегават.
У компанії Holtec наголошують, що малі розміри дозволять вмонтовувати ядерні реактори у вже наявну інфраструктуру теплових станцій, з яких лише треба буде видалити вугільні котли. Зробити це, як вважають розробники SMR-160, можна буде завдяки тому, що малі реактори - на відміну від великих "класичних" реакторів - будуть значно безпечнішими і не потребуватимуть виконання жорстких безпекових приписів, таких як створення евакуаційної зони навколо АЕС. "Тисячі вугільних ТЕС по всьому світі, які нині достроково виводяться з експлуатації, зможуть бути переобладнані під використання чистої енергії", - пообіцяла Holtec у січні цього року в своєму пресрелізі.
Проблема у тім, однак, що багатообіцяюча технологія використання ММР для парогенератора на колишніх ТЕС досі навіть не запатентована. У січні Holtec лише подав до Патентного відомства США відповідну заявку. Більше того: сам модульний реактор SMR-160 ще не пройшов сертифікацію ані у Сполучених Штатах, ані у будь-якій іншій країні світу. На даний момент малий реактор від Holtec пройшов лише першу з трьох фаз аналізу проєкту, який здійснює Комісія з ядерної безпеки Канади - CNSC. Це - добровільна процедура технічного супроводу проєкту, яка здійснюється незалежними фахівцями органів ядерного нагляду з метою виявлення потенційних недоліків реакторів у процесі розробки, яка не замінює собою державну сертифікацію. Отже, проєкт, вочевидь, ще далекий від отримання сертифікатів. Попри те, що Holtec пообіцяв будувати малі реактори в Україні ще п'ять років тому, підписавши відповідний меморандум з "Енергоатомом".
"Заяви щодо будівництва в Україні малих модульних реакторів - нічим не обґрунтовані. Це - чистий PR, який не має наразі під собою ані бізнес-плану, ані фінансових резервів для реалізації. Це - намагання покращити імідж", - зазначив у розмові з DW виконавчий директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко. Експерт зауважив, що єдина компанія, яка дотепер отримала державний сертифікат на використання малого модульного реактора, це - американська NuScale. Вона, як і Holtec, також анонсувала побудову першого прототипу до 2029 року.
Однак, на відміну від Holtec, у NuScale вже є і сертифікат, і принаймні частина коштів на реалізацію проєкту. Понад 100 мільйонів доларів вдалося залучити від інвесторів з Південної Кореї. За ці кошти у США має розпочатися будівництво прототипу реактора. Південнокорейський виробничий концерн Doosan Enerbility, згідно з повідомленнями ЗМІ, вже розробляє компоненти для майбутнього прототипу. "Яка вартість такого реактора ще ніхто не знає. Бо неможливо чітко визначити вартість чогось, що поки що ніде не побудовано", - зазначає Харченко.
Реклама
Економічна доцільність - під питанням
Згідно з розрахунками, яке здійснили в рамках свого дослідження експерти DIW, станом на 2020 рік прогнозована вартість будівництва модульних реакторів становить 6312 доларів США за кіловат потужності. Таким чином, лише розрахункова вартість реактора потужністю у 160 мегават за цінами 2020 року становить більше мільярда доларів США. "Ці цифри приблизні і не містять навіть вартості кредитів на будівництво", - зазначив у розмові з DW Бйорн Штайґервальд (Björn Steigerwald), один з авторів дослідження DIW.
Згідно з розрахунками експертів, на першому етапі, коли ММР вийдуть на ринок, вони будуть дорожчими за собівартістю виробленої енергії, ніж нинішні великі атомні реактори. А дешевшими вони можуть стати лише тоді, коли виробництво окремих модулів, з яких вони складатимуться, набуде великих промислових масштабів, а саме тисяч штук. Коли це станеться, не береться прогнозувати ніхто.
