Протягом останніх тижнів в Європі було стільки розмов про нестачу трубопровідного газу та посилену закупівлю скрапленого, про ширше використання вугільних електростанцій та продовження терміну експлуатації АЕС, що могло скластися враження: в умовах гострої енергетичної кризи Німеччина та Євросоюз втратили інтерес до відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).

Чому в Європі роблять ставку на морські вітропарки?

Насправді у цій сфері, особливо у галузі вітроенергетики, останніми місяцями відбувалися значні, навіть знакові події. Просто увагу ЗМІ та громадськості зосереджено зараз на майбутній зимі, а ті домовленості, які досягли тепер уряди країн, що мають вихід до Північного та Балтійського морів, стосуються того, що відбудеться потім, у наступні роки та десятиліття, коли прискориться процес відмови від викопних, вуглеводневих енергоносіїв. Масштаби цих рішень не залишають сумнівів: у Європі ще цього десятиліття основою електроенергетики стануть морські (офшорні) вітропарки.

Читайте також: Зима без російського газу: в Німеччині готуються до атаки фейків з РФ

Чому саме вітропарки? Тому що в більшості країн Євросоюзу, особливо в його північній частині, вітер, що цілодобово дме, є суттєво більш перспективним ВДЕ, ніж сонце і гідроенергія, можливості яких сильно обмежені - якщо, звичайно, не перекривати річки греблями і при заповненні водосховищ не затоплювати великі території, що в густонаселених демократичних країнах неприйнятно, та ще й загрожує серйозною шкодою для екосистеми. Щоправда, вітрогенератори також завдають шкоди живій природі, але вчені шукають і знаходять способи її знизити.

Чому саме морські? Тому що у відкритому морі вітри завжди сильніші і постійніші, а вітроелектричні установки - потужніші, оскільки на них встановлюють більші лопаті. До того ж, на суші в густонаселених європейських країнах не так легко знайти потрібні площі для встановлення великої кількості вітрогенераторів - якщо, звичайно, не віддавати під них землі сільськогосподарського призначення, скорочуючи тим самим можливості для виробництва продовольства.

Особливо сильні вітри дмуть у Північному морі між Британськими островами, Скандинавією і континентальною Європою. Не випадково символом Нідерландів з давніх-давен є вітряки. І не випадково саме ця порівняно неглибока частина Атлантичного океану вже зараз лідирує на континенті за кількістю та розмірами діючих вітропарків, сумарна потужність яких наближається до 20 гігават (ГВт). Це можна порівняти з 20 енергоблоками атомних електростанцій, адже вони часто мають потужність 1 ГВт (або 1000 МВт).

9 країн перетворять Північне море на спільну "зелену електростанцію"

Для інших морів, що омивають Європу, 20 ГВт - величезна цифра, але для Північного моря це лише початок. 12 вересня міністри енергетики членів Євросоюзу Бельгії, Данії, Німеччини, Ірландії, Люксембургу, Нідерландів, Франції та Швеції, а також Норвегії, яка у багатьох сферах тісно співпрацює з ЄС, погодили та оприлюднили у Дубліні надзвичайно амбітний інвестиційний план.

Читайте також: Португалія прагне стати європейським енергетичним хабом для СПГ

Він передбачає, що вже у 2030 році потужність вітропарків у Північному морі збільшиться майже в чотири рази - до 76 ГВт, до 2040 року складе 138 ГВт, а до 2050 року, коли в Євросоюзі хочуть досягти кліматичної нейтральності, має досягти 260 ГВт.

У результаті - навіть за неповної реалізації цієї програми - те море, яке сьогодні забезпечує Європу насамперед трубопровідним газом і нафтою, зокрема й еталонним європейським сортом Brent, перетвориться на гігантську "зелену електростанцію".

Причому спільну. Досі такі країни, як Данія, Німеччина, Бельгія чи Нідерланди, будували на своєму шельфі вітропарки переважно для власних потреб, принаймні вони підключали їх до своїх мереж електропередачі. Однак 18 травня політичні лідери цих чотирьох держав на саміті у данському Есб'єргу за участю голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн (Ursula von der Leyen) домовилися про колективне використання майбутніх потужностей.

Вони вирішили надалі з самого початку північноморські вітропарки, що споруджуються, з'єднувати підводними кабелями одразу з кількома країнами, що має забезпечити перетікання електроенергії туди, де її найбільше потребують. Ініціативу четвірки лідерів європейської вітроенергетики підтримали інші прибережні держави, тому зустріч 9 міністрів енергетики, що відбулася 12 вересня, стала прямим продовженням травневого саміту.

