Михайло Горбачов - найулюбленіший росіянин в Німеччині
Інґо Маннтойфель
31 серпня 2022 р.
У 91-річному віці помер експрезидент СРСР Михайло Горбачов. Його не любили на батьківщині, але в Німеччині він вважається одним із визначних політиків сучасності. Про Горбачова - Інґо Маннтойфель.
Михайло Горбачов помер. Йому був 91 рікФото: Boris Yurchenko/AP/dpa/picture alliance
Реклама
Михайло Горбачов справив вирішальний вплив на події ХХ століття. Як партійний лідер Радянського Союзу він став одним із творців світової історії. Особливо добре це розуміють німці, які вважають лауреата Нобелівської премії миру 1990 року одним із батьків возз'єднання країни. Саме тому у Німеччині його завжди зустрічали з почестями, неодноразово відзначали нагородами та преміями. Але не в пострадянській Росії - і в цьому, безперечно, трагізм долі цього видатного російського політика.
Горбачов народився в 1931 році у Ставропольському краї, зробив стрімку партійну кар'єру, а в березні 1985 року вище партійне керівництво обрало його генеральним секретарем ЦК КПРС.
Кардинальні зміни світового масштабу
Динамічному 54-річному Горбачову необхідно було підняти на ноги наддержаву, яка дедалі глибше занурювалася в стагнацію, перш за все - в економічному плані. Для протистояння "класовому ворогу" - США - Горбачов з надзвичайним ентузіазмом почав проводити реформи, намагаючись змінити бюрократизовані та корумповані радянські структури.
Поняття "гласність" та "перебудова" стали відомими у всьому світі, причому саме в російському звучанні. Для забезпечення успіху внутрішніх реформ Горбачов взяв курс на проведення послідовної політики миру та розрядки щодо США та їхніх західних союзників у холодній війні. Цей курс, який отримав назву "нове мислення", призвів до абсолютно непередбачуваних наслідків для всієї світової історії.
На момент обрання Горбачова першим президентом СРСР в 1990 році зовнішнє кільце "радянської імперії" фактично перестало існувати.
1989 рік став знаковим у новітній історії країн Східної та Центральної Європи, народи яких звільнилися від соціалістичної диктатури. Керований Москвою військовий союз східного блоку - Організація Варшавського договору - лежав у руїнах. А громадяни НДР, найважливішого "трофею" СРСР у Другій світовій війні, вимагали не лише свободи та демократії, а й возз'єднання з Федеративною Республікою Німеччина.
Зелене світло возз'єднанню Німеччини
Всупереч незгоді багатьох найконсервативніших представників радянської номенклатури, Горбачов не став на заваді реалізації цих процесів. Тим самим він вступив у протиріччя із доктриною радянської зовнішньої політики, яка передбачала насильницьке придушення повстань на підконтрольних СРСР територіях. До ведення нової зовнішньої політики Горбачова, поза сумнівом, спонукали його гуманістичні переконання. Ключову роль у політиці щодо Німеччини відіграла також велика довіра до федерального канцлера Гельмута Коля (Helmut Kohl), який пізніше сказав: "Особисті рішення Михайла Горбачова у складній історичній ситуації не можна недооцінювати. Протягом 24 годин післяпадіння стіни"штазі" та КДБ намагалися довести йому, що радянські війська у Німеччині перебувають у небезпеці і радянській армії треба втрутитися. Горбачов їм не піддався”.
Дружба Михайла Горбачова та Гельмута Коля суттєво вплинула на те, що Радянський Союз погодився на возз'єднання Німеччини. Це рішення пізніше закріпили у договорі про остаточне врегулювання щодо Німеччини між ФРН та НДР, з одного боку, та Францією, Великобританією, Радянським Союзом і США з іншого.
Михайлу Горбачову вдалося провести політику розрядки напруженості в міжнародних відносинах і тим самим отримати визнання та довіру на Заході, але в самому Радянському Союзі політична влада так само швидко вислизала з його рук.
Реформи Горбачова зруйнували фундамент радянської системи, проте натомість не створили нових дієздатних структур. Тоді як європейці, особливо німці, в 1990 році, після возз'єднання Німеччини, захоплювалися своїм кумиром, який забезпечив успіх мирних демократичних революцій, радянське планове господарство продовжувало руйнуватися.
Національні радянські республіки, насамперед балтійські - Естонія, Латвія та Литва - відвернулися від радянсько-російського центру впливу в Москві. Криза не оминула і саме серце країни - Росію, в якій збирався взяти управління у свої руки її майбутній президент Борис Єльцин. Добробут радянських громадян, які ніколи не обирали Горбачова на вільних та прямих виборах, погіршувався з кожним днем, і звинувачували у цьому безпосередньо самого Горбачова. Історики досі сперечаються про те, чи призвела до розпаду СРСР лише його політика, чи радянська система в той період вже у будь-якому разі не піддавалася реформуванню.
