Картини та скульптури Яйої Кусами продаються за десятки мільйонів доларів. Люди годинами чекають у чергах, щоб сфотографуватися всередині її "Кімнат нескінченності" - саме ця інсталяція з дзеркал і джерел світла, що створює відчуття нескінченного простору, є однією з найпопулярніших у світі. Стиль цієї японської мисткині легко впізнати: полотна з “нескінченними цятками” (Polka Dots) або повністю вкриті мереживом дрібних мазків (Infinity Nets), а також намальовані або виконані у вигляді гігантських скульптур гарбуза приваблюють своєю унікальністю. Цю яскраву візуальну мову вона почала розвивати ще в 1950-их роках, задовго до того, як подібні повторювані мотиви та техніка стали популярними в сучасному мистецтві.

22 березня Яйої Кусама відсвяткує своє 97-річчя. Попри свій вік вона продовжує творити і вважається найпопулярнішою мисткинею у світі за загальним обсягом продажів на аукціонах. Ретроспективи в найбільших музеях світу відвідують мільйони людей. Соцмережі часто представляють роботи Кусами як світовий візуальний символ сучасного мистецтва.

Однак є ще один фактор, який впливає на цінність творчості японської художниці та підсилює її.

Сильна особиста історія мисткині

Ці арт-роботи часто видаються безтурботними та грайливими, але за ними ховається історія жінки, якій довелося подолати серйозні соціальні труднощі та проблеми зі здоров’ям. Яйої Кусама з дитинства страждає на галюцинації: на все, що вона уявляє та бачить навколо, накладаються цятки, мережеві візерунки та повторювані форми. Жінка вважає, що причиною став психічний стрес через матір, яка не любила доньку. Мати Яйої намагалася відвернути її від світу живопису та змусити триматися традиційного розподілу соціальних ролей.

Зрештою Кусама навчилася справлятися зі своєю недугою, перетворюючи марення на мистецтво. "Мої роботи - це вираження мого життя, особливо мого психічного захворювання", - цитує слова художниці журнал Bomb Magazine.

Після навчання в Кіотській школі мистецтв і ремесел Яйої Кусама провела свої перші виставки на батьківщині, в Японії. При цьому вона не приховувала свого психічного захворювання, що на той час вважалося серйозним порушенням табу. "Було незвично, що вона так відкрито про це говорила, - пояснив у розмові з DW Штефан Дідеріх (Stephan Diederich), куратор ретроспективи робіт Яйої Кусами в кельнському Музеї Людвіґа, що проходить з 14 березня по 2 серпня 2026 року. - Для неї мистецтво було стратегією виживання і формою самотерапії, і вона чесно про це говорила, не висуваючи це на перший план".

Втеча до Нью-Йорка

У якийсь момент молодій жінці, яка народилася 1929 року в родині фермерів, стало затісно в Японії. "[Мої батьки] постійно намагалися змусити мене вийти заміж за розрахунком за чоловіків, яких я ніколи не зустрічала", - зізналася вона одного разу письменнику Ендрю Соломону, схарактеризувавши при цьому свої прожиті двадцять з гаком років як "час свого нервового зриву". Вона дедалі більше відчувала себе "наче в полоні - за завісою знеособлення". Зрештою вона зважилася відійти від панівних у повоєнній країні умовностей і "рольових очікувань" та переїхала 1958 року до Нью-Йорка.

"Вона була впевнена в собі й сповнена рішучості йти своїм шляхом і зробити кар’єру", - каже Штефан Дідеріх. Мати Кусами надала їй фінансову підтримку на початковому етапі - за умови, що вона більше ніколи не повернеться додому.

Воргол і Ольденбург - конкуренти чи наслідувачі?

Влаштуватися на новому континенті допомогла американська художниця Джорджія О'Кіфф, яка стала відомою завдяки своїм картинам із величезними квітами. Японка працювала цілодобово, створюючи незліченну кількість творів. Незабаром вона увійшла до ексклюзивного кола нью-йоркського авангарду - монохромні мережеві візерунки викликали фурор на її першій виставці.

Своїми серійними повтореннями полотна Кусами були схожі на твори Енді Воргола. А тканинні скульптури, переважно фалічної форми, нагадували роботи Класа Ольденбурга, створені приблизно в той самий час. Або навпаки? "Вона завжди дуже впевнено казала, що саме вона заклала ті основи, на які пізніше спиралися її колеги-чоловіки", - каже куратор нової виставки в Кельні. Однак сьогодні вже неможливо з упевненістю встановити, чи була вона дійсно першою в кожному конкретному випадку.