На ній концепцію спільного використання морських вітропарків, підключених за допомогою інтерконекторів до електричних мереж цілої низки країн, було поширено на весь північноморський регіон (за винятком Великобританії, що вийшла з Євросоюзу). Водночас, міністри домовилися про прискорення процедури видачі дозволів на будівництво як національними регуляторами, так і на рівні ЄС.

Потужність вітропарків на Балтиці зросте до 2030 року у 7 разів

А на два тижні раніше, 30 серпня, аналогічні домовленості досягли в Копенгагені політичні лідери всіх прибережних країн Балтійського моря (крім Росії): знову-таки Німеччини та Данії, береги яких омивають обидва моря, а також Латвії, Литви, Польщі, Фінляндії, Швеції та Естонії.

Балтика поки що значно відстає від Північного моря у сфері вітроенергетики, а тому й темпи спорудження вітропарків тут будуть найближчими роками вищими. До 2030 року заплановано збільшити наявні потужності у сім разів і довести їх до приблизно 20 ГВт. До 2050 року цей показник має зрости до 93 ГВт.

Читайте також: Де німці беруть електроенергію в умовах енергокризи?

Паралельно з цими багатосторонніми домовленостями Німеччина та Данія підписали ще й двосторонню угоду щодо реалізації проєкту Bornholm Energy Island. Він передбачає спільне спорудження до 2030 року біля данського острова Борнгольм вітропарків потужністю близько 3 ГВт, які буде з'єднано як з данською, так і німецькою енергомережами.

Таким чином, саме у ті два тижні, коли увагу багатьох ЗМІ було прикуто спочатку до триденної зупинки "Північного потоку" з 31 серпня, а потім до повного припинення прокачування російського газу цим трубопроводом на Балтиці і до наслідків такого кроку для Німеччини, 14 країн ЄС та Норвегія без зайвого галасу заклали вектор розвитку електроенергетики у північній частині Європи на нинішнє десятиліття та на найближчу чверть століття.

Свіжі новини про європейську вітроенергетику

А одночасно з підготовкою та ухваленням цих важливих політичних рішень у європейській вітроенергетиці на корпоративному рівні йшов розвиток конкретного бізнесу, причому і на морі, і на суші.

Так, 4 липня на атлантичному узбережжі Франції поблизу Сен-Назера почав виробляти електроенергію перший у цій країні морський вітропарк. Він складається з 80 вітрогенераторів, які поступово вводитимуть в експлуатацію до кінця нинішнього року. У той же день німецька енергетична компанія RWE та грецька Hellenic Petroleum Windparks оголосили про намір спільно розробляти, будувати та експлуатувати морські вітропарки біля грецького узбережжя Середземного моря.

8 серпня прем'єр-міністр Латвії Криш'яніс Каріньш оголосив на установчих зборах компанії Latvijas vēja parki ("Латвійські вітропарки"), що вирішено вкласти у вітроенергетику приблизно 1 мільярд євро і що це стане однією з найбільших інвестицій в історії країни.

26 серпня поблизу Амстердама офіційно запрацював найбільший у Нідерландах наземний вітропарк Zeewolde, що складається з 83 вітрогенераторів сумарною потужністю 320 МВт. Його відмінна риса - він перебуває у власності місцевих фермерів. Приблизно 200 із них взяли кредити та інвестували близько півмільярда євро, щоб мати додатковий регулярний дохід від постачання зеленої електрики 300 тисячам домашніх господарств.

14 вересня швейцарська фірма Energy Infrastructure Partners (EIP) приблизно за 700 мільйонів євро купила в іспанської енергетичної компанії Iberdrola частку у 49 відсотків акцій німецького вітропарку Wikinger, що має потужність 350 МВт і розташований біля узбережжя балтійського острова Рюген. Два роки тому цей же інвестор зі Швейцарії придбав у RWE 49 відсотків акцій сусіднього вітропарку Arkona.

А чому раптом іспанці вирішили віддати частину ними ж розробленого вітропарку на Балтиці, який, як і раніше, перебуває в їхньому управлінні? Засумнівалися у перспективах вітроенергетики? Навпаки, Iberdrola розпродає зараз різні активи, щоб фінансувати свою багатомільярдну інвестиційну програму з розвитку вітрової та сонячної енергетики в США, Великобританії і у себе на батьківщині в Іспанії. Адже там не лише багато сонця, а й вітру, причому як на морі, так і всередині країни. Пам'ятається, Дон Кіхот ще кілька століть тому був під сильним враженням від іспанських вітряків.