Очікується, що 15 червня у Люксембурзі відбудеться офіційне відкриття першого з шести переговорних кластерів щодо вступу України до ЄС. Як довго триватимуть ці перемовини, чи готові у Брюсселі назвати конкретну дату вступу України і яким чином на це може вплинути війна та наявність окупованих Росією територій? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для нового епізоду подкасту DW "Вас викликає Брюссель" розповів євродепутат від Німеччини, доповідач ЄП щодо України Міхаель Ґалер.

Deutsche Welle: Після двох років блокування та очікування перший кластер переговорів про вступ України в ЄС нарешті буде відкрито. Наскільки значущим є цей момент політично особисто для вас і для Євросоюзу?

Міхаель Ґалер: Для всіх нас, хто підтримує Україну, а це переважна більшість серед держав-членів та в Європарламенті, це гарний момент. Наразі перешкода подолана завдяки голосуванню виборців в Угорщині. Але й ці два роки не були витрачені марно. За лаштунками  процесу скринінгу багато питань вже було розглянуто і деякі частково вирішені, і тому, гадаю, зараз ми зможемо просуватися.

А якщо говорити про геополітику, який саме сигнал посилає відкриття першого кластера, наприклад, Росії?

Це надсилає той самий меседж, який ми завжди проголошували: Україна належить до Європи. Українці хочуть туди, а їхнє майбутнє - у Європейському Союзі. І ми не лише говоримо про це, ми діємо. Це відкриття першого кластера. Гадаю, що протягом цього року ми відкриємо їх усі, а потім подивимося, як швидко зможемо рухатися далі. 

"Чому б Україні не обрати своїх спостерігачів до Європарламенту? "

Ще недавно Київ наполягав на тому, що 2027 рік має бути вписаний у гарантії безпеки як дата вступу України до ЄС. Але тепер, коли мирні переговори, схоже, зайшли в глухий кут, 2027 рік уже не обговорюється. І хоча в Брюсселі не люблять називати будь-які конкретні терміни, але, можливо, все-таки варто визначити дату вступу України, щоб країни-члени були зобов'язані її дотримуватися?

Відверто кажучи, я не думаю, що буде корисним завищувати очікування в цьому плані. Тому що одне - це повноцінне членство, друге - це сам процес, а  третє - це гарантії безпеки. Я б відокремив гарантії безпеки від самого процесу. Ми всі сподіваємося, що війна закінчиться, або принаймні в якийсь момент настане припинення вогню. І в цей момент, коли стан війни формально завершиться, держави-члени та інші партнери повинні запропонувати Україні гарантію безпеки, яка по суті відповідає нашій статті 42.7 (стаття Договору по ЄС, яка є ключовим положенням про взаємну оборону. - Ред.). Звісно, це не буде безпосередньо стаття 42.7, тому що на момент, коли стан війни завершиться, ви не будете членом ЄС. Але щодо суті, Україна отримає запевнення, що з цього моменту будь-який майбутній напад також вважатиметься нападом і на нас.

Але як щодо зобов'язання самого ЄС прийняти Україну? Коли він сам буде готовий до цього?

У нас не найкращий досвід з датами, коли просто спливає певний термін, і країна автоматично вступає до ЄС. Але щодо України ми маємо потужний геостратегічний аспект. Але паралельно запровадження того, що ви маєте зробити, також має досягти певного рівня. І ось тут я підходжу до цікавої пропозиції канцлера Німеччини (про "асоційоване членство" для України. - Ред.). На мою думку, це суттєво пришвидшило б процес і чітко показало б, що ви на правильному шляху. Тобто, з одного боку, є  ці довгі, громіздкі технічні питання, коли ви рухаєтеся за кластерами, звіряєте законодавство. Можливо, це те, що не виглядає надто  привабливо. Але якщо ми просунемо політичну інтеграцію, залучивши вас до участі та виступів на засіданнях Ради ЄС, коли ви, наприклад, надішлете  спостерігачів до Європарламенту і братимете участь в усіх обговореннях, то навіть сама ця фізична присутність зробить цей процес (переговорів про вступ. - Ред.) більш терміновим.

