12 квітня в Угорщині відбудуться парламентські вибори. Чимало українців очікують цієї події з надією, бо якщо буде добра воля угорських виборців, то влада в цій країні зміниться і з'явиться шанс покращити справи з українською євроінтеграцією.

Втім, крім надії є ще й цілком зрозуміла зловтіха - за останні роки угорський прем'єр Віктор Орбан і його свита сказали й зробили багато речей, які українцям відверто боліли. Нічого дивного в тому, що люди по цей бік Тиси радітимуть поразці партії "Фідес" на чолі з головним опонентом України в Євросоюзі.

Але сміється той, хто сміється останнім - і цілком може виявитися, що зловтіха з Угорщини Віктора Орбана повернеться до українців бумерангом. Адже з усіх можливих сценаріїв розвитку повоєнної України одним із найбільш ймовірних здається саме угорський. І мова тут зовсім не про політику, а про світоглядні установки суспільства.

Агресивний популізм, токсичний євроскептицизм, цинічна орієнтація на прагматичні вигоди, а не цінності - сьогодні ми так характеризуємо лінію поведінки Угорщини. Однак після війни це може стати і описом українських реалій.

Читайте також: Що означатиме поразка Орбана для інтересів України в ЄС

Ясна річ, все залежатиме від конкретних умов закінчення чи припинення війни Росії проти України, але деякі базові речі зрозумілі вже зараз. Україна вийде з війни іншою, ніж була до - територіально, демографічно, соціально та економічно. Але й Європейська Унія, за прагнення долучитися до якої українці борються, за ці роки неймовірно змінилася і в разі приєднання України зміниться ще кардинальніше.

Це класична історія про Одіссея, який вирушив з дому однією людиною, але новий досвід мандрів змінив його; за роки його відсутності змінився також дім, до якого він правдами й неправдами добирався.

Український кейс ускладнений, адже зміни, крізь які проходять українці, суттєво пришвидшені. Українці не пливуть чи їдуть, а летять, часто не встигаючи навіть рефлексувати в собі зміни і набутий досвід.

Український літак вилетів у напрямку Європи за одних обставин, але в процесі турбулентного польоту крізь грози і ніч, з постійними поломками і ремонтами на ходу, летить і наразі не отримав від диспетчерів аеропорту призначення дозволу на посадку.

Пасажири за цей час втомилися, зістарилися, хтось уже встиг вийти чи відстати під час стиковки, хтось помер, а ще інші народилися прямо в цьому літаку. Ба більше, за роки польоту до невпізнання змінився й омріяний аеропорт попереду.

Які настрої пануватимуть серед пасажирів літака після аварійної посадки в незнайомій точці? Спочатку ейфорія, бо вижили, але згодом все більше роздратування і невдоволення. Політ був занадто виснажливим і дорогим, а отримані блага по приїзді виявилися меншими чи іншими, ніж очікувалося. На обрії з'являться перші нашіптувачі, що сіють сумнів: чи варта була ця подорож результату?

Це і є психологічна точка входу повоєнного українського суспільства в стан "Угорщини Орбана". Обіцянки манни небесної і дешевої комуналки, солодкий спогад про велич перед Тріаноном*, себто довоєнне життя, образа на всіх навколо і розчарування в "Брюсселі", буцімто резонні пропозиції відмовитися від ідеалів і домовлятися хоч би з чортом, але з практичною вигодою - таким є рецепт використання ресентименту і маніпуляції суспільством із травмою.

Образ і настрої повоєнного українського суспільства нас точно здивують, а можуть і вжахнути. Виснажені, дезорієнтовані, розчаровані, пересварені між собою - такі люди є ідеальним середовищем для зростання популістів усіх мастей. Навряд чи саме такою ви уявляли Україну після війни.

Щоб цьому запобігти, важливо бачити Угорщину не як токсичного опонента чи посміховисько. Угорщина Віктора Орбана для українців є пересторогою і застереженням. Прикладом того, як не треба робити і жити.

Читайте також: Угорщина перед виборами: трилер проти опозиції з "українськими шпигунами"

А як треба? Політ українського літака настільки довгий і турбулентний, що українці не тільки прилетять в інший (чи суттєво перебудований) аеропорт призначення. Вони забувають й точку вильоту, з якої стартували.

Російсько-українська війна розпочалася на Майдані, що був першим способом опору російській окупації. Тому найкращим ціннісним маяком посеред цього шторму для українців має бути відповідь на питання: чи Україна тепер і після війни є тією країною, за яку загинули революціонери з дерев'яними щитами?

Після припинення війни українці не мають стати в ЄС черговою "Угорщиною Орбана”. Домашнє завдання України - попри всі втрати і результати, залишитися країною і суспільством, які не зрадили ідеалів Небесної Сотні.

Ось це і буде наша справжня перемога.

*Тріанонський мирний договір 1920 року між державами Антанти та Угорщиною, за яким вона погодилася на значні обмеження та втрату територій

"Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.