Суспільні настрої в Україні щодо мобілізації дедалі більше поляризуються. Серед останніх приводів цього - урядовий законопроєкт про удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби, внесений на розгляд Верховної Ради наприкінці грудня. Народні депутати ще не взялися за його розгляд, а він уже наразився на критику політиків та спричинив чималий резонанс у суспільстві.

Додала ажіотажу й ініціатива деяких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), колишніх військоматів, роздавати чоловікам на блокпостах запрошення для звірки даних напередодні новорічних свят. А також - посилення перевірок на кордоні чоловіків, які виїжджають за межі України. 

Суспільні настрої щодо мобілізації 

"Планували поїхати на новорічний відпочинок, але передумали, бо на автошляхах розставили блокпости і всім роздають повістки. Чоловік розуміє, що рано чи пізно доведеться йти у військомат, але ж не на свята. Він працює, платить податки", - каже дружина військовозобов'язаного, який поки оминає ТЦК.

Дехто почав створювати у соцмережах закриті групи, де обговорюються деталі зареєстрованого законопроєкту, і де користувачі дають одне одному поради, як оминути блокпости, де роздають повістки. "Проблема в тому, що держава мобілізує лише простих людей. Жодна людина з правлячої партії не воює. Я вже не кажу про наближених до офісу президента та до нього самого. Суспільству дуже важливо побачити, що війна - це діло всіх, у тому числі друзів президента", - коментує мобілізацію у Facebook користувач Ярослав.

Читайте також: Зміна правил мобілізації. Що не так зі законопроєктом уряду?

"Спершу пішли добровольцями вмотивовані. Однак їх у суспільстві завжди меншість, і практично всі вже на фронті. А всім іншим просто страшно, тому що на війні можуть вбити. Але визнавати це чомусь соромно, хоча це базовий інстинкт. І вони починають городити купу (…), де все мішають разом від податків та депутатів до міжнародної політики, щоб виправдати себе", - обурюється інший дописувач у соцмережі Х з ніком H6elg.

"Мобілізація або окупація. Хм, складний вибір", - іронізує користувач соцмережі Х, який підписує себе як боєць 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила.

"Наївний наратив про запит на справедливість від чоловіків у цивільному, дуже наївний. В цій м'ясній дійсності не може бути справедливості. Її не може бути там, де гинуть тисячі. (...)  І це ... страшний досвід. І корисний він лише для сильних. Звісно, війна це страшно і неприємно. І в службі - будь-якій - психологічно зріла і сучасна людина знайде мало привабливого. Так є, бо так є. Але. Наша кількість переростає в якість. Більше нас - менше кривавого багна. Так працює війна", - констатує письменник Артем Чех, який воює.

"Через незвично добру економічну ситуацію як для стану війни звичайні українці опинились у теплій ванній, не подібній до звичайної ситуації під час війни, яка приносить зубожіння, голод і безробіття, наважитися перейти з яких до війська набагато простіше, ніж покинути комфортне життя мешканця мегаполіса 21 сторіччя", - доточує у своїй колонці на NV інвестиційний банкір Сергій Фурса.

"Примус українці не підтримують автоматично" 

Засновник дослідницької соціологічної компанії Active Group Андрій Єременко каже, що питання мобілізації останнім часом більше не є об'єднавчим фактором для суспільства, як це було на початку повномасштабного вторгнення Росії. Натомість воно почало дедалі більше розділяти людей. Компанія увесь цей час відстежує тенденції суспільного сприйняття мобілізації. "Мобілізація стала поляризувати. Ми помітили, що людей, які відповідають на запитання "швидше так чи швидше ні" стає менше, а тих, хто відповідає "абсолютно так чи абсолютно ні" - більше. Це свідчить про поляризацію у цьому питанні", - прокоментував DW Андрій Єременко.

Читайте також: Генерал Марченко: Готуємося до найгірших сценаріїв, але сподіваємося на кращі

За його словами, в українців з'явилося відчуття страху та примусу щодо мобілізації. Останнє дослідження Active Group, проведене у середині грудня, свідчить, що більше 70 відсотків українців не підтримують примусову мобілізацію. За неї однозначно виступають лише три відсотки респондентів, допускають її за певної ситуації - 12,5 відсотка. "Більшою мірою все, що асоціюється з примусом, автоматично більшістю українців не підтримується", - констатує дослідник. При цьому, за словами Єременка, майже 62 відсотки респондентів визнають наявність проблеми з мобілізацією.

Провальна комунікація?