Горбачов продовжував втрачати владу та визнання. Разом з цим привілеї та вплив поступово вислизали з рук усієї радянської номенклатури. Після того як у 1991 році Горбачов не підтримав вимогу прихильників жорсткої лінії силовими методами придушити невдоволення у бунтівних республіках, проти нього було організовано путч. Михайла Горбачова, який на той час перебував у Криму, було взято під домашній арешт. Але серпневий путч зірвався через народний спротив у Москві, який очолив Борис Єльцин, незадовго до цього обраний президентом Росії.
Коли Горбачов повернувся із Криму до Москви, світ був уже іншим. Радянські структури втратили вплив, а посаду президента СРСР було практично ліквідовано. У тому числі через те, що раніше просуванню багатьох путчистів у владу сприяв сам Горбачов. 25 грудня 1991 року, за кілька годин до розпуску СРСР, у телезверненні до народу він оголосив про те, що йде з посади президента.
Після прощальної промови Горбачов практично зник з політичного горизонту Росії. На виборах президента Росії у 1996 році він отримав лише 0,5 відсотка голосів. Але на Заході Михайло Горбачов і після своєї відставки залишався улюбленим та популярним політиком.
Є певний трагізм у цій двоїстій оцінці Горбачова, навіть якщо не втрачати надію на те, що в Росії про нього колись почнуть згадувати добрим словом. У німецьких підручниках з історії перший і останній президент СРСР у будь-якому випадку завжди займатиме важливе і почесне місце.
Горбачов і німці. Історія у фотографіях
Михайлу Горбачову - 90 років. Для німців він - просто "Gorbi". Політик, якому вони вдячні за його роль в об'єднанні Німеччини.
Фото: picture-alliance/dpa
Михайлу Горбачову - 90 років. Перший і єдиний президент СРСР народився 2 березня 1931 року. У цю круглу дату його особливо тепло згадують у Німеччині. З часів возз'єднання країни німці називають Горбачова просто "Gorbi". У цій галереї - коротка історія цих особливих відносин. Почнемо з пам'ятника "Батькам німецької єдності" перед видавництвом "Шпрінґер" у Берліні.
Фото: picture alliance / Paul Zinken/dpa
Одна з перших фотографій Михайла Горбачова і Гельмута Коля. У березні 1985 року канцлер ФРН приїхав до Москви на похорон Костянтина Черненка, місце якого на чолі комуністичної партії невдовзі посяде Горбачов. Можна сказати, що перед нами - момент початку історичної дружби двох політиків, що вплинула на долю всієї Європи.
Фото: Tass/dpa/picture-alliance
Незабаром після обрання Горбачова генсеком правлячої партії Москву відвідав колишній канцлер ФРН - соціал-демократ Віллі Брандт. Під час свого канцлерства в 1969-1974 роках саме Брандт став архітектором нової східної політики, спрямованої на нормалізацію відносин з СРСР, НДР та іншими східноєвропейськими сусідами, за що 1971 року отримав Нобелівську премію миру. Горбачов стане лауреатом 1990 року.
Фото: V. Musaelyan/AFP/Getty Images
У травні 1987 року, коли в СРСР у розпалі була розпочата Горбачовим перебудова і проводилася політика гласності, лідери комуністичних країн зустрілися у Східному Берліні, щоб відзначити 750-річчя міста. Серед гостей були "товариші", як називали один одного комуністи - Густав Гусак (ЧССР), Тодор Живков (Болгарія), Янош Кадар (Угорщина), Ніколае Чаушеску (Румунія) і Войцех Ярузельський (Польща).
Фото: ADN/picture-alliance
На цьому знімку немає радянського лідера, але заочно він все ж таки присутній. Виступаючи перед Бранденбурзькими воротами у червні 1987 року, президент США Рональд Рейган виголосив історичну фразу. Згодом, 2012 року, її увічнили на бронзовій дошці...
Фото: Dieter Klar/dpa/picture alliance
"Містер Горбачов, відкрийте ці ворота. Містер Горбачов, знесіть цю стіну!" - " Mr . Gorbachev, open this gate. Mr.Gorbachev, tear down this wall!"
Фото: Matthias Balk/dpa/picture alliance
Настав ключовий у повоєнній німецькій історії 1989 рік - рік, коли впаде Берлінський мур. У червні - за кілька місяців до цієї події - радянський лідер здійснив державний візит до ФРН. Подружжя Горбачових німці зустріли не просто тепло. Захват і ейфорія - так, мабуть, можна змалювати атмосферу під час цієї поїздки, що розпочалася прибуттям до аеропорту Кельн/Бонн.
