Російський військовослужбовець, що постав перед судом у Києві, визнав свою провину, пише оглядач німецького видання Die Welt, який спостерігав за процесом. Він ставить риторичне запитання: чи припустимо співчувати росіянину, засудженому до довічного ув'язнення за вбивство мирного жителя на Сумщині?

"Хто бачив 21-річного молодика у залі суду - пригніченого, з колінками, що дрижать від страху, - не міг залишатися байдужим. Його дитяче обличчя, його погляд, що, немов у прострації, блукає залою - це справляє враження. Цілком імовірно, що він - один із тих рекрутів, яких Володимир Путін кинув на фронт під тим приводом, що вони буцімто їдуть лише на навчання. Які лише згодом збагнули, що опинилися у м'ясорубці війни, - розмірковує журналіст берлінського видання. - Ніщо не виправдовує їхніх вчинків. Тим більше, що ті страждання, які вони приносять в Україну, - це не про окремих солдатів, це про сотні тисяч українців". Ще гіршою за насильство з боку російських вояків в Україні була би капітуляція перед цим насильством, підсумовує оглядач.

Читайте також: Перший вирок військовому РФ за вбивство в Україні - репортаж із зали суду

Воєнний злочин за наказом згори 

Видання Ludwigsburger Kreiszeitung звертає увагу на спроби росіянина у суді виправдатись тим, що він вбив мирного українця не з власної ініціативи, а  виконуючи наказ.

"Воєнний злочин залишається воєнним злочином, навіть якщо він скоюється на виконання наказу. Цей важливий сигнал перший вирок російському солдату надсилає всім його товаришам по зброї, які вбивають і ґвалтують. Він нагадує їм про те, що вони не зможуть сховатися за злочинними наказами. Крім того, це сигнал на противагу злочинним діям господаря Кремля Путіна, який на піку хвилі обурення масовими воєнними злочинами у Бучі демонстративно відзначив відповідний підрозділ, бо, мовляв, всі (!) продемонстрували "героїзм і звитягу, рішучість і сміливість". Отже, воєнні злочини недвозначно належать до настанов з Москви", - констатує колумніст Ludwigsburger Kreiszeitung.

Читайте також: Коментар: Путін демонстративно заохотив жорстокість у Бучі

Оглядач Frankfurter Allgemeine Zeitung також переконаний, що значення вироку суду в Києві виходить далеко за рамки одного конкретного злочину.

"Свавіллю й терору протиставляється цей - варто сподіватися - справедливий судовий процес. У цьому Україна має великий інтерес, адже країна зібралася до Європейського Союзу. Той, хто захищає свободу і права людини і відмовляється від помсти й відплати, тим самим ще більше підноситься над вчиненим Путіним розривом із цивілізованим світом. Обмін полоненого був би зрозумілим кроком, проте важливо, щоб у справедливому процесі було встановлено індивідуальну провину. Важливо також, щоб у правовому полі встановлення відповідальності за воєнні злочини не зупинилося на виконавцях наказів", - читаємо на шпальтах Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Дотримання правових норм під час судового процесу

"Безумовно, війна не є простором, у якому не діють норми права", - продовжує Wiesbadener Kurier, вказуючи на Женевську конвенцію, яка визначає низку важливих положень про те, як в умовах війни поводитись із мирними жителями або військовополоненими. Водночас оглядач видання висловлює скепсис з огляду на швидкість судового процесу.

"У судовому процесі російський солдат - наскільки про це можна судити з Німеччини - мав можливість висловитись, був представлений адвокатом і матиме можливість оскаржити вирок. Хіба що стислі терміни київського процесу дають простір для обережних сумнівів у тому, чи було дотримано при зборі доказів та ухваленні рішення всі норми правової держави", - зауважує оглядач видання з Вісбадена. Він припускає, що у відповідь на вирок у Києві Москва влаштує полоненим бійцям "Азова" "показовий процес за стандартами старої радянської школи".

Читайте також: Полонені з "Азовсталі": у Росії їм загрожує страта?

Коментатор видання Südkurier натомість не сумнівається у дотриманні норм правової держави у судовому процесі над російським вояком, вказуючи на його зізнання. "Відповідь на воєнний злочин - не помста, а справедливість - це дає надію. Та попри це залишається відчуття гіркоти. Цьому вбивству немає виправдання, навіть з огляду на особливі обставини війни. Тим не менше: перед судом постав пригнічений молодий чоловік звідкись із Сибіру, якого його командування послало під відкритий вогонь", - пише Südkurier.

"Перед судом мав би постати головний агресор"

Берлінська газета Tagesspiegel пише:

"Перш за все перед судом мав би постати головний агресор. Однак поки незрозуміло, чи до цього колись дійде. Володимир Путін знає, чому він називає війну "спецоперацією". У війні Путін був би головнокомандувачем своєї армії, відповідальним за перебіг бойових дій, включно з дотриманням норм міжнародного гуманітарного права. Із цим правом ніяк не узгоджуються цілі й методи, до яких вдається Путін, коли він віддає накази бомбити будинки й лікарні, школи або театри, коли відзначає орденами вбивць цивільного населення", - наголошує видання з німецької столиці.