Причиною виходу з "Сахельської п'ятірки" уряд Малі назвала затримку із передачею країні головування у цьому об'єднанні.
Військові МаліФото: Souleymane Ag Anara/AFP
Реклама
Влада Малі у неділю ввечері, 15 травня, оголосила про вихід зі складу "Сахельської п'ятірки" (G5) - регіонального об'єднання країн, що ведуть спільними силами боротьбу з джихадистами. Своє рішення військова хунта, що править у Малі, пояснила тим, що країні не дають головувати в цьому об'єднання, членами якого також є Мавританія, Буркіна-Фасо, Нігер та Чад.
"Сахельська п'ятірка" була створена 2014 року. 2017 року члени об'єднання сформувати спільний військовий підрозділ для боротьби з джихадистами. Зараз його кількість складає 5000 людей.
У лютому цього року в столиці Малі Бамако має відбутися зустріч представників G5, на якій головування в об'єднанні планувалося передати Малі. Однак цей саміт досі не було проведено.
У заяві уряду країни від 15 травня стверджується, що внутрішньополітична ситуація Малі - лише надумана причина цієї тяганини, а насправді за нею стоїть "якась держава за межами регіону", яка марно намагається ізолювати Малі
Військовий переворот у Малі
24 травня 2021 року в Малі стався військовий переворот. Через місяць, 29 червня, Радбез ООН прийняв резолюцію, у якому засудила путч та закликав усі малійські сторони сприяти повному політичному переходу та передачі влади обраній цивільній владі упродовж 18-місячного перехідного періоду. Крім тих, РБ ООН закликала перехідний уряд Малі провести вільні та справедливі президентські вибори та вибори у законодавчі органи.
7 листопада 2021 року економічне спільнота західноафриканських країн ЕКОВАС висловила жаль з приводу відсутності прогресу в підготовці до виборів, а також вирішила накласти санкції з їхнім негайним вступом у дію та закликала міжнародних партнерів схвалити та підтримати ці обмеження.
Оскільки малійський перехідний уряд оголосив про намір провести вибори лише наприкінці грудня 2025 року, ЕКОВАС 9 січня 2022 року прийняло рішення про запровадження додаткових економічних санкцій щодо Малі.
Вихід Малі зі складу G5 відбувається на тлі зростання політичної напруженості у відносинах між цією африканською країною та Францією, яка заявила у лютому 2022, що виводить свій контингент з Малі. Однією з причин розбіжностей є свідчення деяких західних країн про присутність у Малі російських найманців з ПВК Вагнера.
Малійська військова хунта присутність у країні російських найманців відкидає. Наприкінці грудня 2021 її представники заявили, що у Малі знаходяться лише "російські інструктори", запрошені для навчання малійської армії та посилення військового потенціалу національної оборони.
Між тим наприкінці квітня 2022 року джихадистське угруповування "Група підтримки ісламу та мусульман" (GSIM) у Малі повідомила, що захопила у полон бійця російської ПВК Вагнера, який ймовірно воював проти ісламістів у північноафриканській країні.
Лівія: громадянська війна і геополітичний конфлікт
Ситуація в Лівії вкрай заплутана. Хто за що воює і від яких країн отримує підтримку? Галерея DW розповідає про основні сторони конфлікту, їхні інтереси та цілі.
У північноафриканській Лівії практично ціле десятиліття точиться громадянська війна. У неї залучені найрізноманітніші сили: бойовики-націоналісти, ісламісти, туареги-кочівники, місцеві племена, іноземні найманці. Ще більш заплутаною ситуація стає через те, що два головні протиборчі угруповання отримують підтримку різних країн. Це робить конфлікт міжнародним і геополітичним.
Фото: Getty Images/AFP/A. Doma
Усе почалося з повалення Каддафі
Збройна боротьба за владу в Лівії не припиняється з часу повалення Муаммара Каддафі в 2011 році в ході повстання, що спалахнуло в рамках "арабської весни", підтриманого міжнародною військовою операцією. На цьому знімку кривавий диктатор, що правив чотири десятиліття, розриває Статут ООН під час свого скандально відомого виступу в 2009 році на Генасамблеї цієї організації.