За словами Штайґервальда, атомна енергетика - найдорожчий за обсягом необхідних інвестицій і найскладніший з точки зору практичної реалізації вид виробництва електроенергії. "У Європі середня тривалість будівництва ядерних реакторів становить понад 10 років, бюджети часто значно вищі, ніж передбачалося проєктом. Перші модульні реактори, які вже збудували у Китаї і Росії - не виняток. Ці об'єкти зрештою, лише за офіційними даними, у три-чотири рази перевищили власний кошторис", - зазначає експерт DIW. Аналітик констатує, що залучити інвесторів у проєкти з такими ризиками вкрай складно. Наразі значно більш перспективними і передбачуваними для інвесторів є проєкти з відновлювальної енергетики, переконаний Бйорн Штайґервальд.
Чи справді "чисті" та надійні малі модульні реактори?
Президент "Енергоатому" Петро Котін заявляє, що малі модульні реактори від Holtec International будуть "чистими, надійними й ефективними" і зроблять Україну "провідною країною світу в галузі чистої енергетики". Розробники модульних реакторів роблять ставку на те, що малі енергоблоки будуть дешевшими і практичнішими за великі, оскільки потребуватимуть застосування меншої кількості дорогих заходів безпеки. Великі реактори, зокрема, потребують для охолодження активної зони великої кількості води.
"Розробники ММР розраховують на те, що менші реактори буде легше охолоджувати і для цього в ідеалі буде достатньо атмосферного повітря. Якщо їм вдасться довести за всіх практичних умов, що це можливо, тоді це дозволить відмовитися від насосів і деяких активних компонентів. Це зробило би малі реактори дешевшими", - зазначив у розмові з DW експерт з ядерної безпеки Кристоф Пістнер (Christoph Pistner) з дослідницького центру "Еко-Інститут" у німецькому Фрайбургу.
Аналітик входив до групи вчених, які за дорученням уряду Німеччини кілька років тому досліджували шанси і ризики у використанні малих модульних реакторів. Висновок фахівців був доволі скептичним. "Мета розробників ММР - заради економії відмовитися від низки заходів безпеки, які необхідні сьогодні у великих реакторах. Як це зробити на практиці, вони поки що в жодному публічно доступному практичному дослідженні не показали. Натомість сама по собі мета відмовитися від заходів безпеки може призвести до створення нових ризиків. Ми зрозуміємо, наскільки безпечні ці системи, лише коли ми побачимо всю документацію", - критикує Пістнер. Німецький експерт заперечує також, що йдеться про "чисту" енергію. "Кількість небезпечних радіоактивних відходів, як прогнозують автори низки досліджень, у випадку малих реакторів у співвідношенні з великими буде такою самою, а можливо й навіть дещо вищою", - застерігає Пістнер.
Олександр Харченко зазначає, що замість розмов про малі ядерні реактори, перспективи яких туманні, у короткостроковій перспективі на заміну застарілим або пошкодженим ТЕС як перехідна технологія потрібні газотурбінні генератори потужністю від 30 до 100 мегават у всіх обласних центрах. "Це покрило би потреби опалення і водоканалів, всієї критичної інфраструктури в електроенергії в разі локальних блекаутів через російські обстріли або перебої у мережі", - каже експерт. У перспективі наступних 3-5 років Харченко бачить найбільш перспективним розвиток виробництва електроенергії з біомаси.
Аналітик берлінського DIW Кристіан фон Гіршгаузен (Christian von Hirschhausen) також наголошує, що найраціональнішою для України для децентралізації і модернізації енергосистеми є ставка на відновлювальну енергетику. "Європейський Союз, підтримуючи Україну у відновленні енергетики після війни, має робити ставку на відновлювальну енергетику. На ринку достатньо безпечних, чистих і економічно рентабельних технологій", - наголошує фон Гіршгаузен. Натомість модульні реактори від Holtec, на переконання німецького експерта, у найближчі 20-25 років існуватимуть лише на папері.
