1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

"Наші хлопці". Поляки у вермахті - зрадники чи жертви?

3 вересня 2025 р.

Під час Другої світової війни до 450 000 поляків служили у вермахті. Тривалий час їх вважали зрадниками. Виставка у Гданську показує, чому історична правда - набагато складніша.

Портрети поляків, які служили у вермахті
Портрети поляків, які служили у вермахтіФото: Jacek Lepiarz/DW

Десятки портретів молодих людей в уніформі збройних сил нацистської Німеччини (вермахту). Деякі посміхаються, інші - серйозні чи навіть сумні. Здавалося б, на цих світлинах немає жодних незвичайних облич, адже з 1939-го до 1945 року до лав вермахту призвали 17 мільйонів людей. І все ж таки ці фотографії - особливі: на них зображено громадян Польщі, окупованої Німеччиною, які носили сіру форму ненависної армії противника.

Ці світлини розставлено в першій залі виставки у ратуші історичного центру Гданська, що у Польщі. Експозиція "Наші хлопці" - назва запозичена в аналогічної виставки у Люксембурзі - присвячена незручній, табуйованій темі, яку тривалий час замовчували та відштовхували: службі поляків в армії Адольфа Гітлера. "Там були люди і звідси, тобто наші хлопці. Їхні сім'ї живуть тут і сьогодні", - пояснили в музеї, розташованому в ратуші.

Праві консерватори Польщі незадоволені 

Правоконсервативні кола в Польщі з обуренням відреагували на відкриття виставки у середині липня. Представляти "нашими" солдатів "третього рейху" - це "історична брехня" і "моральна провокація", заявив у соцмережі Х Анджей Дуда, який на той момент обіймав пост президента Польщі. "Поляки як нація були жертвами німецької окупації та німецького терору, а не його виконавцями або учасниками", - наголосив він.

Лідер правоконсервативного табору, голова опозиційної партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський назвав виставку "ударом по польських національних інтересах", який "ставить під питання історичні факти". У день відкриття експозиції представники цієї політичної сили провели демонстрацію перед ратушею, виставивши банер з написом "Зрадники".

Протести перед ратушею в історичному центрі ГданськаФото: P. Wilczynska/Museum für Geschichte Danzig

Виставка "Наші хлопці" не є польською політикою пам'яті, зазначив віцепрем'єр і міністр оборони у нинішньому лівоцентристському уряді країни Владислав Косиняк-Камиш. В інтернеті здійнялася хвиля хейту на адресу організаторів, тому заходи безпеки в музеї довелося посилити.

Читайте також: 80 років Пакту Молотова-Ріббентропа: "медовий місяць" двох диктаторів

Уникнути поділу на чорне і біле

"Польська політика пам'яті знає лише чорне та біле, героїв чи зрадників. Ми хотіли показати відтінки: трагічні долі людей, які 1939 року наразилися на жорстокий тиск", - пояснив DW прессекретар об'єднання гданських музеїв та один із кураторів виставки Анджей Гершевський.

Після окупації Польщі нацистською Німеччиною восени 1939 року до "третього рейху" з порушенням міжнародних норм було приєднано великі частини польської території, у тому числі такі регіони як Лодзь, Західну Польщу із містом Познань, Верхню Сілезію та Померанію, де знаходиться місто Гданськ. Польське керівництво в анексованих областях - політиків, священнослужителів, чиновників та вчителів - убили чи відправили до концентраційних таборів.

Читайте також: Навроцький хоче криміналізувати "символ Бандери"

Окупація Польщі: терор, германізація та примусовий призов

Жертвами першої хвилі нацистського терору стали десятки тисяч поляків. Внаслідок політики "германізації" ("онімечення") групи населення, класифіковані як "зайві", вислали. Тим, кого в Німеччині визнавали "здатними до германізації", вносили до "списку німецьких громадян" ("Deutsche Volksliste", DVL). Це давало жителям окупованих земель деякі привілеї - наприклад, німецьке громадянство, спершу обмежене 10 роками, - але означало й обов'язки, насамперед військову службу у вермахті.

Ретушування фотографій дозволяло приховати службу родичів у вермахтіФото: Jacek Lepiarz/DW

Рішення про внесення до "списку німецьких громадян" ухвалювала влада нацистської Німеччини. У разі відмови польським громадянам загрожували репресії аж до відправлення до концтабору. До кінця Другої світової війни у даному списку перебували 2,9 мільйона людей з окупованих польських територій. Чим гіршою для вермахту ставала ситуація на фронті, насамперед після поразки у Сталінградській битві на початку 1943 року, тим сильнішим був попит на свіже "гарматне м'ясо".

Читайте також: Степан Бандера: людина-міф, національний герой, колаборант?

Підпілля чи нацистська уніформа?

Призовники мали обирати: вони могли уникнути військової служби і "залягти на дно", що означало жорсткі наслідки для їхніх родин, у тому числі концтабір, або змиритися зі своєю долею. Упіймані дезертири найчастіше опинялися на гільйотині. На Західному фронті майже 90 000 польських солдатів вермахту перейшли до британських та американських військ. Згодом у лавах союзників вони боролися проти нацистської Німеччини. 

Після закінчення війни поляки, чиї імена були у "списку німецьких громадян", вважалися державними зрадниками. Декого засудили за колабораціонізм. Тому колишні солдати вермахту з Польщі мовчали про своє минуле, ховали викривальні документи або знищували їх. Фотографії в сімейному альбомі ретушували, аби приховати уніформу. Багато жителів Померанії та Сілезії жили з травмою, відчуваючи себе громадянами "другого класу".

Минуле як політична зброя

Минуле може стати небезпечним і через десятиліття - чинний прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск переконався у цьому на особистому досвіді 20 років тому. Коли політик приєднався до президентських перегонів 2005 року, у політичному таборі його опонента Леха Качинського зазвучали звинувачення у тому, що дід Туска нібито добровільно вступив до лав вермахту. Насправді Йозефа Туска забрали туди примусово у 1944 році, а менш ніж через чотири місяці він перейшов на бік до союзників з антигітлерівської коаліції.

"Історичну пам'ять поляків визначає та домінує у ній центр у Варшаві. Досвід людей з околиць, наприклад, з Померанії чи Верхньої Сілезії, ігнорують", - вважає історик Ришард Качмарек. Тож мільйонів людей виключено з польської історичної пам'яті.

Читайте також: Волинська трагедія: що треба знати про криваві події 1943-го

Безцінні свідчення серед експонатів

Бурхлива суспільна реакція на виставку свідчить про інтерес до цієї теми. Її організаторам передали безліч безцінних свідчень - фотографії, листи, військову форму і навіть залізні хрести (військові ордени. - Ред.), які колись тримали під замком.

Після першої хвилі протестів, загостренню яких сприяла політична опозиція, громадськість заспокоїлася. В останньому залі музею в ратуші відвідувачам пропонують висловити свою думку на аркушах паперу. Позитивних відгуків про виставку набагато більше.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW