Багатотонний купол, а виглядає так, ніби завис у повітрі. Церква Фрауенкірхе ("церква Богоматері") у Дрездені була зруйнована під час Другої світової війни, але відбудована і відкрита знову у 2005 році на пожертви, що надійшли з усього світу. Зараз, так само як і у час її зведення у 1743 році, Фрауенкірхе є прикрасою Дрездена - міста на Ельбі, відомого своїми спорудами у стилі бароко.

Церква Фрауенкірхе у Мюнхені розташована у самому серці баварської столиці, а побачити її можна ще здалеку. Поряд з нею не дозволяється зводити будівлі вище 100 метрів, щоб зберегти упізнаване так зване силуетне зображення Мюнхена. До речі, при будівництві башт церкви за взірець було взято Купол Скелі в Єрусалимі.

Сфотографувати одразу обидві башти Кельнського собору є непростою справою. Заввишки у 157 метрів цей собор є третьою найвищою церквою у світі. Його будівництво тривало понад 500 років і остаточно завершилось у 1880 році. Це себе виправдало: кельнський монументальний собор у готичному стилі належить до найбільш відвідуваних пам'яток у Німеччині.

Визначна дзвіниця з мідним куполом від 17-го сторіччя вказує морякам, що пливуть Ельбою, шлях до Гамбурга. Церква Святого Михаїла, яку мешканці міста просто називають "Міхел", вважається найкрасивішою церквою у стилі бароко у північній частині Німеччини.

Такий великий собор у такому маленькому місті! Завдяки своїй башті висотою 161,53 метра Ульмський собор є найвищим у світі. Відвідувачам собору слід бути у гарній фізичній формі, щоб подолати 768 сходинок й піднятися на оглядовий майданчик. Нагородою за це стане неперевершений краєвид - за гарної погоди буде видно навіть Альпи.

Стара дзвіниця нагадує про руйнування під час Другої світової війни, а нова башта - про складні часи відбудови країни. "Губна помада й пудрениця" - таке прізвисько отримала Меморіальна церква кайзера Вільгельма від берлінців після її повторного відкриття у 1961 році. Сьогодні церква є одним з символів столиці ФРН.

Будівництво цього кафедрального собору у 800 році заклав Карл Великий. Він же зробив цей храм центром своєї імперії. Ахенський собор, у якому раніше коронували імператорів Священної Римської імперії, є однією з найважливіших церков Західної Європи. У 1978 році Ахенський собор став першою пам'яткою Німеччини, що була занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Увінчані пальмами колони прикрашають Церкву Святого Миколая у Лейпцигу зсередини. Але одна така колона розташована перед храмом як спогад про мирну революцію осені 1989 року. Церква Святого Миколая тоді була відправною точкою для учасників демонстрацій, що проводилися щопонеділка у Лейпцигу і поклали початок кінцю НДР та розділенню Німеччини.

Образ міста Гільдесгайм у федеральній землі Нижня Саксонія формують одразу близько 40 церков. Собор святої Марії, якому вже 1200 років, є перлиною романської архітектури. У дворі собору росте "тисячолітній трояндовий кущ" - утім, на думку дослідників, йому лише 700 років. Але навіщо бути дріб'язковим, коли йдеться про такі масштаби?

Базиліка Бірнау є справжнім скарбом, побудованим у стилі бароко на березі Боденського озера. Зовні церква виглядає скоріше витримано, але всередині відвідувачам відкривається безмежне багатство скульптур, розписів на стелі та прикрас. Годинник на башті базиліки створений у 1750 році, і він є найстарішим працюючим годинниковим механізмом у Німеччині.

Ліворуч - Ерфуртський собор, праворуч - церква Северікірхе. Цей вражаючий архітектурний ансамбль височіє над історичною частиною Ерфурта. Ймовірно, мешканці міста були особливо набожними, або вони мали дуже багато грошей, але результатом, у будь-якому разі, можна помилуватись: готика у найкращому виконанні й у подвійній кількості.

Найвідоміший годинник Європи розташований у Лондоні. Та мало хто знає, що символ міста Біг-Бен - назва не годинника й навіть не вежі. Вежа довгий час називалася "годинниковою", у 2012 році її перейменували на "Єлизаветинську" на честь королеви Великобританії. Біг-Бен - це найбільший і найважчий із п'яти дзвонів. Годинник б'є щогодини. Але наступні кілька років він замовкне через реставрацію.

Світовий годинник на Александерплатц у Берліні відносно сучасний. Спроектував його за часів комуністичної НДР Еріх Йон (Erich John), громадськості годинник презентували 1969 року. З того часу це одне із улюблених місць зустрічі берлінців та туристів. Згори годинник прикрашає спрощена модель Сонячної системи, а за допомогою циліндра під нею можна подивитися час у всіх 24 часових поясах світу.

Дещо менш відомий, але не менш цікавий годинник розташований в центрі "Європа" у столиці Німеччини. Хронометр заввишки 13 метрів, вироблений у 1982 році, ніби пробиває три поверхи торгового центру. За ним можна спотерігати, як плине час. Стан зеленої рідини у великих кулях зліва показує години. За маленькими кульками можна спотерігати течію хвилин.

Астрономічний годинник на Празькій ратуші - шедевр готичної техніки. За легендою, майстрові, що виготовив куранти у 1410 році, викололи очі, щоб він більше ніде не зміг повторити своє творіння. Цей годинник справді є унікальним! Однак саме зараз його реставрують, тому до кінця жовтня 2018 року туристи не можуть бачити виставу з фігурками дванадцяти апостолів, що розгортається під час бою курантів.

