Уряд ФРН вирішив провести, мабуть, наймасштабнішу націоналізацію в історії країни. Під повний контроль держави переходить компанія Uniper - найбільший німецький імпортер російського газу. Тим самим Берлін рятує одну із системотворних компаній у німецькій енергетиці.

Зупинка "Північного потоку" змусила Берлін діяти

Важливість цієї компанії не лише в тому, що вона закуповує газ для Німеччини, вона ще й володіє газовими, вугільними та гідроелектростанціями, газосховищами, а тепер ще й споруджує термінали для імпорту скрапленого природного газу (СПГ). До закордонних активів Uniper входять також АЕС у Швеції та компанія "Юніпро" в Росії, що володіє п'ятьма великими тепловими електростанціями.

Читайте також: Коментар: Росія знову "кошмарить" німців відключенням газу

Націоналізація Uniper стала неминучою після того, як "Газпром" у червні різко скоротив, а наприкінці серпня вже повністю припинив постачання блакитного палива до Німеччини газогоном "Північний потік". У результаті Uniper щодня втрачала до 100 мільйонів євро, закуповуючи за вкрай високими цінами газ на спотовому ринку, щоб виконувати свої зобов'язання перед німецькими клієнтами, насамперед регіональними енергетичними компаніями та великими підприємствами.

Такі заходи підтримки, як збільшення 18 липня державним банком KfW кредитної лінії для Uniper з 2 до 9 мільярдів євро та придбання урядом ФРН 30-відсоткового пакета акцій компанії, скруті не зарадили.

Тож ухвалене 21 вересня рішення про фактично повний перехід Uniper у власність держави (вона отримає зрештою 98,5 відсотка акцій) допоможе стабілізувати газопостачання у ФРН в умовах гострої енергетичної кризи й опалювального сезону, що починається. Адже тепер імпорт необхідних обсягів газу, хай там скільки він коштуватиме, фінансуватиметься коштом держбюджету, а його можна поповнити шляхом збільшення держборгу. Розплачуватися за це доведеться всім платникам податків країни.

Порятунок імпортерів газу нагадує порятунок банків

Однак якби компанія Uniper виявилася неплатоспроможною і їй довелося б припинити постачати газ своїм клієнтам, скажімо, великим заводам, а також зупинити власні ТЕС, що забезпечують електрикою цілі міста, то загальні фінансові втрати для всієї Німеччини й, відповідно, для німецьких платників податків виявилися б незрівнянно вищими.

Читайте також: Для Німеччини почалося життя після "Газпрому". Як це буде?

"Неминучим злом" назвала заходи уряду впливова експертка у галузі енергетики з Німецького інституту економічних досліджень (DIW) у Берліні професорка Клаудіа Кемферт (Claudia Kemfert). "Uniper - системотворна компанія, її необхідно було захистити", - наголосила експертка.

Тож націоналізацію Uniper - разом із переведенням у квітні під контроль уряду газосховищ та інших активів дочки "Газпрому" Gazprom Germania та майбутнім наданням держдопомоги східнонімецькій енергетичній компанії VNG, про що цей третій великий імпортер російського газу попросив 9 вересня - цілком можна порівнювати з порятунком німецьких банків під час світової фінансової кризи 2008-2009 років.

Тоді вкрай гостро стояло питання підтримки дієздатності системи "грошового кровообігу" економіки. Сьогодні не менш гостро постає завдання забезпечити країну достатньою кількістю енергоносіїв. На той час широко використовувався термін Bad Bank - "банк поганих активів", куди передавалися всілякі проблемні кредити. Сьогодні такими токсичними активами стали контракти із "Газпромом", оскільки російська держкомпанія перестала їх обслуговувати. Тож державі знову доводиться виступати в ролі рятівника.

Частину активів Uniper можна буде приватизувати

Скільки все це зрештою коштуватиме держбюджету Німеччини, поки що незрозуміло. До речі, і тому, що приклад недавнього продажу з великим прибутком пакета акцій Lufthansa, придбаних урядом ФРН у перший рік пандемії для підтримки німецького авіаперевізника, показує: щонайменше частину націоналізованих зараз активів згодом цілком можна буде з вигодою продати.

Так, міністерство економіки ФРН уточнило 21 вересня, що подальшу долю шведських АЕС і російських ТЕС, якими німецька держава точно не захоче володіти, у Берліні вирішуватимуть лише за кілька місяців. Добру ціну напевно можна буде виторгувати за гідроелектростанції, що належать Uniper. Можливо, їх захоче придбати той самий фінський напівдержавний енергетичний концерн Fortum, який досі володів 78 відсотками акцій цієї німецької компанії, але продав їх тепер уряду ФРН, щоб не нести надмірного фінансового тягаря через порятунок компанії.

Читайте також: Як газопровід Польща-Словаччина знизить залежність від РФ

А ось приватизувати газові, а особливо вугільні електростанції Uniper уряду Німеччину в умовах декарбонізації, що прискорюється в усьому Євросоюзі, навряд чи вдасться. Власне, у 2016 році керівництво німецького енергетичного концерну E.on саме для того й створило цю компанію, щоб, передавши їй усі активи, пов'язані з викопними енергоносіями, позбавитися зайвого, на його думку, баласту і зосередитися головним чином на відновлюваній енергетиці.

Уряд ФРН тримає тепер ринок газу у своїх руках

Тож компанія Uniper "від самого народження" виявилася настільки тісно пов'язаною з російським газом, бо під час того подрібнення E.on передав їй усі довгострокові контракти з "Газпромом", які дісталися концерну в 2003 році під час поглинання легендарної компанії Ruhrgas. Це вона ще 1970 року почала купувати газ у Радянському Союзі й тривалий час була його монопольним імпортером у ФРН.

Утім, в умовах нинішньої надзвичайної ситуації в енергетиці та особливо в газопостачанні зосередження в руках держави активів Gazprom Germania, Uniper, а невдовзі, ймовірно, і VNG, дає Берліну контроль над найважливішими потоками блакитного палива в країні, над значною частиною газотранспортної системи та над основними потужностями німецьких газосховищ. Це має суттєво полегшити Берліну регулювання та кризове управління в енергетичній сфері майбутньою зимою, що може виявитися вкрай непростою.

Читайте також: Віцеканцлер ФРН: Політика відмови від російського газу - це надовго

Водночас у наступні місяці Uniper має відіграти важливу роль як під час тимчасового розширення вугільної генерації електроенергії, так і під час подальшої поетапної відмови від неї для досягнення проголошених кліматичних цілей. До того ж, компанія освоює зараз новий для себе бізнес, прискорено споруджуючи у Вільгельмсгафені один із перших у Німеччині СПГ-терміналів. На всі ці вкрай важливі для енергопостачання країни процеси уряд ФРН зможе тепер безпосередньо впливати.

Професорка Вероніка Ґрімм (Veronika Grimm), котра є однією із членів Ради економічних експертів при уряді Німеччини, назвала націоналізацію Uniper "кроком у правильному напрямку". Водночас вона рекомендувала уряду як новому власнику компанії всіляко диверсифікувати закупівлю СПГ у всьому світі. При цьому найрозумнішою стратегією, на її думку, було б укладання довгострокових контрактів із тими постачальниками, які на першому етапі постачатимуть природний газ, а в перспективі перейдуть на зелений водень.