Намір РФ "захопити Київ за три дні" на початку повномасштабного вторгнення унеможливили в тому числі невеликі мобільні переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК) Протиповітряної оборони (ППО) Збройних сил України. Вони й надалі забезпечують протиповітряну оборону України. Як саме працюють такі комплекси та наскільки напруженими були останні тижні посилених обстрілів, DW розповіли солдати однієї з таких груп на Київщині.

Зустріч з кореспонденткою DW солдати мобільної вогневої групи призначили на березі однієї з водойм Київщини. До приїзду військових на узбережжі рибалили поодинокі рибалки, а кілька родин насолоджувалися весняним сонцем, сидячи на розкладних стільцях. Коли сюди заїхав військовий чорно-зелений Hummer із зенітно-ракетним комплексом Stinger на даху, деякі відпочивальники почали швидко збиратися та перевіряти на мобільних, чи були повідомлення про ймовірну ракетну загрозу. Двоє військових, які вийшли з автівки, заспокоїли людей. Мовляв, небо над Київщиною наразі чисте. Вони також розповіли, що мобільна бойова група ППО ЗСУ має провести тут тренування. Командир групи 36-річний Олександр зазначив, що у разі повітряної тривоги вони вимагали б від усіх, включно з кореспонденткою DW, негайно залишити узбережжя. "Перебувати просто неба біля водойми, де час від часу летять російські ракети та іранські "Шахеди", які ми збиваємо, завжди смертельно небезпечно", - розповів DW Олександр.

Його повністю озброєний напарник - 39-річний Іван - починає обходити територію та уважно роздивлятися все те, що знаходиться на воді, на протилежному березі та навкруги. "Враховуючи велику кількість масованих ракетних атак у травні, ми завжди маємо бути напоготові", - каже Іван.

Ракети Stinger замало - "треба мати хороший зір та кмітливість"

Ця локація є однією з багатьох на узбережжі, звідки ППО збиває повітряні цілі. ПЗРК Олександра й Івана має назву Dual Mount Stinger. "Це означає, що ворожі цілі ми збиваємо ракетами Stinger", - пояснює Олександр. Разом з Іваном він відтворює реальну бойову ситуацію, яка в них буває багато разів щодня та щоночі: вони швидко витягують ящики з ракетами з машини, відкривають, вставляють ракети в пускову установку, Олександр стрибає на дах і починає оглядати повітряний простір, обертаючись на спеціальному кріслі.

Читайте також: Латвія передасть Україні всі ЗРК Stinger, які у неї залишилися

Dual Mount Stinger може збивати безпілотні ракети, літаки та гвинтокрили на відстані у п'ять кілометрів і на висоті у три кілометри. Фактично - все, окрім гіперзвукової ракети "Кинджал", говорить Олександр: "Я можу випустити дві ракети за п'ять секунд. Наш радар сигналізує мені про повітряну ціль, коли я її ще не бачу, передає координати та координує, куди навести - вгору, вниз. Якщо я зловлю ціль, то отримую сигнал "вогонь". Розповідати про усі деталі роботи цього ПЗРК Олександр не може. Каже лише, що для того, щоб успішно відпрацьовувати цілі, ракети Stinger замало: "Треба мати хороший зір та кмітливість. Бувають різні ситуації. Система може вважати ціллю хмару, над якою летить дрон. А мені треба швидко думати, як дістати дрон".

Упродовж останніх тижнів більшість ракетних атак на Київ та Київську область відбувалися вночі. Олександр та Іван зізнаються, що це були дуже напружені ночі: вночі важко розпізнавати цілі, та й цілей забагато. На думку Івана, армія РФ, запускаючи таку кількість, зокрема, крилатих ракет, "хоче виснажити українську ППО як технічно, так і морально": "Технічно не вийде, бо в нас є і ракети, і комплекси. Морально теж. Але ми навчилися не спати вночі".

Читайте також: Як Київ витримує інтенсивні повітряні атаки

Олександр каже, що, звичайно, не кожна людина може витримати подібні навантаження, і такі бійці теж є: "Але я вже звик не спати по вісім годин. Я можу не спати вночі, можу лягти о 15-й, сплю до 18-ї, бо розумію, що вночі знов можуть бути виїзди".

"Я відповідаю за багато життів"

Олександр та Іван розповідають DW, що майже завжди знають, куди конкретно летять ворожі дрони та ракети, які саме об'єкти під ракетною загрозою. На питання, що вони відчувають, коли не вдається збити ціль, Олександр відповідає, що психологічно це дуже важко: "Я не можу висловити це словами…" Але згодом каже, що "знає, що той дрон або ракета можуть вразити житловий будинок, дитячий садок, школу, лікарню". "Я розумію, що мені не вдалося врятувати людей. Тому що я відповідаю за багато життів", - зазначає він. Саме тому солдати постійно тренуються, щоб такого не сталося, додає Іван. На капоті їхнього Hummer фарбою нанесено 12 тризубів, які символізують 12 збитих ворожих цілей.

Командування ППО Сухопутних військ раніше не відкривало для преси інформацію про роботу таких мобільних груп. Тепер - через рік та три місяці війни - Олександр може розповідати про свій досвід. У перші місяці війни він збив два літаки Су-25 та два гелікоптери К-52 на Київщині. Гелікоптери, зазначає Олександр, були найскладнішим завданням: "Казали, що їх неможливо збити, але все можливо, якщо спробувати". Складність, за його словами, полягала в тому, що ці гвинтокрили відхиляють ракети лазером. "Я постійно міняв позиції, працював під вогнем "арти", але впорався з завданням", - додає він. Решту вісім дронів, за словами Олександра, він збив на інших напрямках у Київської області та в Харкові.

Читайте також: Німецька зброя для українського контрнаступу

З IRIS-T та Patriot стало трохи легше

Масовані ракетні обстріли Київщини українське ППО, за оцінками командування ЗСУ, успішно відбиває. Як розповідають Олександр та Іван, на їхні Dual Mount Stinger російські військові ретельно полювали на початку війни, але безуспішно. Полюють і досі, бо часто успіх ЗСУ в небі залежить саме від швидких дій цих "невловних" ПЗРК, які можуть швидко розкладатися та збиратися, а також працювати в умовах міста. Олександру та Івану, як вони кажуть, стало трохи легше працювати, коли Київ отримав від партнерів потужні протиракетні комплекси IRIS-T та Patriot. Проте менше роботи, за їхніми словами, не стало - через велику кількість випущених РФ в бік Київщини упродовж останніх тижнів ракет та дронів.

Читайте також: На що здатен ЗРК Patriot, який Україна отримала від Німеччини

Олександр навчився працювати на Dual Mount ще до війни: "Ці ПЗРК нам передала Литва, і ми пройшли пришвидшений курс підготовки до війни. Я на війні з 4-ї ранку 24 лютого 2022-го". Іван пішов на фронт і проходив підготовку вже під час повномасштабної війни. Його мотивація "тримати небо", мабуть, продиктована його професією - до війни він рятував людей у лавах ДСНС: "Я захищаю країну та родину". Олександр - професійний військовий, тож "закрити небо" - для нього беззаперечний наказ : "Я пішов на війну, щоб захистити Україну, мою родину - дружину і свою дитину, яких я не бачив вісім місяців".

Скільки таких мобільних ПЗРК боронять Київщину, командування Олександра та Івана не говорить. Повідомляють, що "усі точно б відчули, якби їх було менше", та обіцяють все розповісти після війни - і про успішні операції, і про втрати.