Можна лише констатувати, що її колеги-чоловіки досягли більшого комерційного успіху, ніж молода японка. Це стало однією з причин спроби самогубства, яку їй вдалося пережити. Свій протест проти гендерного розриву в оплаті праці Кусама висловила, зокрема, в інсталяції 1964 року під назвою "Мандрівне життя" ("Traveling Life"): навколо драбини, вкритої фалічними формами з тканини, розкидані жіночі туфлі. Фалос - ще один повторюваний мотив, що відображає спроби мисткині впоратися зі своїм "страхом перед сексом як чимось брудним", як вона написала у своїй автобіографії, опублікованій у 2002 році.

Повернення через самознищення та мистецькі провокації

Деякі мистецькі акції Кусами проти війни у В'єтнамі переростали в колах хіпі у сексуальні оргії (у яких сама художниця не брала участі). "Чому люди, які діляться одне з одним задоволенням, повинні йти на війну і вбивати? Завдяки вільному сексу може впасти стіна між мною та іншими", - пише Кусама у своїй автобіографії.

Часто мисткиня розмальовує оголені жіночі та чоловічі тіла тисячами цяток, щоб позбавити об’єкти перформансу індивідуальності. Вона називає цю концепцію "самознищенням", і вона проходить червоною ниткою крізь усю її творчість. "Через усунення власного "я" людина повертається у нескінченний всесвіт", - вважає Яйої Кусама.

Ключовим моментом у творчій кар’єрі та важливим прикладом раннього перформансу й концептуального мистецтва стала акція "Сад нарциса". У 1966 році мисткиня, яка ставала дедалі популярнішою в Америці, не отримала запрошення на 33-тє Венеційське бієнале - одну з найпрестижніших міжнародних виставок сучасного мистецтва та архітектури. Та вона все одно приїхала туди, щоб заявити про себе. На галявині перед Італійським павільйоном вона розклала 1500 дзеркальних куль. У них відбивалися люди, небо, все навколо - дивовижний ефект нескінченних повторень. Встановивши табличку з написом "Продається ваш нарцисизм", босоніж і в золотому кімоно, Кусама пропонувала відвідувачам придбати ці кулі по 2 долари за кожну. І вони мали попит. Утім, організатори визнали це скандалом і заборонили продаж, не чіпаючи, втім, саму інсталяцію.

Таким чином молода мисткиня, з одного боку, розкритикувала арт-ринок, який перетворює мистецтво на товар, а з іншого - висловила іронію щодо покупців, які купують витвір лише для того, щоб потішити своє его. Ну і, звісно, ця акція стала для Кусами чудовою саморекламою.

Визнання, що прийшло не одразу

Справжнє світове визнання прийшло лише через багато років. У 1993 році мисткиню, нарешті, запросили на бієнале. "Це найкращий момент у моєму житті, - сказала вона тоді Financial Times. - Я хочу стати більш знаменитою і ще більш знаменитою". І хоча її багато критикували за таке відкрите прагнення до слави, ця мрія здійснилася. Сьогодні Яйої Кусама є однією з найуспішніших мисткинь. У 2018 році Музей Брод у Лос-Анджелесі продав на ретроспективу мисткині 90 тисяч квитків за один день. У 2022 році квитки на виставку в лондонській галереї Тейт Модерн розпродали за рекордно короткі терміни на рік вперед, так само як і на її продовження ще на рік.

Роботи з її серій "Infinity Nets", "Flowers" та "Pumpkins" регулярно продаються на аукціонах - ціна від 7 мільйонів доларів і вище. Найдорожчою стала продана у 2022 році абстрактна картина із серії "нескінченних мереж" - близько 10-11 мільйонів доларів. Вона являє собою велике світле полотно, повністю вкрите тисячами дрібних мазків у вигляді мережі або хвилі. Через повторення візерунка виникає відчуття нескінченного простору. Висока ціна пояснюється тим, що арт-роботи з цієї серії, виконані в 1950-60-их роках, вважаються ключовими у творчості Кусами.

Найдорожча скульптура мисткині - "Pumpkin (L)". Величезний бронзовий гарбуз із чорними цятками, створений у 2014 році, був проданий на аукціоні Sotheby's у 2023 році приблизно за 8 мільйонів доларів.

Проживши в Нью-Йорку близько 16 років, Яйої Кусама повернулася до Японії. Ще через кілька років, у 1977 році, вона добровільно оселилася в психіатричній клініці в Токіо, де мешкає й досі. Попри вік мисткиня щодня ходить до своєї студії, розташованої поблизу, а після роботи повертається до лікарні. У місті у Кусами є власний музей - у 5-поверховій будівлі, побудованій спеціально для зберігання та демонстрації її робіт, експозиція змінюється кілька разів на рік. "Я буду продовжувати створювати мистецтво, поки не згасне моя пристрасть, - сказала вона в інтерв'ю журналу Bomb Magazine. - Я глибоко зворушена тим, що у мене так багато шанувальників. (...) Я думаю, що зрозумію, наскільки високо люди цінують моє мистецтво, лише після своєї смерті. Я творю для зцілення всього людства".