Для початку одразу наголосимо - наразі проти COVID-19 ніщо не допомагає краще та дієвіше, ніж щеплення. Лише вакцини можуть запобігти важкому перебігу хвороби чи відчутно його пом'якшити. І найкраще, чого можна досягти, - можливості  уникати реанімацій та лікування важких випадків COVID-19.

Однак так далеко ми поки не просунулися. Загалом у світі уже введено п'ять мільярдів доз вакцин проти коронавірусу - але переважно у багатих промислових країнах. І зважаючи на те, що необхідними у більшості випадків є два щеплення, вакцинованою є лише близько третина населення Землі.

Як і раніше, COVID-19 виявляють щодня у майже 650 тисяч людей. При цьому близько п'яти відсоткам з них потрібна госпіталізація у реанімаційні палати, а майже 10 тисяч щодня помирають з коронавірусом - свідчать дані станом на кінець серпня 2021 року.

Тому терапія цієї недуги залишається вкрай важливою. У цьому питанні дослідники дізналися багато нового за минулі півтора року - у Німеччині огляд найважливіших методів лікування та медикаментів міститься у спеціальній медичній інструкції S3 з рекомендаціями для стаціонарного лікування пацієнтів з COVID-19. Найважливіші німецькі медицинські товариства спільно працювали над її розробкою. Що саме містить цей документ?

Читайте також: Скільки антитіл потрібно для надійного захисту від COVID-19?

Коли стає необхідною госпіталізація чи навіть реанімація?

Рішення про стаціонарне лікування, згідно з інструкцією, лікарі мають ухвалювати зважаючи одразу на низку клінічних критеріїв: віку, супутніх захворювань та таких функціональних показників, як частота дихання та насиченість крові киснем. Загалом для літніх людей та для осіб з певними хронічними захворюваннями лікар призначить госпіталізацію раніше, ніж для молодих та загалом здорових пацієнтів, яким, як вважають німецькі лікарі, здебільшого буде достатньо належного амбулаторного лікування.

У реанімацію направляють тих, у кого легені перестають бути здатними насичувати кров достатньою кількістю кисню - критично, коли сатурація опускається на рівень нижче 90 відсотків. Ще одним критерієм для направлення до палати інтенсивної терапії є гостра задишка та переривчасте дихання з частотою більшу за 25-30 вдихів на хвилину.

Кисень чи вентиляція легенів

У реанімації вже йдеться про порятунок життя. Пацієнти мають отримувати кисень таким чином, аби життєво важливий газ потрапляв у кров навіть попри ушкоджені легені.

Таким особам починають робити вентиляцію легенів. В ідеальному випадку - за допомогою назального зонду чи маски, і лише у важких ситуаціях - інвазивно. Це означає, що їм через рот вводять шланг просто до трахеї і закріплюють його таким чином, аби жодна рідина з глотки не потрапляла у легені. Через шланг у легені під певним тиском закачується кисень.

При цьому німецькі лікарі рекомендують, аби за певних умов такі пацієнти періодично довгий час залишались лежати на животі.

Антикоагулянти, кортикостероїди та імунодепресанти

Як підтримувальну терапію лікарі дають пацієнтам - мірою того, як вони це переносять, - антикоагулянт гепарін, аби зменшити небезпеку тромбозів.

Також у перелік ліків входить кортикостероїд дексаметазон чи у певних випадках також глюкокортикоїд гідрокортизон. Ця терапія має справляти імуномодулюючий ефект, тобто запобігати запаленням.

При цьому кортикостероїди не є чарівною таблеткою у терапії пацієнтів в реанімаціях. Великі дослідження демонстрували зниження смертності у хворих, що знаходилися на вентиляції легенів, лише від близько трьох до 12 відсотків. Це небагато, але краще ніж нічого. Важливим є також те, що ці медикаменти є легкодоступними та пацієнти здебільшого їх добре переносять.

На додачу до дексаметазона лікарі можуть використовувати у комбінації з кориткостероїдами речовину тоцилізумаб. При цьому слід зазначити, що дослідження продемонстрували лише невеликий ефект цього препарату, у випадку киснево-залежних пацієнтів на тлі системних запальних процесів, чий стан і далі погіршується.

Втім, лікарі не повинні його використовувати, коли пацієнтів вже підключають до апарата штучної вентиляції легенів. Також для пацієнтів, які не потребують кисню чи потребують його лише у невеликій кількості, згідно з інструкцією S3, ці ліки не потрібні.

SARS-CoV-2-специфічні моноклональні антитіла

У інструкції є згадка про медикамент під назвою бамланівімаб, що базується на моноклональних антитілах. Німецькі лікарі не рекомендують використовувати бамланівімаб для осіб із помірним чи важким перебігом хвороби, якщо вони потрапляють до лікарні. Причиною цьому є небажані побічні дії цього медикаменту.

Але є виключення - пацієнти з щонайменше одним фактором ризику щодо потенційно важкого перебігу хвороби можуть приймати вірус-специфічні моноклональні антитіла, поки у них не розвинулись респіраторні симптоми.

Лікування плазмою крові тих, хто одужав від COVID-19

Дослідження з застосуванням так званої реконвалесцентної плазми не змогли продемонструвати жодних успіхів, зазначають укладачі інструкції. Не вдалося зафіксувати ані зменшення смертності, ані поліпшення стану здоров'я пацієнтів.

Натомість у отримувачів такої плазми були виявлені небажані побічні ефекти. Німецькі лікарі також вказають на ризики, пов'язані з таким видом терапії, та труднощі у забезпеченні необхідної логістики, зокрема у пошуці донорів.

Медикаменти, які не рекомендують

У лікарській інструкції S3 також згадуються інші речовини, які укладачі інструкції використовувати для лікування COVID-19 не радять. Серед них є такі медикаменти, як антибіотик азитроміцин та протипаразитний препарат івермектин. Навіть часто згадуваний вітамін D3 лікарі не рекомендують вживати для лікування COVID-19 у лікарнях.

Аналогічні висновки інструкція наводить і щодо низки імуномодулюючих та противірусних препаратів на кшталт інтерферону, ритонавіру та лопінавіру. Не радять використовувати і антивірусні препарати хлорохін/гідроксихлорохін чи протизапальний препарат анакінра.

Лише щодо препарату ремедесивір, у інструкції зазначається, що укладачі не дають рекомендації ані для, ані проти застосування цієї речовини при лікуванні COVID-19.

Жодні ліки не є кращими за щеплення

Попри масштабні дослідження з вже відомими та новими препаратами висновок все одно залишається чітким - на чарівну пігулку у найближчий перспективі поки що розраховувати не варто. І жодна з відомих медикаментозних терапій не є кращою за щеплення.