Який рівень використання української мови в освіті в Україні? Де найбільше скарг на порушення мовного законодавства та що можна зробити для підвищення рівня спілкування українською? Про це DW поспілкувалася з уповноваженою із захисту державної мови Оленою Івановською.

DW: Пані Івановська, Державна служба якості освіти провела соціологічне опитування, у якому взяв участь ваш Офіс, щодо дотримання мовного законодавства в закладах середньої освіті. Розкажіть, як збиралася статистика, яку тенденцію показало це опитування і як часто в школах ще використовується російська, а не українська мова?

Олена Іванівська: Опитування провадилося серед учнів, серед вчителів і серед батьків. Тобто були задіяні усі ланки навчального процесу. Застосування російської мови в освітніх закладах як мови навчальних матеріалів приблизно однакові як у 2024-му році, так і в 2025-му. За даними вчителів, цьогоріч це сім відсотків, що на три відсоткові пункти менше, ніж торік. За даними учнів, цей показник склав 13 і 17 відсотків відповідно. При цьому дані опитування учнів з цього приводу є більш релевантними, оскільки вчителі зацікавлені, а батьки не мають можливості особисто пересвідчитись.

За оцінкою учнів, в середньому по Україні використовують недержавну мову 14 відсотків вчителів під час уроків та 21 відсоток під час перерв. Для порівняння у 2024 році показник був 22 і 31 відсотки відповідно. Тобто ми бачимо, що на рівні викладачів відсоток щодо застосування російської мови в навчальному процесі знизився. Хочу наголосити: використання російської мови в освітньому процесі дозволене лише в окремих класах, де вона є предметом вивчення. Таких класів в Україні - менше півтисячі, і це лише одна сота відсотка від усіх учнів.

Під час комунікації на перервах, в позашкільному просторі, використанні соціальних мереж, вибору мови контенту школярі більше використовують російську. Однак загалом в більшості регіонів ситуація покращується. Цьогоріч частка учнів, які вказали, що самі при спілкуванні у школі використовують російську мову: на уроках - 39 відсотків, на перервах - 51 відсоток. Це менше, ніж у 2024 році. Винятком стала лише північна частина країни, а особливо - Київ. Тут аж 83 відсотки учнів спілкуються російською мовою на перервах у школі. За рік цей показники зріс на 10 відсоткових пунктів. На уроках 66 відсотків учнів столиці спілкуються російською.

Читайте також: Українська у Німеччині: більше, ніж мова біженців?

Скільки до вас скарг надходить за порушення мовного закону в освіті та інших сферах?

До кінця цього календарного року буде більше двох тисяч. Торік до нас надійшло 2314 звернень, а у 2023 році - 3700.

І, до речі, надзвичайно багато скарг саме з тих регіонів, які максимально наближені до фронту. Тобто люди, мабуть, на інстинктивному рівні відчувають небезпеку від вживання мови країни-агресора. Переважно скарги надходять через надання послуг недержавною мовою. Також надходять скарги на сайти, на яких основна головна мова інколи зберігається російська за замовчуванням. Порушення в сфері освіти займають третє місце. За дев'ять місяців цього року ми вже отримали більше звернень щодо шкіл, ніж за весь попередній рік: 110 проти 105. На перший погляд це небагато - лише близько п'яти відсотків від загальної кількості скарг, які надходять до нас щороку. Але важливим є не стільки абсолютне число, скільки тенденція.

Яка нині відповідальність вчителів передбачена за спілкування російською під час уроку?

Мовний закон про забезпечення функціонування української мови як державної, ухвалений в 2019 році, поетапно входив в суспільне життя. Нині ми вже повністю послуговуємося цим законом.

У разі порушення закону передбачено покарання. Якщо до секретаріату потрапляє скарга, в якій наведено певні докази того, що учитель під час уроку застосовує неофіційну мову, наприклад, російську, то будуть санкції - попередження і штраф. Штраф застосовується після розгляду адміністративної справи, бо ми керуємося положеннями Адміністративного кодексу України. Штрафи варіюються від 3 400 до 11 тисяч гривень в залежності від системності порушень.

До нашого секретаріату мало надходить скарг у сфері освіти. Це можна пояснити, наприклад, тим, що батьки свідомо не хочуть виходити на відкритий конфлікт з учителем. Тому що вони зацікавлені, щоб їхня дитина спокійно навчалася.

А яка в Україні ситуація з переходом на українську мову загалом? Кількість україномовних зростає?

Українська мова після ухвалення у 2019 році закону посилила свої позиції. У 2022-му році рівень самоукраїнізації був піковий. Люди, які усвідомлюють причинно-наслідкові зв'язки, самостійно ухвалили для себе рішення обрати українську мову. Але дані опитування, проведеного компанією Rakuten Viber торік, свідчать, що приблизно сім відсотків з тих, хто перейшов на українську мову, повернулися в свою комфортну бульбашку до спілкування російською. Тому, на мою думку, потенціал самоукраїнізації, наразі вичерпався.

А що, на вашу думку, можна зробити для підвищення рівня спілкування українською?

Лозунги і заклики вже не працюють. Нашим співвітчизникам треба давати прагматичний фактаж. До прикладу, батькам, які вдома розмовляють російською мовою зі своїми дітьми потрібно пояснювати, що їхня дитина під час вступу на навчання до школи суттєво програє в порівнянні з іншими дітьми, в яких перша мова українська.

Також потрібно посилювати мовне законодавство. Важливо, щоб народні депутати ухвалили законопроєкт під номером 12086 щодо "забезпечення створення українськомовного освітнього середовища в закладах освіти". Він був зареєстрований у Верховній Раді України 1 жовтня 2024 року. Цей законопроєкт, зокрема, пропонує заходи для посилення використання державної мови в освітньому процесі та спілкуванні між його учасниками у закладах освіти.

Тобто під час перерв, екскурсій, комунікацій вчителів в учительській між собою, під час приватного спілкування в межах школи. Тому що вчитель є прикладом для своїх учнів, він має бути лідером і щодо дотримання мовного законодавства. Якщо учитель має авторитет, якщо він є носієм знань, але на перерві з легкістю переходить на іншу мову, то навіть, можливо, не усвідомлюючи того, він таким чином подає приклад своєрідної мімікрії. Мова - це не лише засіб комунікації, а й маркер національної ідентичності. Має тут бути пробуджений інстинкт самозбереження, тому що, впускаючи собі в голову мову країни-агресора, ми відкриваємося до спершу ментального подолання нас нашим ворогом, ну, а далі уже й фізичного.

А як заохочувати дітей говорити українською?

Скільки б не було правових інструментів, якщо не буде високоякісного україномовного контенту - розважального, навчального, інформаційного, то навряд вони будуть ефективними. Тобто треба підтримка тих діячів, які працюють і дають цей контент.

Більше того, соціальна реклама має бути креативною, де в центрі уваги має бути все-таки державна мова. Потрібно розвивати мовне середовища поза школою, зокрема, створюючи креативні заходи, де інша мова, окрім української, є недоречною. Тобто це заходи, які базуються на традиціях національної культури.

Ви розумієте, що РФ інвестує потужний ресурс в дезінформацію і свою пропаганду. Соціальні мережі зараз відкриті для наших підлітків, молодих людей. Це нормально, адже ми демократична країна, але держава повинна захищати або принаймні розтлумачувати, як можна виставити обмеження, за якими б російськомовний продукт був би досяжний лише за запитом, а не першою пропозицією, як це нині маємо в нашому інтернет-просторі.