Атомна енергетика в Німеччині - від любові до ненависті
Спершу німці були в захваті від атомної енергетики, а після - оголосили їй війну. Через енергетичну кризу АЕС у Німеччині зможуть працювати на кілька місяців довше. Історія атомної енергетики у ФРН - в галереї DW.
Фото: Julian Stratenschulte/dpa/picture alliance
"Атомне яйце" - перший реактор
Перший атомний реактор у Німеччині запустили наприкінці 1957 року в Гархінгу поблизу Мюнхена. "Атомне яйце", як прозвали реактор Технічного університету Мюнхена через його форму, став символом атомних досліджень повоєнної Німеччини. Дослідницький реактор зупинили в 2000 році - він перестав відповідати науковим вимогам.
Фото: Heinz-Jürgen Göttert/dpa/picture-alliance
Початок епохи АЕС
За три роки після запуску "атомного яйця" атомну енергію вперше почали застосовувати в цивільних цілях. Перша АЕС у Німеччині в місті Каль на Майні почала виробляти електрику 1961 року. Згодом з'явилися потужніші електростанції, як Гундреммінген (на фото), яку запустили в 1966 році. Мирне використання атома вважається надійним внеском у виробництво електроенергії - поки що.
Фото: Michael Bihlmayer/CHROMORANGE/picture alliance
Початок руху проти атомної енергії
Нафтова криза 1973 року дала додатковий поштовх розвиткові атомної енергетики. Але дух часу змінювався. Серед населення дедалі гучнішими стають сумніви у начебто чистоті такої енергії. Опір зростає. Під час протестів проти будівництва АЕС Брокдорф на півночі Німеччини, починаючи від 1976 року, неодноразово доходило до серйозних сутичок між демонстрантами та поліцейськими (на фото - 1981 рік).
Фото: Klaus Rose/imago images
Символ опору атомній енергетиці
Німецькі захисники довкілля об'єдналися під уже легендарним символом червоного усміхненого сонечка на жовтому тлі з надписом: "Атомна енергія? Ні, дякую". З середини 1970-их цей логотип став повсюдним. Ідея походить з Данії, її авторка - студентка економіки. Слоган поширився по всьому світу.
Фото: Tim Brakemeier/dpa/picture-alliance
Шок після Гаррісберга та Чорнобиля
Страх ядерної загрози перетворився на жахливу реальність: 28 березня 1979 року на АЕС Три-Майл-Айленд поблизу Гаррісберга в США сталася серйозна аварія. Сім років потому, 26 квітня 1986 року, світ став свідком найбільшої атомної катастрофи в історії людства в українському Чорнобилі. Радіоактивна хмара пройшла через всю Європу. Чорнобиль став символом атомної небезпеки.
Фото: Zufarov/AFP/Getty Images
Народження нової партії
1980 року в Західній Німеччині з'явилася нова партія - Зелені. Біля її витоків - ліві, борці за мир, захисники довкілля та противники атомної енергетики. Вже за кілька років вона змогла потрапити в парламент - цю подію в 1983 тодішні лідери партії відзначили маршем до будівлі Бундестагу в Бонні. Один із пунктів програми партії - боротьба з атомною енергетикою.
Фото: AP/picture alliance
Вакерсдорф - трагедія та тріумф водночас
У баварському Вакерсдорфі мали побудувати центральну фабрику з метою переробляти використані стрижні ядерних реакторів на нові. Під час сутичок навесні 1986 року кілька противників будівництва та один працівник силових структур загинули, сотні людей зазнали поранень. Наприкінці травня 1989 року будівництво зупинили. Перший тріумф німецького руху за захист довкілля.
