Найвища посада в Північноатлантичному альянсі стане вакантною у жовтні. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг через прессекретаря заявив у лютому, що не має наміру знову продовжувати свій контракт. Навесні 2022 року він це зробив, щоб уникнути необхідності зміни керівництва НАТО у розпал нападу Росії на Україну.

Після заяви Столтенберга у штаб-квартирі в Брюсселі знову почалися дискусії на тему: хто стане чотирнадцятим главою Альянсу? Наприклад, перша жінка на цій посаді була б дуже бажаною. Свою кандидатуру негласно висунула майже половина із 30 послів країн-членів у НАТО.

Що входить в обов'язки генерального секретаря НАТО

Єнс Столтенберг керує Альянсом з 2014 року. Його наступник або наступниця повинні забезпечувати згуртованість, баланс інтересів, сприяти консенсусу серед 30 членів НАТО - незалежно від того, чи походять загрози політичній єдності від непостійного у позиціях Дональда Трампа чи агресивного Володимира Путіна. Від генсека чекають на дипломатичну майстерність та відданість Альянсу.

Читайте також: Інтеграція України до НАТО та ЄС: загроза угорського вето залишається

Глава НАТО не має повноважень щодо ухвалення політичних рішень. Він лише формально головує у Північноатлантичній раді - вищому органі Альянсу, який ухвалює рішення. Він робить заяви перед пресою та представляє НАТО перед урядами інших країн. Влади воєначальника у нього теж немає.

Які критерії відіграють роль під час відбору

Кандидат на посаду очільника НАТО в минулому має бути главою держави чи уряду. Від нього потрібне вільне володіння англійською мовою. Бажаним є також знання французької. У нього мають бути добрі стосунки із Вашингтоном. Сполучені Штати як важливий учасник Альянсу, зрештою, мають вирішальне слово, навіть якщо генеральний секретар традиційно є європейцем. США в основному залишають за собою посаду головнокомандувача об'єднаних сил НАТО в Європі (SACEUR) - найвищу офіцерську посаду в Альянсі.

Новий генеральний секретар має бути затверджений консенсусом урядів усіх 30 країн. У цьому сенсі важливу роль відіграють регіональні інтереси, походження та політичний порядок денний, а також військова та дипломатична значущість країни походження кандидата. Наприклад, в даний час неможливо уявити, щоб цю посаду отримав представник Туреччини через проблеми, які автократичний президент цієї країни Реджеп Таїп Ердоган створює для приєднання до Альянсу Швеції. І навпаки, навряд чи можна уявити, що Туреччина підтримає кандидата з Фінляндії.

Якою є процедура подання заявки

Формального подання заявки не передбачено, як не існує і офіційного відбіркового комітету. Дипломати ведуть переговори від імені своїх урядів на закритих зустрічах, доки не буде досягнутий консенсус. Формальне голосування не проводиться. Потім глави держав та урядів Альянсу оголошують ім'я нового генерального секретаря на зустрічі на найвищому рівні. Очікується, що наступний саміт Альянсу відбудеться у Вільнюсі 11 липня.

Не всі з 13 попередніх глав НАТО відповідали вищезазначеним вимогам. Наприклад, єдиний німецький генеральний секретар Манфред Вернер (Manfred Wörner), який очолював Альянс з 1988 до 1994 року, ніколи не був главою уряду, а "лише" міністром оборони ФРН. А перший генсек НАТО, британський барон Гастінгс Ісмей, був лише міністром у справах Співдружності, проте генералом.

Основні претенденти на сьогодні

Дипломат НАТО, який не захотів назвати своє ім'я, робить ставку на жінку із країн Балтії, яким сьогодні загрожує Росія. Може йтися про кандидатуру нинішньої прем'єр-міністерки Естонії Каї Каллас або глави уряду Литви Інгріди Шимоніте. Жінка з однієї з країн зі східного флангу Альянсу, певно, отримала б підтримку Польщі, військове значення якої у НАТО зростає. Також згадується Зузана Чапутова, президентка Словаччини. Ця країна має прямий кордон із Україною, і її висування можна було б витлумачити як акт солідарності.

Але південно-східний фланг країн НАТО також висунув свого кандидата: Клауса Йоханніса - президента Румунії, яка має стратегічне значення для НАТО через своє розташування на Чорному морі. Італія, за повідомленнями, рекомендувала як нового главу НАТО колишнього прем'єр-міністра Маріо Драгі - для того, щоб посилити претензії жителів півдня на цю посаду. За чутками, види на цю посаду є й у Великобританії, яка після Brexit знову хоче бути помітнішою на міжнародній арені. Кандидатом від Сполученого Королівства може стати колишня глава уряду Тереза Мей. Це важко уявити багатьом політикам ЄС, які роками вели запеклі дискусії з Терезою Мей щодо Brexit.

Певні шанси має міністерка фінансів Канади Христя Фріланд - онука українських іммігрантів. Але поки що вона вважається аутсайдером. Кілька років тому російські пропагандистські ЗМІ поширили інформацію про ймовірні зв'язки діда Фріланд з нацистами під час Другої світової війни. Михайло Хом'як справді був редактором україномовної газети у Кракові, лояльної до окупаційного режиму. Але Христя Фріланд ніколи не приховувала цього факту, ба більше - вона сама брала участь в історичному дослідженні про свого діда та його газету. Тож великого скандалу в Канаді "викриття" Фрідланд російськими ЗМІ не спричинило, і про її відставку всерйоз навіть не говорили. Хоча Канада вислала російських дипломатів, звинувативши у тому, що вони хотіли завдати шкоди репутації Фріланд. Що ж до кандидатури глави канадського мінфіну на пост генсека НАТО, її головна проблема полягає в тому, що вона не є європейкою. Малоймовірно, що європейські країни-члени НАТО відмовляться від посади, на яку вони традиційно мають право. Проте кажуть, що канадку підтримують США, повідомляє американське видання The Washington Post.

Столтенберг може залишитися

У коридорах штаб-квартири НАТО також ходять чутки про те, що чинний генеральний секретар, незважаючи на свою заяву, може продовжити роботу, оскільки в нинішній складній військово-політичній ситуації не варто займатися кадровими питаннями. Не виключено, що Єнс Столтенберг продовжить свій термін до квітня 2024 року. Тоді НАТО виповниться 75 років, що буде відзначено зустріччю на найвищому рівні у Вашингтоні. Можливо, на користь цього свідчить і той факт, що посада голови центрального банку Норвегії, на яку претендував Єнс Столтенберг, все одно вже зайнята.

Ворожіння на кавовій гущі триватиме ще деякий час. Імена, які часто згадуються публічно на початку обговорення, зрештою не приходять до фінішу першими - і це ще одне дивне неписане правило при підборі кадрів у НАТО. Тож сюрпризи можливі.