Критично подивитися на власну ідентичність стає легше тоді, коли за тебе це вже зробили інші. Завдяки рухам за права ЛГБТІ+ та жінок на критику наразилися ще донедавна повсюдні у світі патріархат і мачизм. Фотограф Суніл Гупта присвятив серію робіт геям із Крістофер-стріт у Нью-Йорку - місця, де у 1969 році зародився рух за права ЛГБТІ+.

Войовничі чоловіки завжди були уособленням маскулінності. Цей фотоколаж Трістана Ф'юінгса демонструє, наскільки страшними і владними вони можуть здаватися. Кольорові зображення акторів, які грали нацистів, вражають глядача. Але водночас вони схожі на картковий будинок, який будь-якої миті може розвалитися.

Ця фотографія зображає самоідентичність бійців афганського руху "Талібан". Фотограф Томас Двожак знайшов десятки таких фотографій у Кандагарі 2001 року, коли розпочався наступ коаліції під приводом США на Афганістан. Він об'єднав їх у серію. Важко уявити собі більший контраст між образом бойовиків, що його змальовують ЗМІ, та їхнім власним баченням себе, як на таких фото.

Аді Нес тривалий час документує перебіг нескінченного конфлікту в Ізраїлі. Створюючи портрети солдатів в інтимних та безтурботних ситуаціях, він демонструє, зокрема, і м'якшу сторону ізраїльських збройних сил. Багато його робіт називають гомоеротичними, вони мають культовий статус у гей-спільнотах по всьому світу. Сам Нес каже, що його роботи відбивають його досвід служби в армії Ізраїлю.

"Справжній" чоловік може розмазати помаду на губах жінки під час пристрасного поцілунку, але ж не фарбувати собі при цьому тушшю вії. Чи все ж чоловіку можна робити і те, і те? Пітер Худжар присвятив свої фотографії чоловічим ідентичностям, які не пасують до загальних норм. Чи заслуговує травесті-діва на звання чоловіка менше, ніж солдат, який розмальовує обличчя для камуфляжу?

Що робить чоловіка чоловіком? Це питання стоїть у центрі робіт фотографині Кетрін Оупі. Вона залюбки надягає своєму синові спідницю з тюлі чи пропонує друзям причепити собі накладні вуса. Її мета - дослідити відмінності в поведінці та сприйнятті тієї чи іншої людини, які викликають навіть такі незначні зовнішні зміни.

На самосприйняття чорних чоловіків, передусім у США, багато в чому вплинули історичні події - вони довгий час були й часто досі залишаються жертвами расистських упереджень. Але в якийсь момент у них з'явилися взірці на кшталт О. Джея Сімпсона та Білла Косбі, за злетами й падіннями яких вони могли спостерігати. Потім одним із таких взірців став перший чорний президент США Барак Обама.

Чоловіки лише останніми роками стають об'єктами у ЗМІ, як це вже давно відбувається з жінками. Повсюдна гонитва за ідеалом краси стала викликом і для чоловіків, зі всіма можливими наслідками - від розладів сприйняття власного тіла до самогубств. Виставка "Маскулінність: звільнення через фотографію" торкається й цієї теми.

На цьому фото Сем Контіс зображений кадик або ж "адамове яблуко", а отже - Y-хромосома, якою чоловіки відрізняються від жінок на генетичному рівні. Чи в цьому ховається щось більше? Який (власний) образ мають чоловіки у часи дебатів під хештегом #MeToo? Наскільки сильним є досі вплив патріархату? Виставку в музеї Мартін-Ґропіус-Бау в Берліні можна побачити до 10 січня 2021 року.