Фото: Istvan Bajzat/dpa/picture alliance
Протест проти складу атомного сміття
Горлебен у Нижній Саксонії став символом боротьби з радіоактивними відходами. Тут протягом наступним десятиліть повинно зберігатися радіоактивне сміття - поки не з'явиться кінцевий склад. 24 квітня 1995 року перший потяг з відходами рушив до Горлебена. Активісти почали прив'язуватися до залізничних рейок. Перші баки з радіоактивними відходами дісталися Горлебена наприкінці листопада 2011 року.
Фото: BREUEL-BILD/picture alliance
Уряд Шредера планує відмовитися від атома
Лівоцентристська коаліція у складі Соціал-демократичної партії Німеччини та Зелених на чолі з канцлером Ґергардом Шредером 2001 року вирішила відмовитися від атомної енергії. Усі 19 німецьких АЕС мали б відключити до 2021 року. Та вже в 2010 році уряд Анґели Меркель скасував домовленість та вирішив подовжити термін використання АЕС.
Фото: picture alliance
Фукусіма - поворотний момент
Десятиліттями захисники довкілля Німеччини протестують проти АЕС. Але про далекосяжні наслідки після Гаррісберга і Чорнобиля змогла подбати лише чергова ядерна катастрофа - на японській АЕС Фукусіма 11 березня 2011 року. На німецьку політику в галузі атомної енергетики ядерна катастрофа мала ще більші наслідки, ніж у Японії.
Фото: NTV/NNN/AP/dapd/picture alliance
Меркель просуває енергетичну реформу
За місяць після Фукусіми Анґела Меркель неочікувано для багатьох оголосила про енергетичну реформу. До кінця 2022 року всі атомні реактори в Німеччини має бути зупинено. 30 липня 2011 Бундестаг в поіменному голосуванні (на фото) ухвалив новий енергетичний закон.
Фото: Michael Kappeler /dpa/picture alliance
Відключення атомного реактора
АЕС Брокдорф роками була в центрі гострих протестів. Після майже 35 років роботи - наприкінці 2021 року - її відключили від мережі. Реактор мав потужність близько 1400 мегават. Співробітник перевіряє пункт контролю та управління АЕС.
Фото: Christian Charisius/dpa/picture alliance
Святкування завершення епохи АЕС
Противники атомної енергетики досягли мети й святкують завершення епохи бенгальськими вогнями, стоячи перед АЕС Гронде. Після 37 років роботи цей реактор у Нижній Саксонії було остаточно відключено від мережі.
Фото: Julian Stratenschulte/dpa/picture alliance
Оманлива ідилія
Де ще вчора одне одного гатили активісти та поліцейські, нині мирно пасуться вівці. Територія відключеної АЕС Брокдорф виглядає як ідилія. Тож все, з атомною енергетикою покінчено? Ні. Адже Німеччина хоче звільнитися з-під енергетичної залежності від Росії та її президента Путіна, який сам вирішує, коли перекривати газ, а коли відкривати газовий кран.
Фото: Georg Wendt/dpa/picture alliance
Тріщини в урядовій коаліції Німеччини
Саме тому в нинішньому німецькому уряді довго дискутували щодо продовження роботи трьох АЕС, що досі працюють. Дискутували і сварилися, адже міністр фінансів Крістіан Лінднер (ВДП) хотів відродження атомної енергетики, натомість міністр економіки та клімату Роберт Габек (Зелені) - лишити лише дві АЕС, але й їхню роботу уможливити лише до середини квітня та лише в разі потреби.
Фото: Michael Kappeler/picture alliance/dpa
Владне слово канцлера
Суперечка між лібералами та Зеленими стає випробуванням для уряду. Через це канцлер Олаф Шольц уперше з початку роботи уряду скористався правом на визначення принципів політики уряду. За його рішенням, АЕС у Німеччині можуть працювати після 31 грудня, але максимум до середини квітня 2023 року. Відповідні зміни до закону має ще підтримати Бундестаг.
