Військова активність Росії: як реагують країни Скандинавії
Даніель Гайнріх
20 січня 2022 р.
Про це менше говорять, але підвищена військова активність РФ останнім часом спостерігається не лише на кордоні з Україною, а й у Північній Європі. У столицях скандинавських країн відчувається занепокоєння.
Реклама
Останніми тижнями однією з головних світових тем залишається концентрація російських військ на кордоні з Україною. Водночас той факт, що три кораблі ВМФ Росії увійшли в Балтійське море через протоку Великий Бельт у Данії з Північного моря, залишився майже непоміченим. Однак це добре помітили у Скандинавії, де дедалі більше занепокоєні російською військовою активністю. Докладніший огляд від DW.
Швеція
Реакція уряду у Стокгольмі була миттєвою та публічною: наприкінці минулого тижня на острів Готланд у Балтійському морі відправили низку броньовиків, а тамтешні вулиці патрулюють військові. На острові, який розташований в центрі Балтійського моря і знаходиться лише в 350 кілометрах від російського ексклаву Калінінград, проживає близько 60 тисяч осіб. Особливо в мальовничому портовому містечку Вісбю, столиці острова, зараз всюди видно присутність армії. Найгіршим сценарієм у шведській столиці вважають наступний: напад Росії у наступні дні або тижні не лише на Україну, але й на балтійські країни - Естонію, Латвію та Литву, а це вже недалеко від суверенної території Швеції.
Хоча Швеція і не є членом НАТО, вона тісно співпрацює з альянсом. Після анексії Росією українського півострова Крим у 2014 році Стокгольм знову посилив свою оборонну політику. У 2017 році шведи повернули військовий призов.
У Фінляндії найдовша серед країн ЄС лінія кордону з Росією - понад 1300 кілометрів. Як і Швеція, Фінляндія також не є членом НАТО, бо досі для цього бракувало консенсусу серед фінів. Уряд у Гельсінкі тривалий час підходив до відносин з Москвою з прагматичних позицій, але зростання недовіри тепер уже не приховати. Дискусія про приєднання до НАТО у Фінляндії ведеться давно, однак особливо активно про це заговорили у грудні торік.
Очільниця фінського уряду Санна Марін поставила крапку у давнішніх суперечках і розпорядилася про закупівлю у Lockheed Martin 64 нових винищувачів F-35 вартістю у 8,4 мільярда євро. Наприкінці грудня стали відомі вимоги Росії припинити розширення НАТО за рахунок нових членів. Марін відповіла на це в одному із своїх телеінтерв'ю наступним чином: "Фінляндія не дозволить чинити на себе тиск".
Копенгаген у відносинах з Москвою зараз дотримується подвійної стратегії. Що це означає? З одного боку, як і у Швеції, в Данії посилили військову присутність у Балтійському морі і скерували до країн Балтії фрегат, кілька винищувачів F-16 і близько 200 військових. Данія є однією з країн-засновниць НАТО, тому місія підпорядковується верховному командуванню оборонного альянсу.
З іншого боку, уряд у Копенгагені також вирішив підтримати Україну приблизно 22 мільйонами євро. Міністр закордонних справ Данії Єппе Кофод, який недавно повернувся з візиту в зону конфлікту на сході України, у соцмережі Twitter висловив стурбованість останніми кібератаками на сайти українського уряду.
Як одна із країн-засновниць НАТО, Норвегія входить до західного оборонного альянсу з 1949 року. Оборонна політика відіграє важливу роль у самоідентифікації норвежців, а близько 8 тисяч юнаків і дівчат щорічно проходять військову службу. Норвегія має майже 200-кілометровий сухопутний кордон з Росією, і обидві країни також змагаються за сфери впливу в Арктиці. Це ще одна причина демонстрації підвищеної військової активності останнім часом. Нещодавно норвезький уряд домовився про нову військову угоду зі США, згідно з якою Норвегія може надати американській стороні доступ до чотирьох військових баз, які можна б використовувати у разі початку воєнних дій.
Крім того в березні та квітні на території Норвегії пройдуть навчання НАТО Cold Response - одні з найбільших після завершення "холодної війни". Очікується, що участь у них візьмуть близько 35 тисяч військових з 28 країн НАТО та країн-партнерів Альянсу. Окрім військових маневрів, уряд в Осло стурбований і російськими кібератаками. На початку цього тижня прем'єр-міністр Йонас Гар Стере в одному з інтерв'ю сказав, що підтримувані Росією хакери вже тримають "під прицілом" комп'ютерні сервери норвезького парламенту та уряду.
Коротка історія російсько-українського протистояння
Конфлікт Росії та України сягає корінням в історію. Його суть - Кремль не визнає незалежності України. DW нагадує про ключові події новітньої історії, що передували загостренню ситуації між країнами.
Фото: DW
Розпад Радянського Союзу і створення СНД
У грудні 1991 року Україна разом із Росією та Білоруссю закріпила розпад СРСР. Москва, очевидно, розраховувала зберегти вплив за допомогою СНД та постачання дешевого газу. Але вийшло інакше. РФ та Білорусь створили союзну державу, Україна дедалі частіше дивилася на Захід. На фото - Леонід Кравчук, Нурсултан Назарбаєв, Борис Єльцин і Станіслав Шушкевич під час офіційного заснування СНД в Алмати.
Фото: dpa/picture-alliance
Спадок СРСР та Будапештський меморандум
Україна успадкувала від СРСР майже мільйонну армію та третій у світі ядерний арсенал. Від ракет Київ відмовився, передавши їх Росії в обмін на економічну допомогу та гарантії безпеки (Будапештський меморандум 1994 року). Поки Захід не відповідав Києву взаємністю і не збирався інтегрувати її до своєї структури, реакція РФ виглядала стриманою.