Звичайно, коли мова йде про годинники, йдеться і про Швейцарію. Цитглогге (Zytglogge), тобто часова дзвіниця, з 1530 року є справжнім символом Берна. Кожну повну годину туристи можуть не тільки почути бій Бернської цитглогге, а й подивитись на годинникові виставу з фігурками півня і Кроноса - Бога часу.

Цей годинник всередині Страсбурзького собору також був побудований швейцарськими майстрами та вважається яскравим зразком мистецтва епохи Відродження. Щодня о 12.30 фігури, що є елементами годинника, починають рухатися. Серед них біблійні апостоли, а також чотири відрізки життя людини, символічно представлені дитиною, юнаком, дорослим та літньою людиною. Усі вони проходять повз смерть.

Шварцвальд на півдні Німеччини відомий своїм вишневим тортом, традиційними жіночими капелюхами "болленгут" та годинниками із зозулею. Тож не дивно, що найбільший такий годинник розташований саме тут, у містечку Тріберг. Лише його механізм важить шість тонн! Побачити можна і дерев'яну зозулю 4,5 метра заввишки. Кожні півгодини вона виглядає з віконця на другому поверсі будинку з годинником.

Іноді двічі, а іноді тричі на день фігури годинника на ратуші в німецькому Мюнхені показують спектакль. Тема - дві події з історії міста: весілля герцога Вільгельма V 1568 року та танець бондарів після великої епідемії чуми. І попри те, що Глоккеншпіль був створений іще на початку 20-го століття, його механізм працює завдяки енергії, виробленої сучасними сонячними панелями.

Найвідоміший годинник Відня прикрашає місточок між будівлями Анкер-Хофу на площі Високий ринок в центрі австрійської столиці. Спроектував його художник епохи модерну Франц Мач (Franz Matsch). Щогодини до циферблату виїжджає статуя однієї з 12-ти визначних історичних постатей Відня, а опівдні, під музику, вони з'являються усі разом. Зокрема, й імператриця Марія Терезія та композитор Йозеф Гайдн.

У Австрії можна відвідати ще один відомий хронометр: на Годинниковій вежі замку Шлоссберг у Ґраці, яку видно чи не з кожної точки міста. Особливість цього годинника в тому, що дві його стрілки переплутані: годинникова довша, а хвилинна - коротша. Річ у тому, що в давнину на циферблаті була тільки одна велика стрілка - годинникова, щоб її було здалеку добре видно. Другу додали значно пізніше.

Астрономічний годинник на площі Святого Марка показує не лише час, але й знак Зодіаку та фази місяця і сонця. До останньої рестраврації у 1998 році в будівлі разом з родиною мешкав "температоре", тобто охоронець башти. З 2006 року за точністю годинника стежить комп'ютер.

Власне це не годинник у звичному розумінні цього слова, але драконячі голови з французького міста Блуа дуже пунктуальні. Щопівгодини вони визирають з вікон Будинку магії та страхітливо рухаються під музику, що дуже подобається дітям. В цій же будівлі розсташувався музей магії, адже саме у Блуа народився відомий ілюзіоніст, "батько сучасної магії" Жан Ежен Робер-Уден.

За часів ганзейського союзу Росток був одним із найважливіших перевалочних пунктів для товарів у Балтійському морі. Нині щоліта в місті проходить фестиваль Hanse Sail. Тоді портом міста проходять до 250 традиційних вітрильників та музейних кораблів, які можуть ретельно роздивитися відвідувачі.

З XIII по XV століття Ганзейський союз панував у торгівлі між північним сходом та північним заходом Європи. Гамбург належав до союзу з 1321 року. Порт існував уже тоді. Сьогодні він - одна з основних атракцій для туристів у місті. На святкування дня народження порту на початку травня щороку приїжджають близько мільйона людей.

Місто Любек було найбагатшим у Ганзейському союзі. Саме Любек роками очолював союз, його називали "королевою Ганзи". З 1987 року історичний центр міста належить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. До Ганзейського союзу належали майже 200 міст на Північному та Балтійському морях, а також всередині Німеччини. Європейський музей ганзейства в Любеку переповідає історію процвітання Ганзейського союзу..

Місто Штральзунд на Балтійському морі є прикладом того, як виглядали ганзейські міста в XIV столітті. Середньовічне планування історичного міста залишилося практично незмінним. Посеред старих складів та амбарів у порту було побудовано сучасний океанаріум. У ньому можна поринути у підводний світ Балтійського та Північного морів, а також Атлантичного і Північного Льодовитого океанів.

Найбагатші купці Бремена переправляли свої товари річкою Везер до Північного моря, а звідти - по всьому світу. Гордість бременських торговців тих часів добре видно на Ринковій площі. По-багатому прикрашена ратуша Бремена та статуя Роланда з 2014 року належать до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Особливістю ганзейського міста Вісмар є його цегляна архітектура. Стиль, зразки якого можна побачити передусім на півночі Німеччини. Як церкви, так і багато світських будівель у Вісмарі були збудовані за допомогою характерної червоної цегли. Статус Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО історичному центру міста надали тоді ж, коли й Штральзунду - 2002 року.

Ганзейське місто Люнебург на річці Ільменау в середньовіччі було найбільшим постачальником солі Північної Німеччини. Її видобували в Люнебургу, пакували та відправляли кораблями. Ільменау впадає в Ельбу, а та вже через 100 кілометрів - до Північного моря. Німецький музей солі в Люнебургу демонструє, як виробництво солі вплинуло на розвиток міста.

Місто Корбах у центральнонімецькому Гессені не розташоване ані на морі, ані на річці. Попри це воно вступило до Ганзейського союзу в XV столітті, адже розташоване зручно на перетині важливих торговельних шляхів тих часів. Нині в Німеччині нараховується 25 міст, які мають у назві приставку "Ганзейське місто".