Фото: Markus Schreiber/AP Photo/picture alliance
16 фото1 | 16
Альтернативні ландшафти Німеччини
На оновлювальні джерела в Німеччині вже припадає понад 40 відсотків загального обсягу електроенергії, що виробляється в країні.
Фото: picture-alliance/dpa/P. Kneffel
Дісен-ам-Аммерзее (Баварія) • На перший погляд може скластись враження, що перед нами - рівні ряди квітучої лаванди десь у французькому Провансі. Але це - сонячна електростанція поблизу баварського озера Аммерзее.
Фото: picture-alliance/dpa/P. Kneffel
Лемвердер (Нижня Саксонія) • На відновлювані джерела енергії в Німеччині вже припадає понад 40 відсотків від загального обсягу електроенергії, котра виробляється в країні.
Фото: picture-alliance/dpa/M. Assanimoghaddam
Ульм (Баден-Вюртемберг) • При цьому офіційна німецька статистика в цих даних враховує енергію вітру, сонця, води, а також енергію, що виробляється різними шляхами з біомаси й органічної частини домашніх відходів.
Фото: picture-alliance/chromorange/W. G. Allgöwer
Якобсдорф (Бранденбург) • 2018 року на наземні та морські вітроенергетичні установки й парки в Німеччині припала майже половина всього обсягу виробленої відновлюваної енергії - 41 і 8 відсотків відповідно.
Фото: picture-alliance/dpa/P. Pleul
Пайц (Бранденбург) • Частка сонячних електростанцій у цьому відновлюваному енергетичному "коктейлі" сягнула 20 відсотків.
Фото: picture-alliance/dpa/P. Pleul
Юнде (Нижня Саксонія) • Стільки ж, тобто 20 відсотків, припадає й на використання біомаси як альтернативного джерела електричної енергії. Ще три відсотка дає використання органічної частини домашніх відходів.
Фото: picture-alliance/dpa/U. Baumgarten
Гаймбах (Північний Рейн-Вестфалія) • Сім відсотків відновлюваної енергії, що лишилися, припадає на ГЕС. Можливості для зведення в Німеччині гідроелектростанцій обмежені, але використовуються ці ресурси вже дуже давно. Цю електростанцію в регіоні Айфель побудували в 1905 році. Оснащена сучасними турбінами, вона ефективно працює й досі.
Фото: DW / Maksim Nelioubin
Галліг Гооге (Шлезвіг-Гольштейн) • Для того, аби можна було собі уявити повну картину, наведемо розподіл за всіма джерелам у Німеччині за 2018 рік: АЕС - 13,3 відсотка, буре вугілля - 24,1% відсотка, кам'яне вугілля - 14 відсотків, природний газ - 7,4 відсотка; ГЕС - 3,2 відсотка, вітер - 20,2 відсотка; сонце - 8,5 відсотка, біомаса - 8,3 відсотка.
Фото: picture-alliance/dpa/H. Bäsemann
Гарцвайлер (Північний Рейн-Вестфалія) • У 2038 році в Німеччині мають намір повністю відмовитися від спалювання бурого вугілля для отримання електроенергії. Останній атомний реактор, згідно з рішенням федерального уряду, має бути виведений з експлуатації в 2022 році. Торік на АЕС і буре вугілля припадало понад 37 відсотків від усієї виробленої електрики, котрі доведеться чимось замінити.
Фото: picture-alliance/dpa/S. Ziese
Сіверсдорф (Бранденбург) • За даними на кінець 2018 року в Німеччині нараховувалось понад 29 тисяч наземних вітроенергетичних турбін. У прибережних морських водах Німеччини розташовано ще близько 1350 вітрових електростанцій. Але понад чотири десятки з них ще не були підключені до енергетичної мережі.
Фото: picture-alliance/dpa
Північне море (Шлезвіг-Гольштейн) • Серйозну проблему представляє необхідність будівництва нових енергетичних трас для транспортування енергії з північних регіонів, де вітер дме частіше й потужніше (тут багато таких турбін), до споживачів у західних і південних частинах Німеччини.
