Питання було сформульоване чітко: "Наскільки високим, на вашу думку, є ризик зупинки експорту критичної мінеральної сировини з Китаю в найближчі п'ять років?". З приблизно 400 учасників Конгресу з питань сировини, організованого Союзом німецької промисловості (BDI) у Берліні, 73 відсотки сказали, що ризик "дуже високий" або "високий".

У німецькій економіці панують тривожні настрої. Від часу вторгнення Росії в Україну наслідки імпортозалежності та браку диверсифікації джерел природного газу стали більш ніж очевидними. Ціни на енергоносії злетіли, і в коротко- та середньостроковій перспективі не вдасться повернути їх до рівня, який десятиліттями сприймався як само собою зрозумілий завдяки дешевому газу з Росії.

Читайте також: Чому Німеччина не замерзає без російського газу?

Рідкісноземельні елементи - критичніші за газ

Сприймався так само очевидно, як і постачання в Німеччину металів та промислових мінералів. "Якщо говорити про критично важливу мінеральну сировину, як-от рідкісноземельні елементи, залежність, особливо від Китаю, уже є набагато більшою, ніж попередня залежність Німеччини від російських енергоносіїв", - застеріг під час конгресу президент BDI Зіґфрід Руссвурм (Siegfried Russwurm). Припинення поставок матиме негайний і далекосяжний вплив на німецьку промисловість, пояснив він.

Рідкісноземельні елементи видобувають у рудних родовищах, до них належать різні хімічні елементи. Основні родовища розташовані в Китаї, США, Росії та Австралії, а також в Канаді, Індії, Південній Африці та Південно-Східній Азії. Рідкісними метали чи мінерали називають тому, що вони досить рідко зустрічаються у тих концентраціях і поєднаннях, які робили б їхній видобуток економічно вигідним. Крім того, процеси вилучення та розділення окремих елементів є складними та екологічно проблематичними, бо вони вимагають застосування хімічних речовин.

Читайте також: Китай хоче підкорити Європу електромобілями

Величезна залежність Німеччини від Китаю

Оскільки в багатьох країнах видобуток рідкісноземельних елементів вважали занадто дорогим і неекологічним, Китай перетворився на монополіста з їхнього видобутку та експорту. В умовах технологічних трансформацій це проблема. "Без цієї сировини не буде енергетичної трансформації, не буде електромобільності, не буде цифровізації, не буде Індустрії 4.0 - але також не буде розбудови інфраструктури та потужної оборонної промисловості", - попереджає президент BDI.

Аналіз Єврокомісії від 2020 року показує, що, наприклад, 65 відсотків сировини для електродвигунів імпортується з Китаю. Китай також є провідним постачальником сировини для вітрових турбін та фотоелектричних систем - його частка становить у поставках понад 50 відсотків.

Як довго продовжуватиме поставки Китай?

Що станеться, якщо Китай перестане експортувати сировину і споживатиме її сам? Що станеться, якщо Китай нападе на Тайвань, Захід відповість санкціями, а Пекін у відповідь скоротить або обмежить експорт сировини?

Читайте також: Чи вдасться Путіну "розворот у бік Азії"?

На відміну від нафти і газу, Німеччина не має запасів металів і промислових корисних копалин. "У питанні сировини Німеччина може стати об'єктом шантажу", - підсумовує президент BDI. Це "гірка правда", і вона матиме наслідки, каже Русвурм і додає, що за аналогією до проголошеної канцлером Олафом Шольцом (Olaf Scholz) після нападу Росії на Україну "нової епохи" постачання сировини також є "стратегічно важливим для національної безпеки".

Уряд та промисловість в основному єдині

Німецький уряд загалом поділяє побоювання промислових виробників країни. На конгресі міністр економіки Роберт Габек (Robert Habeck) погодився з цим аналізом. Та на захист влади він каже: питання стратегічних запасів рідкісних елементів не відігравало ролі десятиліттями, оскільки воно "не було затребуване економікою, не видавалося потрібним", вважає Габек.

