Уряд Німеччини затвердив програму масового будівництва в найближчі роки газових електростанцій (Kraftwerksstrategie). На першому етапі їх буде близько 10, потім їхня кількість може зрости до 25. Навіщо стільки? І звідки всі вони візьмуть паливо в потрібній кількості за прийнятними цінами? Чи не готується тим самим приховано ґрунт для повернення "Газпрому" на німецький ринок?

Ні, про відновлення газової співпраці з Росією, навіть у віддаленій перспективі, в Берліні й мови немає. Взагалі питання про паливо стоїть не настільки гостро, оскільки завдання нових теплових газових електростанцій (ТЕС) у тому й полягатиме, щоб працювати якомога менше, а через вісім років перейти на альтернативний енергоносій - водень (H2).

ВДЕ стабільно виробляють понад половину електрики

Як усе це розуміти? Яка логіка розвитку німецької моделі електроенергетики в умовах відмови від атомної енергетики, прискореного закриття вугільних електростанцій і форсованого розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ)? Спробуємо розібратися.

Магістральним напрямком розвитку німецької електроенергетики був і залишається прискорений перехід на ВДЕ, що підтримується більшістю населення, бізнесу та експертної спільноти. Уже 2030 року 80 відсотків електрики в Німеччині мають вироблятися за допомогою вітру, сонця, біомаси та водних ресурсів. Такою є стратегічна мета, закріплена в офіційних документах, присвячених декарбонізації німецької економіки.

Якщо врахувати, що за підсумками 2023 року частка "зеленої" електрики в загальному обсязі виробленої в Німеччині електроенергії вперше перевищила половину, становивши 52 відсотки, а в 1-му півріччі 2024 року зросла до рекордних 58 відсотків, то досягнення цієї мети за шість років уже не видається нереалістичним.

Тим більше що триває швидке нарощування генерувальних потужностей. Наразі це особливо відчутно в сонячній енергетиці, яка переживає у Німеччині справжній бум. З одного боку, через те що енергетичні компанії вводять у дію все нові великі сонячні електростанції (під Лейпцигом нещодавно офіційно здали в експлуатацію найбільшу в Європі), з іншого боку - через масове встановлення фотоелектричних батарей на дахах промислових будівель, сільськогосподарських споруд, індивідуальних будинків і навіть на балконах квартир.  

На цьому тлі нарощування генерувальних потужностей вітрової енергетики відбувається повільніше, проте встановлення вітрогенераторів - справа дорожча і технічно складніша, особливо на морі, а також проблемніша з погляду дозвільних процедур. Однак уже ухвалені або підготовлювані інвестиційні рішення про нові великі вітропарки на Північному морі та на Балтиці (у густонаселеній Німеччині особливий наголос робиться тепер на будівництві саме морських вітропарків) призведуть найближчими роками до істотного збільшення кількості вітряків.

АЕС відключено, вугільні ТЕС закриваються

Ключова проблема відновлюваної енергетики - нестабільність вироблення електроенергії через високу залежність від погодних умов і часу доби. Безвітряної ночі ключові відновлювані джерела - вітер і сонце - не в змозі забезпечити електрикою таку високорозвинену індустріальну країну з населенням понад 83 мільйони осіб, як Німеччина. Отже, потрібні резервні потужності для підстрахування. А також для виробництва тих 20 відсотків, які й 2030 року не покриватимуться за допомогою ВДЕ.   

Вугільні електростанції відпадають: відмова від вугілля як найшкідливішого для глобального клімату, для довкілля і здоров'я людини викопного енергоносія прискорюється практично в усіх західних країнах.

У Німеччині, що володіє значними родовищами бурого вугілля, ще 2020 року було ухвалено закон про закриття всіх вугільних електростанцій найпізніше 2038 року. Однак цілком імовірно, що це станеться, насамперед з економічних міркувань, значно раніше, наприклад до 2030 року, як це заплановано і в багатьох інших європейських країнах. У всякому разі "ренесанс вугілля" у 2022-2023 роках, викликаний у Німеччині гострою енергетичною кризою, виявився лише коротким епізодом: терміново реактивовані тоді вугільні електростанції цієї весни знову відключили.

Ціла низка європейських країн має намір підстраховувати свою відновлювану енергетику за допомогою атомних електростанцій, проте Німеччина, втілюючи рішення, ухвалене ще у 2011 році після аварії на АЕС у японському місті Фукусіма, у квітні 2023 року остаточно вимкнула останні три ядерних реактори. 