Фото: picture-alliance/dpa/D. Reinhardt
Лебус (Бранденбург) • Ці плани викликають протести з боку мешканців тих густонаселених регіонів, через які мають пройти лінії електропередач. У деяких місцях люди вимагають прибирати високовольтні ЛЕП під землю.
Фото: picture-alliance/dpa/P. Pleul
Рюген (Мекленбург-Передня Померанія) • Плани зведення нових вітроенергетичних турбін у різних регіонах дедалі частіше наштовхуються в Німеччині на опір з боку населення. Відповідні судові позови часто мають успіх, що вже помітно впливає на річні показники зростання галузі - тим більше, що дедалі складніше знайти такі місця, які б пасували для встановлення вітроенергетичних турбін.
Фото: DW / Maksim Nelioubin
Вормс (Рейнланд-Пфальц) • Згідно з даними служби Deutsche WindGuard, у 2018 році в Німеччині було введено в експлуатацію лише 743 нових вітряних установок. При цьому попередній 2017 рік виявився рекордним в історії розвитку цього виду відновлюваної енергії в Німеччині: майже 1849 нових установок.
Фото: picture-alliance/blickwinkel/McPHOTO
Дассов (Мекленбург-Передняя Померанія) • Загалом у Німеччині нині нараховується близько тисячі громадських ініціатив, котрі виступають проти будівництва нових вітряків. Їхні прихильники вважають, що ці установки руйнують життєвий простір птахів та летючих мишей, псують ландшафти, а інфразвук та інший постійний шум цих установок шкодить здоров'ю людей, що живуть поруч.
Фото: picture-alliance/dpa/J. Büttner
Східна Фризія (Нижня Саксонія) • Ці ініціативи вимагають, зокрема, як альтернативу розглядати газові і парові електростанції, підвищувати ефективність вугільних станцій, а також переглянути рішення парламенту і уряду Німеччини про відмову від атомної енергії.
Фото: picture-alliance/Hinrich Bäsemann
Зауерланд (Північний Рейн-Вестфалія) • Представники галузі зазвичай вказують на недоведеність негативного впливу інфразвуку на здоров'я. Що стосується загибелі птахів через вітрові установки, то фахівці називають різні цифри, максимум - до 200 тисяч на рік в цілому в усій Німеччині. Для порівняння: в результаті зіткнень із склом вікон і фасадів гине близько 18 мільйонів птахів в рік.
Фото: picture-alliance/chromorange/S. Finger
Сіверсдорф (Бранденбург) • Кажанів гине понад 100 тисяч на рік (за деякими оцінками, втричі більше) - не лише від зіткнень з лопатями, але і через травми, що отримуються в результаті завихрень повітря, коли вони пролітають поруч. Багато кажанів гине під час сезонної міграції. Експерти вимагають враховувати ці фактори - зокрема, відключати вітряки в години особливої активності кажанів.
Фото: picture-alliance/dpa/P. Pleul
Бедбург-Гау (Північний Рейн-Вестфалія) • Правила вибору місць для вітряків регулюються земельними законами. Наприклад, в Північному Рейні-Вестфалії мінімальна відстань до житлових будівель складає 1500 метрів, в Тюрінгії - 750 метрів. У Баварії ця відстань обчислюється за формулою "Висота установки х 10", тобто, наприклад, два кілометри між житловими будинками і двохсотметровим вітряком.
Фото: picture-alliance/Horst Ossinger
Ренцов (Мекленбург - Передня Померанія) • Дискусії про розвиток відновлюваних джерел енергії часто ведуться в Німеччині емоційно і продовжуватимуться в найближчому майбутньому. Щоб підвищити готовність населення бачити в околицях такі установки, пропонується, зокрема, відраховувати додаткову частину доходів конкретних регіонів на різні потрібні і корисні для місцевих жителів проєкти.