Шлях зі столиці Молдови Кишинева до села Сірець є досить непростим. Хоча відстань до нього складає лише якихось 18 кілометрів, але ця дорога вражає великою кількістю ям.

Між столицею та селом курсує автобус, у центрі Сірця є автобусна зупинка та кілька невеликих крамниць та барів. Але навіть в обідній час тут практично безлюдно.

Одна з місцевих крамниць належить 29-річному жителю села Миколі, він продає сантехніку та опалювальне обладнання. Схоже, що у нього зараз небагато роботи. "Коли люди не мають достатнього доходу, вони не мають змоги щось купувати. Ситуація погіршилась через пандемію та посуху торік", - бідкається Микола. У цій колишній радянській республіці середня зарплата становить близько 400 євро на місяць.

"За 30 років незалежності нашої країни під керівництвом урядів комуністів та соціалістів не відбулося справжніх змін. Вони принесли нам лише корупцію та бідність. Якби не було так багато корупції, то люди жили б краще", - вважає Микола.

Молдова перебуває у глибокій політичній кризі. За день до  інавгурації нової проєвропейської президентки Майї Санду 24 грудня минулого року уряд, який контролював колишній проросійський президент Ігор Додон, подав у відставку. Під час спроб зробити можливими нові парламентські вибори Санду зустрілася з запеклим спротивом з боку соціалістів на чолі з Додоном - саме вони мають найбільше мандатів у парламенті цього скликання. 

Але цієї неділі, 11 липня, молдовани зрештою отримали змогу обрати новий парламент. "Виборча кампанія є брудною, я не можу дочекатися неділі, щоб більше не чути від політиків стільки маячні, - скаржиться Микола. - Той, хто багато обіцяв й нічого з обіцяного не виконав, повинен піти". Він сподівається на зміни в країні і планує проголосувати за партію з правоцентристського спектра, до якого також належить і Майя Санду.

Мрія про життя на батьківщині

Під час розмови з Миколою до крамниці нарешті зайшов клієнт. 39-річний Йон розповідає, що нещодавно повернувся з Лондона, де він кілька років працював будівельником.

Майже половина з близько чотирьох мільйонів молдован працює за кордоном, переважно у країнах ЄС та в Росії. Без грошей, які вони відправляють додому, їхні родини ледь могли б звести кінці з кінцями. Йон найбільше хотів би залишитися жити й працювати на батьківщині. Тому вибори в неділю є для нього такими важливими: "Я сподіваюся, що переможе та партія, головою якої була Майя Санду (проєвропейська партія "Дія і солідарність". - Ред.). Я довіряю їй та її команді". Він переконаний: якщо в Молдові відбудуться справжні політичні зміни, тоді з'явиться надія на краще життя без корупції.

Читайте також: У Німеччині пояснили, чому в Україні та Молдові кульгає правосуддя

Це турбує й молодого сільського голову Сірця Леоніда Боагі, з яким кореспонденти DW зустрілися в його офісі. Крім того, він вказує на великі інфраструктурні проблеми, "насамперед системи каналізації". Бракує місць у дитячих садках, й скоро з аналогічною проблемою зіштовхнуться також і школи, розповідає далі сільський голова.

За словами 29-річного Боагі, навіть попри такі конкретні проблеми на першому плані залишаються партійні інтереси: "Сільські голови, які є близькими до уряду, отримують найбільше грошей від столиці та можуть розпочинати якісь проєкти. Навіть якщо їхні села є набагато меншими за наше, вони отримують набагато більше. Це дуже дратує". Від виборів у неділю він чекає на стабільний проєвропейський уряд, "з яким ми зможемо реалізовувати проєкти для нашого села і який нам допомагатиме, замість того, щоб нам заважати".

Пенсія у менш ніж 20 євро

Для участі у виборах 11 липня у селі Сірець зареєструвалося понад п'ять тисяч виборців, а голосування відбуватиметься у місцевому будинку культури.

Тут кореспонденти DW зустріли 62-річного Валерія Пуї, який очолює місцевий виборчком та показує, як встановлюються кабінки для голосування. "Для себе я від цих виборів хочу, щоб в нашій країні покращилася ситуація, щоб наші діти більше не їхали працювати за кордон, а робили це поряд зі своїми батьками. І я хочу, щоб політики не забували про нас, людей у селі", - ділиться своїми думками чоловік. Він наводить як приклад власну матір, яка виростила п'ятьох дітей і все життя працювала, а нині отримує пенсію менш ніж 20 євро. "Політики згадують про нас, сільських жителів, лише тоді, коли знову приходять вибори", - гірко зітхає Валерій.

В іншій кімнаті будинку культури вчителька інформатики та англійської мови Єлена готує комп'ютери - на них у неділю має бути збережено результати виборів. Вона не думає про еміграцію за кордон, натомість стверджує, що є гордою жити у своєму селі. "У неділю я сподіваюся на чесні й справедливі вибори. Ми всі бажаємо собі одного: ми хочемо позбутися корупції", - каже 37-річна жінка.