Чоловік надсилає фото страви, яку він називає "олешківським борщем". Він приготований з останніх запасів городини - п'ятьох картоплин, буряка, помідора, цибулини, кабачка і спаржі. Аби зробити борщ більш поживним, чоловік додав туди ячну крупу і два яйця. "Сьогодні у нас делікатес у борщі. Мати виміняла 2,5 кілограми цукру на 10 яєць. Капусти там теж немає, але ще є спаржа. Кабачок і спаржа дуже виручають зараз", - пише мешканець окупованих Олешок.

Його повідомлення DW показує начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко. "Такі повідомлення я отримую щодня. Люди хочуть, щоб їм дали якусь надію. Але надії нема", - каже Гасаненко, яка виконує свої обов'язки, перебуваючи на підконтрольній Україні території.

За інформацією чиновниці, востаннє в місто завозили продукти в кінці травня. "Ситуація критична. Це не те що можна назвати голодом, це треба називати голодом", - переконана чиновниця. Олешки розташовані в Херсонській області, на лівому березі Дніпра. Місто окуповане з перших днів повномасштабного російського вторгнення. А у червні 2023 року було майже повністю затоплене в результаті підриву Каховської гідроелектростанції.

"Ситуація в Олешках почала загострюватися в грудні 2025 року, коли випав сніг, і міни, які лежали на дорозі, просто перестало бути видно. Відтоді почалися постійні підриви, і вже було відчуття, що не стане продуктів. Але люди розкопували затоплені підвали, діставали звідти консервацію. А зараз вже зʼїли все, що могли", - пояснює Гасаненко.

В Олешківській громаді, яка включає 13 населених пунктів, залишаються близько 6 тисяч людей, серед них - 180 дітей, зауважує Гасаненко. З весни цього року Україна веде перемовини з Росією щодо евакуації цих людей. Утім, наразі росіяни не підтвердили свою участь у гуманітарній операції, каже Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.

Місцеві мешканці потерпають від голоду й готуються до важкої зими без світла, газу і пального.

"Кілограм кабачків - тисячу рублів"

"Чесно кажучи, я ще не їла", - в інтерв'ю DW говорить мешканка Олешок Галина (ім'я змінене з міркувань безпеки), із якою ми зідзвонюємось опівдні. "Максимум, що в мене сьогодні буде, це коржик - з води і борошна, бо ще трохи лишилось. Намащу його яблучним повидлом, зроблю чай без цукру. Та й усе", - додає жінка. Вона намагається згадати, коли востаннє їла м'ясо - "мабуть, на Новий рік".

Галина живе в покинутому приватному будинку, куди переїхала з власної квартири, зруйнованої численними обстрілами. У місті вже давно немає світла й газу, вода - лише зі свердловини. "Я заїжджала у цілу хату, але вже за місяць і сюди прилетіло, у дах. Сьогодні йшов дощ, тож підлога мокра. А вже 14 градусів на вулиці", - розповідає жінка.

За її словами, містяни виходять на вулицю лише із сьомої до дев'ятої ранку. Вони збираються на базарі, аби дізнатися новини, обміняти або продати продукти з власних запасів або городів. "Сьогодні були пару кабачків - тисячу рублів за кілограм. Це, грубо кажучи, 500 гривень. Мішок борошна хтось виніс - мабуть, збирається виходити з міста. Продав за 200 тисяч рублів, це десь 2 тисячі доларів! Щоб ви розуміли, які тут не те щоби ціни, а критична ситуація. Бо ці гроші - просто папірці", - розповідає Галина.

У жінки немає городу, тож сусіди ділять з нею своїм врожаєм. "А ще закруток назбирала у сусідніх підвалах", - каже вона. Курячі яйця - рідкість, адже птахів також немає чим годувати. "Мішечок на 20 кілограмів, буквально два відра пшениці, коштував 21 тисячу рублів. Тому люди порізали навіть тих курей, які ще навесні були курчатами. Свиней також не залишилось. На все місто - одна корова", - додає жінка.

"Ідеш - і можеш загинути по дорозі"

Ще торік до Олешок курсували мікроавтобуси, які за гроші вивозили людей до Скадовська на півдні окупованої Херсонщини, а звідти - у Крим чи Росію, розповідає місцева мешканка Галина. Цими ж бусами у місто завозили продукти на продаж. Після того, як їх, за словами жінки, атакували дрони, на заміну прийшли дві автівки швидкої допомоги. "Але вже місяці півтора швидка нікуди не їде, бо останній виїзд закінчився загибеллю водія", - додає вона.

За її словами, містяни дістають продукти у селі Раденськ, що за 20 кілометрів на південь. Туди ідуть пішки або їдуть на велосипеді. Ті, хто хочуть евакуюватись, мають дістатися села Тарасівка, яке ще за 20 кілометрів. Звідти сідають на маршрутку або попутку до Скадовська.