Фото: Klaus Rose/picture alliance
Дружні відносини склалися не лише між лідерами двох країн, але і між їхніми дружинами - Раїсою і Ганнелоре. Знімок зроблений 12 червня 1989 року у Бонні.
Фото: Wolfgang Eilmes/dpa/picture-alliance
Фотографіями цієї поїздки до Німеччини - протокольних заходів і неформальних моментів - можна заповнити цілий альбом. Тут німці вітають Михайла і Раїсу Горбачових на Ринковій площі у Бонні - тодішній столиці ФРН. Також справа в кадрі - міністр закордонних справ СРСР Едуард Шеварднадзе.
Фото: picture-alliance/dpa/F. Kleefeldt
Восени цього ж року Горбачов відвідав Східний Берлін, де на тлі панельних багатоповерхівок відзначали 40-річчя створення НДР. Знімок був зроблений 7 жовтня під час військового параду, присвяченого круглій даті. І парад, і день народження НДР стануть останніми в історії цієї країни. Трохи більше ніж за місяць впаде Берлінський мур, а разом з ним - і вся залізна завіса.
Фото: picture-alliance/dpa
Еріх Гонекер привітав гостя міцним поцілунком. Тоді ж на зустрічі з функціонерами Горбачов роз'яснив німецьким товаришам свою політику перебудови, закликав до реформ і вимовив слова, що увійшли в історію: "Там, де запізнилися, ми програли. Програє той, хто приходить занадто пізно". Німецький переклад - "Wer zu spät kommt, den bestraft das Leben" - став у Німеччині крилатим висловом.
Фото: picture-alliance/dpa
Жителі НДР вимагали реформ, виходячи на понеділкові демонстрації, як тут 23 жовтня у Лейпцигу. Вони скандували не лише "Wir sind das Volk" ("Ми - народ"), пізніше - "Wir sind ein Volk" ("Ми - один народ"), але і "Gorbi", "Perestroika", "Glasnost". Коли Мур впаде, Москва не втрутиться, дасть німцям самим вирішити свою долю. При тому що на території НДР перебували понад 300 тисяч радянських вояків.
Фото: picture-alliance/Lehtikuva/M. Ulander
"Горбачов" звільняє голубів миру з кліток - у лютому 1990 року на карнавалі у Майнці. Місяці між падінням муру 9 листопада 1989 року і возз'єднанням Німеччини 3 жовтня 1990 року стали часом складних переговорів за участі держав-переможниць у Другій світовій війні і представників обох німецьких держав.
Фото: Kai-Uwe Wärner/dpa/picture-alliance
Коль, Горбачов, Геншер, Шеварднадзе... Фінальні переговори про возз'єднання країни відбулися у липні 1990 року у резиденції радянського уряду на Північному Кавказі. Перед нами - один зі знімків, зроблених в Архизі. Пізніше ці масивні дерев'яні меблі - пеньки, стільці та стіл - були подаровані Німеччини і стали історичними експонатами.
Фото: picture-alliance/dpa
12 вересня 1990 року у Москві було підписано Договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини, він же - Договір 2 + 4. Угоду уклали НДР і ФРН плюс держави-переможниці у Другій світовій війні - Франція, СРСР, Великобританія і США.
Фото: Imago/S. Simon
"Дякуємо, Горбі!". Напис на Берлінському мурі, зроблений кимось одразу після возз'єднання країни. Більшу частину муру, що оточував Західний Берлін, невдовзі розберуть. Залишать лише невеликі фрагменти - наприклад, галерею під відкритим небом East Side Gallery.
Фото: picture-alliance / dpa
Горбачов став першим іноземним лідером, який відвідав Німеччину після возз'єднання. Під час візиту в листопаді 1990 року в Бонні у палаці Шаумбург був підписаний Договір про добросусідство, партнерство та співробітництво між ФРН і СРСР - перша міжнародна угода об'єднаної Німеччини. Німці, зокрема, зобов'язалися піклуватися про всі радянські пам'ятники і солдатські могили на своїй території.
Фото: picture-alliance/dpa
1991 року СРСР розпався. Роком пізніше розпочав роботу Горбачов-Фонд, створений колишнім радянським президентом для вивчення історії Перебудови та інших досліджень. До Німеччини Горбачов у цей новий період свого життя приїздив регулярно. У 1996 році подружжя Горбачових брало участь у легендарному німецькому телешоу - програмі "Посперечаємося, що..." (" Wetten , daß...").
Фото: Holger Hollemann/dpa/picture-alliance
Горбачов не лише часто відвідував Німеччину у справах, але і деякий час навіть тут жив. До 2017 року сім'я володіла віллою на озері Тегернзее під Мюнхеном. На цій більш ранній фотографії зображений трагічний момент. Горбачов у Мюнстері в машині російського посольства після того, як у клініці цього німецького міста 20 вересня 1999 року від лейкемії померла його дружина Раїса.