Про проблеми з нестачею людей у війську говорить як військове керівництво, так і експерти. За словами керівника Центру військово-правових досліджень Олександра Мусієнка, мобілізація потрібна для укомплектування підрозділів, які понесли втрати, проведення ротації на передовій, заміни людей, які демобілізуються за віком та станом здоров'я, та для формування резерву з метою проведення нових контрнаступів. "Усі підтримують деокупацію захоплених територій і погоджуються, що ЗСУ має вийти на міжнародно визнані кордони України. Але для цього нам потрібно закривати запити, які формуються від військових щодо зброї та людей", - наголошує Мусієнко.

Він вказує на те, що українська влада від самого початку неправильно підійшла до комунікації зі суспільством щодо мобілізації. Вона робила акцент на примусу йти на службу, коли закінчився потік добровольців, котрі з перших днів стояли у чергах біля військоматів. Військовий експерт наводить приклад повідомлень та відео, на яких співробітники ТЦК силоміць хапають людей на вулицях, спортзалах та роздають повістки на блокпостах.

"Мобілізація показується у негативних конотаціях - побиття, пакування в авто. Ще й вносяться дискримінаційні законопроєкти, які обмежують конституційні права, або вкотре вкидають інформацію про мобілізацію жінок чи примусове повернення чоловіків з-за кордону. Це все не сприяє мобілізації", - зауважує Олександр Мусієнко.

Окрім цього, він констатує поширення великої кількості фейків про примусову мобілізацію, які з'являються після кожної законодавчої ініціативи щодо мобілізації та поширюються через соцмережі, які часто Росія використовує задля свої інформаційних операцій.

Що може спрацювати?

На переконання експертів, примус до мобілізації слід змінити на формування мотивації йти служити у військо. Цьому спрятиме передусім зміна інформаційної кампанії щодо мобілізації та розгортання системи курсів довійськової підготовки у регіонах, де бажаючі за власної ініціативи могли навчитися азам військової справи, паралельно спілкуючись з демобілізованими ветеранами про плюси та мінуси служби в армії.

Читайте також: Мобілізувати за кордоном? Що думають українські чоловіки в Німеччині

Окрім цього, суттєво змінити ставлення до мобілізації може вдосконалення системи рекрутингу у військо - коли військовозобов’язаному пропонують перелік вакансій в армії та підшукують конкретний підрозділ, де буде комфортніше служити на вибраній посаді. При цьому надаєтсья допомога при проходженні процесу мобілізації та підготовки вже після того, коли людина визначилася зі своїми пріоритетами.

Владислав Грезєв, керівник і засновник рекрутингової агенції Lobby X, яка співпрацює з міністерством оборони України, каже, що зараз добровільний відгук на конкретну військову вакансію працює. "Поки що динаміка у нас позитивна, кожного тижня збільшується кількість добровольців і кількість вакансій від підрозділів, але ця динаміка зупиниться, коли військовозобов'язані дізнаються про інші можливості. Тоді далі збільшувати кількість добровольців можна буде лише якісними змінами самої системи", - сказав Владислав Грезєв в коментарі "Укрінформ".

Олександр Мусієнко також вважає, що військовому керівництву необхідно провести закритий моніторинг ефективності роботи командування бригад, аби виявити неефективність процесів взаємодії з особовим складом та змінити їх. Це, на його думку, може підняти мотивацію до мобілізації саме в ті підрозділи, де командування відповідально та поважливо ставиться до особового складу.

Читайте також: Мобілізація ще 500 тисяч людей - чи впорається Україна?

За даними соціологічного опитування Active Group, мотиваційними чинниками, які б сприяли мобілізації військовозобов'язаних, є чітке розуміння умов і термінів служби, підвищення гарантій для родини, підвищення грошового забезпечення, навчання і підготовка до мобілізації, підвищення рівня довіри до військового керівництва, приклади перемог та успіхів ЗСУ, підтвердження відсутності "дідівщини" та знущань , зменшення бюрократії, зокрема при переході з однієї частини в іншу. Експерти переконані, що це має взяти до уваги влада, плануючи комунікацію з суспільством про мобілізацію.

Водночас заступниця голови комітету з питань інформаційної політики, народна депутатка від "Слуги народу" Євгенія Кравчук в ефірі національного телемарафону заявила, що урядовий законопроєкт про мобілізацію не виноситимуть на розгляд Верховної Ради у тому вигляді, в якому його зареєстровано. За словами Кравчук, буде підготовлений компромісний варіант.