Чергова зміна поколінь в одному з семи правлячих королівських домів Європи - після Нідерландів (2013 рік), Бельгії (2013), Іспанії (2014) та Великобританії (2022) тепер настала черга Данії: 83-річна данська королева Маргрете II, після 52 років перебування на троні, 14 січня передасть скіпетр своєму синові Фредеріку.

Данська королівська родина слідує тенденції. За винятком Великобританії, монархи у вищезгаданих країнах змінилися не через їхню смерть, а через те, що вони звільнили трон для своїх дітей ще за життя.

Наслідному принцу Данії Фредеріку вже 55 років, і він все життя готувався до роботи, якої, за словами його біографині, він довго не хотів. "Я не хочу бути королем", - кричав він ще своїй няні. Буремні часи бунтівного "принца-тусовщика" для Фредеріка давно минули. Його дружина-австралійка Марія народила спадкоємців престолу, що гарантує продовження найстарішої королівської династії в Європі. І 80 відсотків данців, згідно з соціологічними опитуваннями, задоволені роботою своїх правителів. 

У черзі на престол в Європі нині очікують принцеса Вікторія у Швеції та принц Гокон у Норвегії. Вікторія стане наступницею свого батька Карла XVI Густава, який перебуває на троні вже 50 років. А Гокон змінить свого 86-річного батька, короля Гаральда V, який майже не з'являється на публіці через погіршення здоров'я.

Європейські монархи - демократи, за винятком одного

Як глави демократичних держав, усі королі та королеви Європи виконують лише представницькі функції і майже не мають політичної влади. Це стосується і герцогських домів Люксембургу та Ліхтенштейну. У карликовій державі Монако правлячий князь Альбер II має відносно сильні позиції. В Андоррі, ще одній карликовій державі, розташованій у долині в високогір'ї між Францією та Іспанією, обов'язки глави держави виконують одночасно два принци: єпископ Урхельський з Іспанії та президент Франції. Таким чином, Еммануель Макрон є не лише президентом Французької Республіки, але й принцом у парламентській демократії Андоррі.

Єдиною виборною монархією в Європі, в якій трон не передається у спадок, а присуджується конклавом кардиналів, є Ватикан. Папа Римський Франциск є не лише главою католицької церкви, але й абсолютним правителем найменшої у світі держави - Ватикану.

Життя як мильна опера

"Я вважаю, що більшості підданих у державах з монархічним устроєм насправді подобається їхня монархія", - каже історикиня і експертка з аристократії Моніка Вінфорт (Monika Wienfort) з Потсдамського університету, коментуючи той факт, що в Європі досі існує сім суверенних королівських домів і п'ять князівств. Серйозних спроб скасувати цю форму правління в жодній країні не спостерігається, зазначає вона.  Навіть залишення престолу не призводило до криз, окрім незначних протестів з боку республіканськи налаштованих груп в Нідерландах під час зміни монарха, нагадала експертка.

Королівська влада збереглася скрізь в Європі, де не було буржуазних революційних потрясінь, як, наприклад, у Франції, Італії, Австрії чи Німеччині. Оскільки майже всі королівські доми так чи інакше пов'язані один з одним і, перш за все, з німецьким дворянством, у разі необхідності у них буде можливість переїхати до родичів, не без іронії зазначає професорка історії Моніка Вінфорт.

Королівські доми живуть традиціями, плітками, скандалами і щасливим сімейним життям, яке більшою чи меншою мірою виноситься на широкий загал, іноді помпезно та з гламуром, а іноді скромніше. "Наше життя - це мильна опера", - якось сказав про свою сім'ю нинішній король Великобританії та Північної Ірландії Чарльз III. Його батько Філіп називав родину Віндзорів компанією, яка створює красиві картинки за гроші платників податків.

П'ята частина всіх держав є монархіями

Монархічна модель функціонує у 22 відсотках усіх держав світу. У 43 з 194 міжнародно визнаних державах на чолі стоять монархи. Монархії можна знайти скрізь - від Карибського басейну до Європи, від Африки й Близького Сходу до Азії. Багато з них беруть свій початок ще з часів Британської імперії. Британський король досі є формальним главою держави в 14 країнах за межами Європи, наприклад, в Канаді та Австралії.

Японія є єдиною імперією у світі, але в японській демократії імператор виконує суто церемоніальні обов'язки.

У п'яти державах монарх, шейх або емір є абсолютним правителем без парламентського чи судового контролю: у Брунеї, Омані, Катарі, Саудівській Аравії, Есватіні (колишній Свазіленд), а також у вищезгаданому Ватикані.

У деяких державах, таких як Йорданія або Марокко, король має політичну владу, визначену конституцією. В Азії єдиною великою виборною монархією є Малайзія. Султани дев'яти провінцій обирають короля Малайзії, яким наразі є Абдулла Шах.

Гарний бізнес із традиціями

На відміну від Європи, на Близькому Сході немає бульварної преси, яка б публічно поширювала чи навіть критикувала драми, що відбуваються в королівських сім'ях. З іншого боку, в Європі існує великий інтерес до пліток про аристократію і монархів. Й лідерство тут залишається за британською королівською родиною, навіть без королеви Єлизавети ІІ, яка правила 70 років і померла у 2022 році. Інтерес публіки до драм навколо Чарльза, Камілли, синів Вільяма і Гаррі та їхніх родинного життя не згасає.

"Це захоплення походить від видовищного в повсякденні", - вважає експертка з аристократії та історикиня Моніка Вінфорт. За її словами, монархи хоч роблять абсолютно нормальні речі - одружуються, виховують дітей і помирають, ведуть досить звичний спосіб життя, але робиться це ефектно й розкішно, й навіть помпезно. За словами Вінфорт, люди все одно дивляться на усі ці карети, мундири, сукні й замки, навіть якщо при цьому зазвичай не завмирають від благоговіння перед "блакитною кров'ю".

Бути монархом - це ще й дуже прибутково, майже як у казці. Найбагатший король світу, Рама X в Таїланді, згідно з оцінками американських бізнес-видань, має статки обсягом від 30 до 43 мільярдів доларів США. Найбагатший князь Європи - правитель Ліхтенштейну Ганц-Адам II - має статки близько 3,5 мільярда доларів США. Король Великобританії та Ірландії Чарльз III має статки в 1,8 мільярда доларів США.

Наступної неділі данська королева Маргрете II передасть своєму синові порівняно мізерні 30 мільйонів доларів з королівської скарбниці, але, вірогідно, й цього буде цілком достатньо для роботи королівського двору. А от іспанському королю Феліпе VI доводиться задовольнятися статками лише в 10 мільйонів доларів, що робить його найбіднішим монархом в Європі.