Фото: David Brauchli/AP Photo/picture alliance
Росія визнає кордони України з Кримом
Пострілів не було, якщо не брати до уваги інцидент зі стріляниною у повітря 1992 року, коли сторожовий корабель ЧФ підняв прапор України і пішов із Севастополя до Одеси. Росія перші 10 років була слабка економічно, а чеченські війни забирали ресурси. Розділивши Чорноморський флот і підписавши у 1997 році "Великий договір", РФ визнала кордони України, включаючи Крим. На фото: Севастополь, 1992 рік.
Фото: Sergei Supinsky/dpa/picture alliance
Тріщини в радянській дружбі: конфлікт навколо Тузли
Перша велика дипломатична криза між Москвою та Києвом відбулася за президенства Володимира Путіна. Восени 2003 року РФ раптово почала будувати дамбу в Керченській протоці в напрямку українського острова Тузла. Київ сприйняв це як спробу переділу кордонів. Конфлікт було вирішено після особистої зустрічі президентів. Будівництво припинили, але задекларована дружба двох країн отримала перші тріщини.
Фото: Valeriy Solovyov/dpa/picture-alliance
Помаранчева революція
На виборах президента України 2004 року РФ активно підтримала проросійського кандидата Віктора Януковича, але "помаранчева революція" не допустила його перемоги на тлі звинувачень у фальсифікації. Президентом став прозахідний Віктор Ющенко. Його перемога стала відправною точкою до політичних змін у РФ. Вони спрямовані на недопущення того, що в Москві називають "кольоровими революціями".
Фото: Sergey Dolzhenko/picture-alliance/dpa
Перекриття газового крану у 2000-х
За часів президентства Ющенка РФ двічі перекривала Україні газовий кран - у 2006 та 2009 роках, що призвело до перебоїв транзитних поставок до Європи.
На фото 2009 рік: співробітник "Газпрому" на газовимірювальній станції "Суджа", за 200 метрів від українського кордону, Курська область, РФ.
Фото: Maxim Shipenkov/dpa/picture alliance
Обіцянки членства у НАТО
Ключова подія сталася у 2008 році. На саміті НАТО в Бухаресті президент США Джордж Буш спробував надати Україні та Грузії План дій з підготовки членства в альянсі (ПДЧ). Путін різко виступив проти, Москва дала зрозуміти, що не визнає повністю незалежність України. У результаті ФРН та Франція заблокували план Буша. Україні та Грузії, було обіцяно членство в НАТО, але без дати.
Фото: Vladimir Rodionov/dpa/picture-alliance
Курс України на Євросоюз
Оскільки швидко просунутися до НАТО не вдалося, Київ взяв курс на економічну інтеграцію з ЄС. Влітку 2013 року, за кілька місяців до можливого підписання угоди про асоціацію з ЄС, РФ почала тиск, майже перекривши на кордоні експорт з України. Уряд Януковича заявив про призупинення підготовки до підписання угоди. Це викликало масові протести в Україні, Янукович у 2014 році втік до Росії.
Фото: Getty Images
Анексія Криму
У Києві виник вакуум влади, у березні 2014 року Росія анексувала Крим. Це було поворотним моментом, початком неоголошеної війни. На фото: російські військові в Криму (Сімферополь, березень 2014 року).
Фото: Filippo Monteforte/AFP/Getty Images
Війна на Донбасі
Одночасно російські та місцеві напіввоєнні структури дали поштовх сепаратизму, були проголошені "народні республіки" в Донецьку та Луганську, якими керували люди, що приїхали з РФ, у формі без розпізнавальних знаків. Київ реагував повільно, чекав на президентські вибори наприкінці травня й лише потім зважився на масштабне застосування сили. На фото: танк бойовиків у Донецьку, 2015 рік.
Фото: REUTERS/Maxim Shemetov
Поява "нормандського формату"
На початку червня 2014 року у Франції на заходах з нагоди 70-х роковин висадки союзників у Нормандії новообраний президент України Петро Порошенко вперше зустрівся з російським колегою Путіним за посередництва лідерів Німеччини та Франції. Так виник "нормандський формат".
Фото: Bundesregierung/Bergmann/dpa
"Іловайський котел"
Улітку 2014-го українська армія почала тіснити сепаратистів, але наприкінці серпня Росія, як стверджує Київ, масштабно застосувала на Донбасі свою армію. Москва це заперечує. Українські сили зазнали поразки під Іловайськом, що стало піком конфлікту. Активні бойові дії по всій лінії фронту закінчилася підписанням у вересні в Мінську угоди про припинення вогню, яка була швидко порушена.
Фото: Reuters
Позиційна війна триває
На початку 2015 року сепаратисти перейшли у широкий наступ. Київ знову звинуватив Москву у застосуванні армії без розпізнавальних знаків, РФ знову все заперечувала. Українські сили зазнали поразки в районі вузлового міста Дебальцеве, яке їм довелося поспіхом залишити. Тоді за посередництва ФРН та Франції було підписано Мінськ-2. Жоден з його пунктів повністю не виконаний.
Фото: Andriy Andriyenko/AP/dpa/picture alliance
Скупчення військ на кордоні
У 2021 році трапилося нове загострення. Росія двічі скупчує свої війська біля західних кордонів: навесні та восени. Українська та західна розвідки повідомляють про загрозу можливого вторгнення РФ в Україну. Аби розрядити обстановку, на Заході пройшла низка міжнародних переговорів. Однак РФ вимагає гарантій невступу України в НАТО і дає знати, що поки відводити війська вона не збирається.