Я також пропонував своїм колегам, що коли після війни у вас відбудуться вибори до Верховної Ради, чому б вам не мати додаткового бюлетеня та не обрати своїх спостерігачів до Європейського парламенту? Тоді  ваша присутність там була б політично легітимною. Це конкретні речі, яких не мала жодна з попередніх країн-членів. Але для України ми зробили б крок назустріч, і ви б були фізично та політично присутні. Звичайно, поки що лише як спостерігачі, ви не могли б  голосувати, але могли б висловити свої аргументи. Для цього кроку нам потрібна одностайність і внесення змін до Договору ЄС.

Щоб ви відповіли тим українцям, які сьогодні не вірять у те, що ЄС найближчим часом прийме Україну до своїх лав?

Я сказав би, що справді, поки триває війна, ми не можемо прийняти вас як повноправного члена, бо це автоматично призведе до зобов'язання стати частиною війни на вашому боці. Але ми в Європарламенті, і особисто я, багато хто з інших держав-членів, щиро підтримуємо вас озброєнням, фінансами. Але під час війни Україна не стане повноправним членом ЄС. Що ми можемо зробити зараз, то це оцінити, в яких сферах ви вже сумісні з законодавством ЄС.

Погляньте, з 2017 року у нас діє безвізовий режим, Україна перебуває в зоні роумінгу з ЄС. Сподіваюся, що дуже скоро буде активована система банківських переказів SЕРА. Під час війни українці можуть приїжджати в ЄС, залишатися тут та отримувати підтримку. Ми можемо активувати це крок за кроком в різних сферах, коли оцінюємо і бачимо, що Україна відповідає певним критеріям. 

"Що РФ може запропонувати в російській окупаційній зоні? Нічого"

Коли Західна Німеччина стала частиною європейського проєкту, возз'єднання країни було дуже далекою мрією. Чи вважаєте ви, що європейська інтеграція допомогла підготувати ґрунт для возз'єднання Німеччини? І якщо так, то чи може членство в ЄС стати інструментом для возз'єднання України?

Жодних перешкод для того, щоб ті частини Німеччини, які ще не перебували у складі ЄС, могли туди вступити, не було, бо юридично ми залишили всі варіанти відкритими. Також ми не визнавали громадянство НДР (Німецька Демократична Республіка. - Ред.), тобто ми залишили все таким чином, щоб юридично вступ міг відбутися безпроблемно.

Що, на мою думку, буде в Україні? Люди на окупованих територіях і в Росії побачать, що в Україні відбувається величезний позитивний розвиток, відбудова, підуть значні інвестиції. Люди відчують у своєму повсякденному житті, що ситуація поліпшується попри всі проблеми. А що Росія зможе запропонувати в російській окупаційній зоні? Нічого. Ні власним громадянам, ні, звичайно, для тих в Україні, кого вони окупували. Це буде те, що ми називаємо теорією магніту. Ті частини, які зараз окуповані, будуть притягнуті просто тим фактом, що у вільній частині України відбувається розвиток. Але з нашого боку Україна, а також ЄС мають подбати про те, щоб не створювати кордонів чи юридичних бар'єрів для безперешкодної реінтеграції, коли для цього настане час.

Як ЄС може гарантувати, що люди, які живуть під російською окупацією, не почуватимуться покинутими?

Гадаю, люди в окупації відчайдушно намагаються отримувати новини з-за меж цієї території. Звичайно, є передусім українські засоби масової інформації, які забезпечують це, але ми також повинні бути в постійному інформаційному наступі. Тримати людей в курсі і, зокрема, щодо того, що відбувається з вступом до ЄС на територіях, контрольованих урядом.

І також треба дати зрозуміти, що ми чітко розрізняємо тих, хто є українськими громадянами на окупованих територіях, і, тим, що ми, наприклад, ніколи не визнаємо паспорти, видані російською окупаційною владою, особливо тим, кого вони штучно туди імпортували. Отже, громадяни Росії, які поселилися на українських територіях як окупанти, це громадяни, яких ніколи не приймуть з їхніми паспортами, виданими на окупованих частинах України. Це розмежування має дуже ретельно застосовуватися на практиці. Це той юридичний аспект, якого ми повинні дотримуватися у всіх державах-членах ЄС, і для цього не повинно бути жодних винятків.

Докладніше про це дивіться в подкасті DW "Вас викликає Брюссель". В новому епізоді ми з'ясували, чи можливий вступ України до ЄС під час війни, чи стане на заваді членству російська окупація і як історичний досвід Німеччини та Кіпру може стати у пригоді Україні на шляху до Євросоюзу. Слухайте новий епізод у Spotify чи Apple Podcasts.