Але Німеччина, як і інші європейські країни, є бідною на сировину. Навіть збільшити обсяги переробки вторинної сировини, країна залишатиметься залежною від імпорту. "Нам потрібно активізувати співпрацю з багатими на ресурси країнами з високими стандартами, як-от з Австралією", - вимагає Руссвурм. На його думку, критична сировина має стати центральним структурним елементом угод із іншими країнами у сфері торгівлі, інвестицій та політики розвитку. "Тільки таким чином ми можемо сприяти більш екологічній розробці покладів на місцях та виробництву кінцевої сировини", - пояснює експерт.

Чи може Німеччина сама більше видобувати корисних копалин?

У 2019 році Німеччина імпортувала сировини на суму 175 мільярдів євро. Для порівняння - вартість сировини, виробленої у власній країні, становила лише 11,4 мільярда євро. Крім бурого вугілля і такої будівельної сировини як пісок і гравій, видобуваються промислові корисні копалини - перш за все, кам'яна сіль і калійні солі. Критично важлива мінеральна сировина, як-от індій, необхідний для виробництва напівпровідників, вольфрам, кобальт або платинові елементи, в Німеччині є, але не видобувається.

BDI прагне, аби це змінилося. "Кожна тонна видобутої вітчизняної сировини зменшує залежність від імпорту та зміцнює стійкість і безпеку постачання Німеччини", - йдеться у заклику представників німецької промисловості. Вони вимагають пришвидшити процедури планування та затвердження і зробити видобуток корисних копалин як такий знову "соціально прийнятним" у країні.

Газ з Німеччини

У своєму заклику до уряду з п'яти пунктів німецькі промисловці також порушують суперечливе питання фрекінгу - гідророзриву пласта для видобутку сланцевого газу. Внутрішній видобуток сланцевого газу "з використанням найсучасніших методів гідророзриву з дотриманням найвищих стандартів" може зробити важливий внесок у зменшення залежності від імпорту енергоносіїв на гарантувати енергобезпеку Німеччини, йдеться у заклику.

Тут міністр економіки Габек дотримується іншої думки. Фрекінг не окупається, майбутнє - за виробництвом водню, переконаний він. Також у видобутку корисних копалин міністр від партії Зелених бачить більше проблем, ніж можливостей. "Ми тут безтурботно говоримо про видобуток власних корисних копалин, а в деяких регіонах навіть не можемо встановити панелі для сонячних електростанцій", - нагадує він. Адже в Німеччині подібні проєкти часто наражаються на великий опір місцевого населення з прилеглих міст та сіл.

Читайте також: Генсек НАТО: за дискредитацією сланцевого газу стоїть Росія

Німеччина дуже добре вміє "говорити про те, чого ми не хочемо", але не дуже добре вміє робити те, що натомість потрібно, переконаний міністр. Габек нарікає, що громадянам часто не вистачає розуміння і прийняття "того, що сприятиме майбутній життєздатності цієї країни". Щоб щось проштовхнути, цього має хотіти більшість населення у державі, а громадяни, яких це стосується на місцях, мають це прийняти.

Біле золото на Верхньому Рейні

Що це означає, можна побачити на прикладі розробки літієвих родовищ у Німеччині. На південному заході Німеччини виявлено до 15 мільйонів тонн запасів речовини, яка є основою для всіх потужних акумуляторних батарей. Щоб дістатися цієї сировини, треба підняти з глибини до чотирьох кілометрів термальну воду з температурою до 200 градусів та відфільтрувати з неї літій.  

Читайте також: Прощавай, "Газпром": німецькі газовики планують майбутнє без Росії

Утім, протягом багатьох років жителі навколишніх громад чинять неабиякий опір цьому проєкту. Громадяни бояться забруднення навколишнього середовища через глибоке буріння, а також землетрусів і пошкодження своїх будинків. Тож поки що це питання зависло в повітрі.