"Той, хто вистрілив першим, помре другим". Так говорили у роки "холодної війни", маючи на увазі принцип рівноваги страху у взаємовідносинах між США та СРСР: у того, хто першим завдав би ядерного удару, не було б шансів уникнути удару у відповідь. Протистояння двох блоків ніде у світі не було настільки безпосереднім і явним, як у Берліні. Тут можна було в буквальному сенсі слова помацати "залізну завісу" - Берлінський мур. Від Сходу до Заходу було рукою сягнути, два кроки - і ти в іншому світі.

У німецькій столиці багато місць, що нагадують про той період. Є музей і меморіал Берлінського муру. Є відомий КПП "Чарлі", де в розпал карибської кризи один проти одного, гармата до гармати, стояли радянські та американські танки. Є музей шпигунства, музей союзників у антигітлерівській коаліції, "Палац плачу", є перетворений на музей бункер гітлерівських часів... Але ось ґрунтовний "Музей "холодної війни" у місті, що було її епіцентром, з'явився тільки зараз.

Читайте також:  Берлінський мур: археологія проти забуття

Музей для істориків та широкої публіки

У музеї - кілька муляжів і мінімум реальних експонатів. Як-от джойстик, за допомогою якого 1975 року астронавт Дік Слейтон керував "Аполлоном" під час стикування на орбіті з "Союзом-19" Олексія Леонова в рамках програми "Аполлон-Союз".

"Взагалі-то важко собі уявити, що в умовах "холодної війни" Радянський Союз і американці пішли на контакт на навколоземній орбіті", - зауважив куратор музею Петер Ріддер (Peter Ridder) на пресконференції 22 листопада з нагоди відкриття нового музею на бульварі Унтер-ден-Лінден. Космічний джойстик він передав музею зі свого особистого архіву.

Стіни музею обвішані інтерактивними екранами. За допомогою 150 таких IT-інсталяцій можна перенестися в ту чи іншу главу "холодної війни". Вибрати те, що тебе цікавить, і тією мовою, якою ти говориш. Організатори музею створювали його як для фахівців-істориків, так і для широкої, не надто начитаної публіки, яка отримала змогу в досить легкій формі представити своїй уяві "холодну війну" та "відчути" її подих. 

Читайте також: Складний спадок СРСР став темою мультимедійної виставки в Берліні

У голові прикордонника

А одягнувши окуляри VR, можна опинитися, наприклад, у голові молодого східнонімецького прикордонника Конрада Шумана (Conrad Schuman), почути не тільки розмови навколо нього, а й почути вголос його думки, побачити події того дня його очима.

15 серпня 1961 року, за два дні після закриття кордону між східним і західними секторами Берліна, Шуман чергував біля розгорнутого колючого дроту на перехресті Руппінер (схід) і Бернауер штрассе (захід). Повертаєш голову у VR-окулярах і бачиш вагітну жінку, яка передає через колючий дріт із західного боку пакет із ліками батькові, що залишився на сході.

Дещо праворуч - ще кілька прикордонників. Курять, з підозрою поглядають у мій бік. Ліворуч - за дротом - кілька обурених берлінців, які опинилися відрізаними від друзів і родичів на сході. Стоять репортери західноберлінських газет. Дивишся вниз - недопалок у руці та власні чоботи. А в голові мчать думки. Тікати? А раптом застрелять. Чи зможу перестрибнути? І ось - короткий розбіг і стрибок зі сходу на захід. Фотографія західноберлінського репортера облетіла весь світ... 

Читайте також: Розділена столиця: 60 років спорудженню Берлінського муру

Вхід через "залізну завісу"  

Дизайн музею розробляв відомий архітектор Сергій Чобан, який емігрував з Радянського Союзу і з 1990 року мешкає у Берліні. "У цих приміщеннях, - розповів він, - я хотів висловити і мою величезну повагу до історії Берліна, і створити місце, яке спонукає представників різних поколінь замислитися про "холодну війну", допомогти їм відчути напругу того часу".

Вхід до музею - через двері, вмонтовані в справжнісіньку величезну залізну завісу, поцятковану начебто кульовими отворами і з портретами "героїв" "холодної війни" - Сталіна, Хрущова, Коля, Трумена, Кеннеді, Рейгана, Горбачова... Співавторка завіси - українська художниця Ванда Сахацька, яка жила до переїзду в Німеччину в Бучі.

"Йдеться про відчуття, яке має виникнути у відвідувачів, які входять сюди, - відчуття того, що вони прийшли у той час, у Берлін до возз'єднання Німеччини, і побачили всі ті сліди, всі ті шари і рани історії, які існували та досі існують у цьому місті", - пояснив Чобан в інтерв'ю DW.

Фігури на шахівниці глобального конфлікту

Через хол із тривожною, криваво-червоною підлогою, заходиш у самі зали музею. Ходиш - як по шахівниці. І розумій це як хочеш. Як символ великої гри, яку з ризиком для всього світу вели тоді лідери двох наддержав. Або як "холодну війну" у спорті, над реальною шахівницею - поєдинки з великим політичним значенням між Фішером і Спаським чи Корчним із Карповим. Або сам себе відчуваєш шаховою фігурою. "Холодна війна" велася на дуже різних майданчиках, - нагадує Сергій Чобан, - про це й розповідає цей музей".  

А втім, вважає голова наукової ради музею історик Бернд Штьовер (Bernd Stöver), в одному музеї неможливо розповісти всю історію "холодної війни": "Це був глобальний конфлікт, "холодна війна" велася на всіх континентах, у космосі, під водою - аж до родин, у яких точилися суперечки залежно від того, на чиєму боці ти стояв. Тому тут представлені тільки окремі осередки великого тотального конфлікту".

Робота над концепцією музею розпочалася сім років тому, а її реалізація - лише торік. Але останні події, зокрема, розв'язана Росією війна проти України, не спонукали організаторів експозиції внести зміни до початкового задуму.

"Ми намагаємося дотримуватися суто наукового підходу, намагаємося демонструвати факти, на підставі яких люди мають формувати власну думку, - відповів на запитання кореспондента DW засновник і директор нового музею Карстен Кольмаєр (Carsten Kollmeier). - Ми свідомо вирішили не приділяти увагу актуальним подіям, це не наше завдання".