Норвегія і СПГ замінили російський газ

Тож у Німеччині просто немає іншого вибору, як зробити ставку на газові електростанції, тим паче що вони технічно найкраще підходять на роль резервних: природний газ дає змогу швидко запускати виробництво електроенергії. До того ж при його спалюванні виділяється помітно менше вуглекислого газу, ніж при використанні вугілля.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц (Olaf Scholz) ще восени 2021 року, коли тільки формував нинішній уряд, оголосив план широкомасштабного будівництва газових електростанцій. Щоправда, тоді його Соціал-демократична партія Німеччини ще робила ставку на російський газ і уявити собі не могла, що Росія за кілька місяців потому розпочне повномасштабну агресію проти України.

У 2022-2023 роках Німеччина успішно переорієнтувалася на постачання трубопровідного газу з Норвегії та на імпорт скрапленого природного газу, для приймання якого в стислі терміни обладнала на Північному і Балтійському морях СПГ-термінали. Забезпечивши умови для стабільного газопостачання ФРН без російського газу, правляча коаліція соціал-демократів, Зелених і лібералів на початку лютого в загальних рисах узгодила концепцію розвитку німецької електроенергетики та план будівництва газових ТЕС.

Коли та скільки газових ТЕС побудують

І ось на початку липня уряд ФРН представив конкретизований і вже схвалений Євросоюзом план. На першому етапі, наприкінці нинішнього або на початку наступного року, буде оголошено тендер на будівництво газових електростанцій сумарною потужністю 5 гігаватів.

Якщо виходити з того, що потужність великих ТЕС становить у середньому приблизно 0,5 гігавата, то йдеться про будівництво приблизно 10 електростанцій. Для порівняння: один енергоблок АЕС часто має сьогодні потужність від одного до 1,2 гігавата. Тож ідеться про створення потужностей, порівнянних із чотирма-п'ятьма атомними енергоблоками.

У 2026 році розпочнеться другий етап і буде оголошено тендери на будівництво ТЕС ще на 5 гігаватів. Тендер у цьому разі означає, що держзамовлення отримають ті енергокомпанії, які запросять найменші субсидії.

На першому етапі підтримуватиметься будівництво тільки тих електростанцій, які від початку будуть технологічно пристосовані до подальшого переходу з природного газу на водень (H2 ready), головним чином на "зелений" водень, який отримують шляхом електролізу води з використанням "зеленої" електрики.

Перейти на H2 ці нові електростанції зобов'язані протягом восьмого року з моменту здачі в експлуатацію. Ця ж вимога поширюється і на вже наявні газові ТЕС сумарною потужністю два гігавати, які під час модернізації мають бути пристосовані до роботи на водні. Крім того, вирішено побудувати генерувальні потужності на 0,5 гігавата, які від самого початку працюватимуть на водні.

У результаті виходить, що план уряду передбачає будівництво або модернізацію газових електростанцій загальною потужністю 12,5 гігавата (приблизно 25 ТЕС). Значна частина з них орієнтовно до 2035 року повністю перейде на водень. І цей добре прогнозований попит на новий відновлюваний енергоносій уже зараз почне стимулювати пропозицію - своєчасне створення потужностей з виробництва "зеленого" водню, приміром в Африці, на Близькому Сході або в Казахстані, де великий водневий проєкт уже реалізується.

Що буде з цінами на електроенергію?

"Газпрому" і загалом Росії в цій схемі немає місця, навіть якщо відвернутися від політичного чинника - війни в Україні та її наслідків: у РФ не готуються виробляти й експортувати водень, особливо "зелений". Що ж стосується найближчих років, то попит на природний газ у Німеччині в міру розвитку ВДЕ, особливо якщо вже наявні потужності будуть добре завантажені стабільним вітром і яскравим сонцем, у найближчі кілька років навряд чи помітно зросте, а потім неодмінно знижуватиметься, зокрема через наростальну конкуренцію з боку водню.

Адже наявні газові електростанції й ті нові, що тепер побудують, значну частину часу перебуватимуть у резерві й не використовуватимуть паливо. За підтримку цих ТЕС у робочому стані держава платитиме енергокомпаніям компенсації, відповідний механізм уряд ФРН вирішив розробити й ввести в дію до 2028 року. 

Такою є представлена урядом Німеччини логіка розвитку німецької електроенергетики, як мінімум, на найближчі два десятиліття. Як це позначиться на цінах на електроенергію? Уряд може збільшити податок на неї, щоб фінансувати субсидії, тоді вони зростуть. Водночас наростальна пропозиція "зеленої" електрики має, за ідеєю, сприяти зниженню цін, які й так уже істотно нижчі, ніж були під час енергетичної кризи, хоча навряд чи опустяться на докризовий рівень.

У будь-якому разі уряд, якщо не нинішній, то наступний, який буде сформовано після виборів восени 2025 року, повинен буде доповнити нинішній план забезпечення Німеччини достатньою кількістю резервних генерувальних потужностей реформами, спрямованими на здешевлення електрики.