Уся дорога щільно замінована. "І якщо ти туди дійшов, тобі доведеться повернутися назад у це пекло, бо у тебе, наприклад, поранена мати в лікарні, і їй треба їжа, - пояснює Галина. - Ти йдеш, і можеш загинути по дорозі. Це якийсь сюрреалізм". Жінці відомо про загибель двох містянок, які ходили по продукти в місто Гола Пристань, що за понад 20 кілометрів на південний захід.

За спостереженнями Галини, в Олешках чимало поранених із мінно-вибуховими травмами. Утім, сподіватись на медичну допомогу вони не можуть. "Наприклад, якщо відірвало ногу - ти приречений. У лікарні є хірург, але анестезіолога і ліків немає. Ліки привозила швидка, але вона вже півтора місяця стоїть", - додає жінка. З кожним днем погіршуються умови й для тих, хто лежить у стаціонарі. "Зимою давали хоч якийсь суп і два бублики замість хліба. Зараз - півтори ложки манки на воді і чай, який вже давно вистиг, бо нема як його підігрівати", - розповідає Галина.

"Усі наші дрова згоріли ще до зими"

Евакуація з Олешок ускладнена не лише небезпекою. У багатьох місцевих мешканців немає паспортів - російського або українського закордонного. Крім того, чимало документів були знищені під час повені або згоріли під час пожеж, пояснює Галина. "Тут є бабуся із двома онуками, і у неї немає документів на цих дітей, - розповідає Галина. - Я бачила її сьогодні зранку. Каже, що вже зовсім нема чого їсти, і планує їхати в Раденськ на велосипеді".

Ще одна перепона для евакуації - гроші, каже жінка. Люди продовжують отримувати соціальні виплати на банківські картки, але не можуть зняти ці кошти. "Безкоштовно можна доїхати до Скадовська. Далі - від 450 до 900 доларів", - додає Галина.

Представників окупаційної влади в Олешках немає, зв'язатись з ними також неможливо, зауважує місцева мешканка. Окрім того, містяни не мають змоги підготуватися до холодів. "Усі наші дрова згоріли ще до зими", - каже жінка. Газ і пальне для генераторів не продають. "Я не знаю, що ми будемо робити. Я ще можу пішки вийти. Або діти докотять своїх батьків на тачці. Куди діватися самотнім маломобільним людям?" - каже Галина. За її спостереженнями, переважна більшість містян, які залишаються в Олешках, є людьми похилого віку.

Начальниці міської військової адміністрації Тетяні Гасаненко відомо про 11 мешканців Олешок, які недавно пішки вийшли до Раденська. Звідти на сільськогосподарському мотоблоці вони дісталися села Великі Копані. "Але, наскільки мені відомо, вони не можуть звідти вийти, тому що ані перевізники, ані волонтери туди не їдуть. Тож сказати, що вони залишили цю територію, я не можу", - додає Гасаненко.

"Цих людей потрібно рятувати"

"Вихід один - треба зробити "зелений коридор" і вивезти людей. Окупаційна влада має вивезти людей далі на тимчасово окуповану територію", - переконана чиновниця. Перемовини про евакуацію з Олешок ведуться ще з весни. Тоді з ініціативи уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця працівники міської адміністрації склали список мешканців, охочих виїхати з Олешківської громади.

Термінової евакуації потребують 358 людей, повідомив Лубінець у дописі в соцмережах у середу, 16 вересня. "І це лише ті, про кого нам вдалося дізнатися", - додав він і нагадав, що актуальне населення Олешківської громади - понад 6 тисяч. "Цих людей потрібно рятувати. Бо місто перетворилося на смертельну пастку", - написав омбудсман.

За його інформацією, Україна вже досягла попередніх домовленостей з Росією. Українські військові мали забезпечити режим тиші, а Міжнародний комітет Червоного хреста - взяти участь в евакуації. Утім, наразі РФ "вже тривалий час не підтверджує свою готовність" провести евакуацію, заявив Лубінець.

Мешканці Олешок - у розпачі, говорить начальниця адміністрації Тетяна Гасаненко. "Вони сподівалися, що ось-ось і буде евакуація. А зараз що? Я взагалі нічим не можу їх обнадіяти", - додає вона.

"З весни нічого не змінилось, - у свою чергу говорить мешканка Олешок Галина. - Стало лише гірше - на горизонті зима, їсти нема чого. У сусідній будинок прилетіла "Баба Яга" (дрон-бомбер українського виробництва. - Ред.) Якось же вона сюди долетіла, не збили. То чому вона не довезла мені їжу?".

"Нас тут не повинно бути. Я це розумію. Але ми тут є", - додає мешканка Олешок.