Початок 1996 року. Вперше з часів Другої світової війни німецькі військові увійшли на територію іншої європейської країни у бойовому спорядженні. Німці зайшли до Боснії і Герцеговини не як "блакитні шоломи" ООН, а від імені НАТО.

У 1992 році колишня югославська республіка була втягнута сербською меншиною країни та військами автократа Слободана Мілошевича у на той момент найкривавішу війну в Європі з 1945 року. У грудні 1995 року воюючі сторони, сусідні країни, а також глави держав і урядів США, Великобританії, Франції та Німеччини підписали Дейтонську мирну угоду.

Читайте також: 75 років НАТО: в якому стані зараз Північноатлантичний альянс?

Місія НАТО в Боснії: зміни в Бундесвері

Північноатлантичний альянс створив "Сили втілення" (IFOR), а пізніше "Сили стабілізації" (SFOR) для забезпечення припинення вогню в невеликій південно-східній європейській країні - за участю Німеччини.

Проте ця місія не лише започаткувала задіяння НАТО на Західних Балканах: військові Бундесверу Німеччини були тоді лише частково готові до розгортання в маленькій країні Боснії, пересіченій вузькими гірськими долинами.

До цього часу так звані місії "за межами традиційного базування" (Out-of-Area) не були включені до програми підготовки у німецьких збройних силах. У Боснії часом доводилося буквально розширювати дороги, бо важка військова техніка не могла просуватися.

Під час "холодної війни" Бундесвер у НАТО відповідав насамперед за оборону від нападу з боку країн Варшавського договору. Ішлось про держави в радянській зоні впливу, до якої також входив схід нинішньої Німеччини - соціалістична НДР.

Тільки там Радянський Союз розташовував пів мільйона своїх військових. Додатково НДР забезпечувала ще 150 тисяч солдатів з її національної народної армії. 

Читайте також: Чи стане скандал з прослуховуванням РФ розмови про Taurus уроком для німецьких військових

Військові навчання: імітація радянської атаки

Щороку на військових навчаннях НАТО розігрувався сценарій нападу, переважно танкового, на рівнинних ділянках півночі Німеччини.

Підрозділи Бундесверу танками Leopard мали протистояти такій атаці доти, доки не буде встановлено необмежене панування в повітрі над нападником зі сходу. Це мало здійснюватись за підтримки найбільшої країни НАТО - США.

Саме для виконання цієї чітко визначеної ролі у НАТО західнонімецька армія зросла з 249 тисяч військових у 1958 році до 493 тисяч у 1972-му - цей рік і мав залишитись роком найбільшої чисельності Бундесверу. 

Читайте також: Якщо Росія нападе на судно НАТО: у Балтиці почались масштабні навчання

На рівні 480 тисяч військових чисельність Бундесверу залишалася до падіння Берлінського муру. Після цього вона ненадовго зросла: коли Бундесвер інтегрував східнонімецьку армію - в першу чергу, з метою ліквідації структур останньої. 

Бундесвер: збройна міць НАТО та сили швидкого реагування 

Через два десятиліття після падіння Берлінського муру і "залізної завіси", що розділяла Західну і Східну Європу, у Бундесвері служили близько 200 тисяч віськових. Відповідно до статистичних даних міністерства оборони Німеччини, у 2023 році Бундесвер налічував 181 тисячу військовослужбовців.

З цієї кількості лише невелика частина готова до бойового розгортання в складі НАТО. Місія в Афганістані після терористичних атак у США 2001 року привела до чергових змін у складі Бундесверу в НАТО. 

Пріоритетними протягом тривалого часу були підрозділи, які можна було б швидко перекинути навіть до Афганістану. Поки не настала "зміна епох". 

Саме цей термін вжив канцлер Німеччини Олаф Шольц (Olaf Scholz) під час промови у Бундестазі через кілька днів після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року.

Захист від широкомасштабного нападу в Європі - протягом трьох десятиліть після закінчення "холодної війни" такий військовий сценарій багато воєначальників навіть не планували. 

Читайте також: Бундесвер іде в Литву: не тільки танки й гаубиці

Міністр оборони Пісторіус: "Готовність до війни" через п'ять років

Бундесвер повинен стати "готовим до війни", заявив міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус (Boris Pistorius). Аналітики припускають, що Росія може здійснити напад на територію НАТО менш ніж за п'ять років. Після повномасштабного вторгнення в Україну Москва перейшла на рейки воєнної економіки. 

Після трьох десятиліть операцій "за межами зони" боєприпасів Бундесверу вистачить лише на кілька днів оборони від такого нападу.

Тож тепер НАТО має модернізуватись так, щоб стримування Росії було настільки сильним, що російські військові утримуватимуться від нападу на територію Альянсу. Так само, як це було протягом чотирьох десятиліть "холодної війни".