"Добре, що федеральна канцлерка незабаром після візиту до російського президента Володимира Путіна вирушила і до України. Вона ніколи не залишала сумнівів, що підтримує Київ у конфлікті на Сході України, що виник з провини Росії. А в тому, що його розв'язання, як і раніше, дуже далеко, винна не вона", - зазначає Frankfurter Allgemeine Zeitung у коментарі під заголовком "Дивовижна вірність"  про візит до Києва канцлерки Анґели Меркель (Angela Merkel), який відбувся 22 серпня.

Дивовижна вірність Меркель "Північному потоку-2"

Його автор вважає вельми дивним, що канцлерка Німеччини, яка завжди активно підтримувала Україну, водночас демонстративно зберігала вірність проєкту російського газопроводу "Північний потік-2". 

"Дивно, наскільки непохитна Меркель у своїй підтримці цього проєкту. Адже тепер навіть до декого з тих, хто завжди говорив про нього як про "суто економічний проєкт", стало доходити, що йдеться про геополітику у чистому вигляді. Цей газопровід ускладнює підтримку для України, якої ця країна терміново потребує. Підтримку, яку, хочеться сподіватися, продовжить наступник або наступниця Меркель", - наголошує Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Читайте також: Меркель у Києві: прощальний візит з елементами "човникової" дипломатії

Ще один саміт у "нормандському форматі" перед закінченням канцлерства?

"Німеччина надає Україні фінансову підтримку і прагнутиме обмежити ті негативні наслідки, яких Київ побоюється через суперечливий проєкт газопроводу - "Північний потік-2", - нагадує, своєю чергою, газета Süddeutsche Zeitung. Водночас видання констатує, що "при всьому розумінні української стурбованості у Берліні поступово починає відчуватися деяке роздратування через небажання Києва проявити трохи поступливості".

"Відносини з Україною виглядають наприкінці терміну перебування Меркель на посаді як будівництво, побачивши яке ще не зовсім зрозуміло, чи постало тут щось нове або це всього лише нагромадження техніки". Тому на заключній пресконференції гостя з Берліна виступила з пропозицією, яку газета у коментарі під заголовком "До останнього дня" розцінює як спробу Меркель "востаннє взяти до рук лопату".

Читайте також: Коментар: Меркель йде, залишивши Україні важкий спадок

Йдеться про пропозицію канцлерки Німеччини ще до відходу зі своєї посади провести нову зустріч на найвищому рівні у "нормандському форматі" - за участі президентів України, Росії та Франції. "Отже, Україна залишиться важливою темою для Меркель і після її відльоту з Києва. Цілком імовірно, навіть до найостаннішого дня", - припускає Süddeutsche Zeitung.

Анґела Меркель намагається зберегти свою політичну спадщину

Щоправда, Frankfurter Allgemeine Zeitung у вже згаданому коментарі висловлює сумніви в результатах такого саміту. На її думку, російський президент Путін, який "засів у своїй уявній фортеці, що перебуває в облозі, і тепер бачить навколо лише ворогів, не піде на поступки. Скоріше він спробує скористатися зміною уряду у Німеччині і президентськими виборами у Франції для розширення своїх політико-пропагандистських позицій" .

Зі свого боку, коментатор інформаційного агентства Reuters бачить у запропонованому Меркель саміті, як і в цілому в її зовнішньополітичній активності в останні тижні до виборів до Бундестагу 26 вересня, спробу зберегти свою політичну спадщину. "Візит до України виявився необхідною противагою до зустрічі з Путіним, оскільки східна політика Німеччини щонайпізніше з початку російсько-українського конфлікту у 2014 році отримала новий компонент: федеральний уряд тоді вперше взяв на себе роль ключового посередника у війні. Сім років по тому Меркель на тлі ситуації у Східній Україні, яка зайшла у глухий кут, намагається врятувати те, що ще можна врятувати", - вважає оглядач Reuters.

"Слід прискорити вступ України до НАТО"

Газета Die Welt під рубрикою "Точка зору" публікує статтю, присвячену не стільки до візиту канцлерки ФРН до Києва, скільки 30-річчю незалежності України. Вона має назву: "Чому Берлін має допомогти Україні". Її автори - багаторічний професор Кельнського університету Ґергард Зімон (Gerhard Simon) і засновниця "Київського діалогу" Штефані Шиффер (Stefanie Schiffer).

Вони нагадують, що Україна всі роки своєї незалежності прагне в бік Заходу. "Тим не менше, Німеччина не готова беззастережно сприяти інтеграції України з Заходом - і слідує тим самим російській аргументації", - наголошують автори, вказуючи на твердження президента Росії Путіна, що росіяни і українці - це "один народ". "Насправді за історичною аргументацією криється справжня причина: відділення України означає для Росії величезну втрату влади", - йдеться у статті.

"30 років тому бажання і намір стати частиною Заходу були в Україні не безперечними. Сьогодні це консенсус, що переважає. Цьому сприяла і загроза з боку Росії, яка принципово заперечує право на існування суверенної України", - констатують автори і закликають прискорити прийняття України до НАТО. З урахуванням досвіду балканських країн членство в цій структурі Заходу видається їм зараз - "за наявності політичної волі з боку Німеччини" - більш реалістичною перспективою, ніж членство у ЄС.