Фото: imago/UPI Photo
Нафта і газ у пустелі та морі
Одна з головних причин громадянської війни - багаті запаси нафти і газу. Концесії на їх видобуток на суші і в морі отримували різні іноземні компанії, в тому числі німецька Wintershall (на фото - один з її об'єктів) і російський концерн "Газпром", у них з 2008 року є спільне підприємство в Лівії. Зараз галузь в занепаді. Не працює, наприклад, підводний газопровід Greenstream в Італію.
Фото: picture-alliance/dpa
Ключова фігура: Халіфа Хафтар
Інша причина громадянської війни - боротьба між прихильниками ісламського шляху і їхніми противниками, яка породила двовладдя, що панує в країні з 2014 року. Ісламісти закріпилися в столиці Тріполі на заході країни, на сході їм протистоїть так званий парламент в Тобруке. Від його імені править 76-річний воєначальник Халіфа Хафтар, командувач самопроголошеної "Лівійської національної армії".
Фото: AFP/A. Doma
Вони контролюючть майже всю країну
У бойовиків "Лівійської національної армії" є підстави фотографуватися в позі переможців. Війська Хафтара завоювали переважну частину території країни, крім пустельного півдня, який контролюють місцеві племена, і декількох районів на заході навколо Тріполі. Однак захопити офіційну столицю країни, незважаючи на неодноразові спроби штурму з квітня 2019 року, їм поки що не вдалося.
Фото: Reuters/E. O. Al-Fetori
Союзник Росії та агент ЦРУ
На боці Хафтара воюють російські найманці з ПВК "Вагнер". Самопроголошений маршал, який зробив військову кар'єру при Каддафі, але потім брав участь у його поваленні, навчався в СРСР в Академії імені Фрунзе і зараз користується підтримкою Росії (на фото: Москва, листопад 2016). На нього зробили також ставку Єгипет і Франція. У нього, за даними ЗМІ, є громадянство США, де він співпрацював з ЦРУ.
Фото: picture-alliance/dpa/M. Shipenkov
Сараджа підтримують ООН та Туруччина
Офіційним лідером Лівії, визнаним міжнародною спільнотою в особі ООН, є глава Уряду національної згоди, який розміщується в Тріполі, Фаїз Сарадж. Його активно підтримують, наприклад, Італія і Туреччина. Президент останньої Реджеп Тайїп Ердоган уклав з Лівією договір, в якому істотно змінив на користь своєї країни (і на шкоду Греції) кордон в Середземному морі.
Фото: DHA
Оборона Тріполі з допомогою Туреччини
У січні 2020 року Анкара перекинула в Тріполі турецьких військових для зміцнення оборони лівійської столиці, оскільки загони, що борються на стороні уряду національної згоди (фото), сильно ослаблені торішніми боями з військами Хафтара. В результаті різко зросла небезпека прямих зіткнень між кадровими турецькими військовими і російськими найманцями-вагнеровцями.
Фото: Imago Images/Xinhua
Розгром місцевого ІДІЛ
Ще однією стороною міжусобиці в Лівії стали ісламісти-екстремісти з ІДІЛ. Скориставшись двовладдям, прихильники "Ісламської держави" захопили на початку 2015 року портове і університетське місто Сирт. Однак восени 2016 року вони були розгромлені військами, вірними ісламістській владі в Тріполі (фото), і пішли в підпілля. Місто, яке переходило з рук в руки, сильно постраждало.
Фото: picture-alliance/AP Photo/M. Brabo
Саміт у Берліні: пошук рішення
19 січня 2020 року в Берлін на міжнародну конференцію з Лівії приїхали лідери понад десяти країн і керівники міжнародних організацій, включаючи ООН. На знімку: президент РФ Володимир Путін, канцлер ФРН Анґела Меркель і президент Єгипту Абдель Фаттах Ас-Сісі. Серед підсумків саміту - зобов'язання його учасників більше не постачати сторонам конфлікту зброю і механізм контролю за припиненням вогню.
Фото: picture-alliance/dpa/A. Nikolsky
Євросоюз стурбований потоком біженців
У ЄС немає єдиної позиції щодо Лівії, цілі окремих країн дуже різняться. Однак усі члени ЄС зацікавлені в тому, щоб Лівія перестала бути плацдармом для відправлення до Європи нелегальних мігрантів, багато з яких гинуть в Середземному морі. Цю міграційну й гуманітарну проблему без припинення війни в Лівії і відновлення її державності не вирішити.
