Полковник Маркус Райснер (Markus Reisner) - австрійський військовий історик, викладач військової академії у Вінер-Нойштадті. У розмові з DW він оцінив нещодавні заяви президента США Дональда Трампа про постачання зброї Україні та ситуацію на фронті.

DW: З одного боку, президент США Дональд Трамп пообіцяв Україні зброю, яку закуплять європейці, але з іншого - поставив президенту РФ Володимиру Путіну ультиматум - 50 днів. Після цього, якщо війна не припиниться, можуть бути запроваджені жорсткіші санкції. Що ви думаєте про це рішення? 50 днів для чого?

Маркус Райснер: З оцінкою слід бути трохи обережнішим. У європейських ЗМІ надто багато ейфорії; вже говорять про розворот, який потенційно може мати позитивні наслідки для України. На мій погляд, рамки занадто розмиті, а рішення, як видається тут, недостатньо чітко сформульовано. Очевидно, що цей 50-денний термін дуже довгий. Путін та Трамп розмовляли телефоном на початку липня. Тепер, майже через 10 днів, Трамп оголошує про свій удар санкціями, "молотом", але він дає Путіну 50 днів. У сумі це становить 60 днів, і, як ми знаємо з розмови Путіна та Трампа, Путін сказав Трампу, що ескалюватиме ситуацію протягом наступних 60 днів.

Чи означає це, що Трамп фактично дає Путіну дозвіл на ескалацію, продовження вбивств? 

Такого висновку можна дійти. Якщо уважно послухати Трампа, то, по-перше, він обіцяв постачання лише оборонних систем озброєння. Що стосується систем наступального озброєння - тут не було жодного рішення, лише зауваження, що він розгляне це питання. Але, як на мене, цей 50-денний період дуже довгий; тут може статися багато. З точки зору Росії, це включатиме як мінімум три-п'ять потужних авіаударів, можливо, навіть із більшою частотою, як ми бачили останніми днями.

Наступний крок - постачання систем озброєння. У заяві Трампа все ще є певна двозначність. 17 систем ППО Patriot - це означає 17 батарей Patriot? Чи 17 пускових установок? І найголовніше - це оборонне озброєння. Це допомагає Україні захищатись від відповідних стратегічних повітряних атак з використанням безпілотників, ракет та реактивних снарядів. Однак виникає питання і про наступальні системи, такі як додаткові крилаті ракети або ракети класу "земля-земля". Україна також повинна мати можливість чинити відповідний тиск принаймні на своїй території, окупованій Росією. Це можливо лише за наявності досить точних та далекобійних систем зброї. 

Ви сказали, що Росія може провести кілька великих авіанальотів на Україну в цей час. Наскільки вас непокоїть ситуація на місцях, де проходить лінія фронту? Де ви бачите можливу кульмінацію російського літнього наступу?

Ми не повинні прикрашати ситуацію, інакше ми не усвідомлюємо всієї серйозності ситуації, а ситуація справді серйозна. Ми бачимо, що росіяни зараз практично у розпалі свого літнього наступу. Літній наступ має зовсім іншу мету, ніж очікувала б більшість спостерігачів. Це не маневр чи наступ, орієнтований на простір, а швидше наступ, який насамперед спрямований на війну на виснаження. Ініціатива належить Росії з минулого року. Фронт можна умовно розділити на три сектори: північний сектор між Сумами та Харковом, центральний сектор від Куп'янська до Покровська та південний сектор - від Запоріжжя до Херсона. Ми бачимо, що росіяни в першу чергу намагаються скувати ЗСУ на півночі в районі Сум та півдні між Херсоном та Запоріжжям, розтягнути їх на велику відстань, щоб центр російських зусиль, який все ще зосереджений на Донбасі, міг захоплювати дедалі більше території. І тут ми бачимо ескалацію в районі Покровська та Костянтинівки. Тут ми, по суті, спостерігаємо появу подвійного котла, де росіянам вдалося прорватися між двома містами, прорвати українські оборонні позиції, просунутися ще далі і, перш за все, і це зараз дуже важливо, перерізати важливі лінії постачання. І ми вже бачили на прикладі Курської області: якщо це станеться, якщо росіянам фактично вдасться перерізати лінії постачання, ці міста, як правило, опиняться під загрозою неминучого краху.

Допомога від США надходить чи надійде надто пізно, щоб щось змінити за ці 60 чи 50 днів?

Я б тут був обережний. Останніми роками ми бачили, що Україна зуміла вибратися з безнадійних ситуацій. Постачання систем озброєння, звичайно, були важливим фактором, і насамперед надання розвідувальних даних; про це теж не можна забувати. Але слід чітко розуміти, що окремі системи озброєння також можуть чинити величезний тиск на російську сторону. Наприклад, крилаті ракети великої дальності. Повітряна кампанія з крилатими ракетами може призвести до результату, який покаже, що російський наступ зупинено або армія відступає. Наведу конкретний приклад, де це було видно. Нещодавно Україна успішно атакувала командний пункт 155 бригади морської піхоти Росії на Сумському напрямку. Було вбито як заступника командувача флотом, так і високопоставлених офіцерів - у принципі, все командування цієї бригади морської піхоти. Відразу стало очевидним, що через втрату командування українські контратаки отримали подальший розвиток, і українській стороні вдалося відбити значні позиції. А тепер уявіть собі, що те саме станеться на Донбасі? На мою думку, йдеться про поєднання оборонної та наступальної зброї, яка цілком могла б дозволити, наприклад, Україні діяти з позиції сили або хоча б на рівних на наступних переговорах у Стамбулі, щоб не приймати нав'язаний мир.

За даними американських ЗМІ, Дональд Трамп нібито запитав президента України Зеленського, чому не було ударів по Москві та Санкт-Петербургу, на що Зеленський відповів: "Якби у нас була зброя, ми б її завдали". Чи вважаєте ви, що це розворот для Трампа?

Я ставлюся до цього обережно, оскільки адміністрація Трампа зараз, по суті, перебуває в тій самій ситуації, що й адміністрація Байдена. І ми знаємо, що за адміністрації Байдена було два випадки різкої ескалації. Один із них був восени 2022 року, коли російська сторона обговорювала застосування тактичної ядерної зброї у зв'язку з програшною ситуацією. Тепер ми знаємо, що тоді адміністрація Байдена відчайдушно намагалася виступити залаштунковим посередником, щоб уникнути цього. І друге: наприкінці правління Байдена ми побачили, що для підтримки України було дозволено застосування зброї більшої дальності у районі Курської області. І тут теж була реакція у відповідь з боку Росії, а саме - використання ракети середньої дальності "Орєшнік". Україна вже атакує Москву власними силами, і про це не можна забувати. Ми вже бачимо, як безпілотники літають далеко за межами Москви, а московські аеропорти доводиться закривати. Але, звісно, це системи озброєння, які Україна сама виробляє та може використовувати. Подібна ескалація, на мій погляд, є результатом дуже збалансованого управління ризиками, і я поки що не впевнений, чи справді США зайдуть так далеко, як це було за обох адміністрацій, оскільки реакція Росії цілком може бути жорсткою.