Багато хто в Німеччині, ймовірно, зітхнув із полегшенням, дізнавшись про розпад коаліційного уряду Олафа Шольца (Olaf Scholz). На "світлофорну коаліцію", що складалася з "червоних" - соціал-демократів партії СДПН, "жовтих" - лібералів Вільної демократичної партії (ВДП) і Зелених - партії "Союз-90/Зелені", німці останнім часом, схоже, покладають відповідальність за всі свої біди - реальні й уявні. За опитуванням, проведеним інститутом Allensbach у вересні нинішнього року, тільки 3 вісдотки (!) респондентів вважають цей уряд благом для країни.

Але ж лише кілька років тому колишній кореспондент інформаційного агентства Reuters у Німеччині Джон Кампфнер опублікував книжку, що стала бестселером, "Чому німці це роблять краще за інших". Це був панегірик політиці Німеччини у важкі часи, тим більше примітний, що написав його англієць. Посил автора - Німеччина успішно маневрує у важкі часи і робить це краще, ніж сама думає.

"Німці стали надто інертними"

"Я знаю Німеччину вже понад 40 років, - розповів Кампфнер DW. - І не можу пригадати жодної бесіди з ким-небудь із моїх німецьких друзів або знайомих, який би на запитання про те, як справи в Німеччині, сказав би: "Дякую, у нас усе гаразд". Німці ніколи так не говорять. І я вважаю таку німецьку самокритику, багато в чому пов'язану з війною та історією, дуже позитивною рисою". 

Водночас Кампфнер, який живе то в Лондоні, то в Берліні, очікує, що з розпадом "світлофорної коаліції" в Німеччині посилиться тенденція, яка і раніше діяла йому на нерви, - схильність до скиглення.

І це при тому, що згідно з останніми дослідженнями - і урядових, і незалежних інституцій - задоволеність німців власним життям неухильно зростає. Не в останню чергу тому, що позаду пандемія коронавірусу, яку німці перенесли порівняно легко, і тому, що знизилася інфляція, яка підскочила після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Чому ж настрої в Німеччині гірші, ніж реальний стан справ у країні? Кампфнер пропонує таке пояснення: "Ця схильність бурчати виправдовує небажання брати на себе відповідальність. Німці стали надто інертними. Дуже довго в них усе було добре, була стабільність, усе було солідно. Але у німців немає схильності до інновацій, готовності піти на ризик, щоб почати щось нове. З переходом на цифрові технології, наприклад, Німеччина застрягла в Середньовіччі".

Читайте також: Від розвалу коаліції до нового уряду Німеччини: що далі?

Болгарський політолог Іван Крастев доходить висновку, що останні 30 років були для Німеччини такими хорошими, що німці хотіли б так жити й надалі. Але світ - як показує, зокрема, війна РФ проти України - радикально змінився. Як наслідок своє життя доводиться змінювати і настільки звиклим до благополуччя німцям, хоча вони й хочуть, щоб усе залишалося, як є.

А що потрібно для того, щоб домогтися реформ у країні, яка не бажає змін? Потрібен насамперед канцлер, який був би капітаном, лідером, а не модератором або арбітром. Олаф Шольц виступає в такій лідирській ролі дуже рідко. Проблеми німецького уряду, вважає Джон Кампфнер, на 80 або навіть 90 відсотків зумовлені постаттю Шольца: "Виступаючи в Бундестазі зі своєю промовою про "зміну епох", Олаф Шольц виявив мужність, пішов на ризик. Канцлер вирішив, що Німеччина потребує радикальних змін. Його рейтинг пішов угору. Але потім мало що відбувалося - два кроки вперед і два кроки назад. Уряду Німеччини не вистачало лідера".

Читайте також: Німецький уряд канцлера Шольца за крок до розвалу?

Уряд не зміг роз'яснити людям свою політику?

Чому німці так розчарувалися у "світлофорній коаліції"? Професорка нової та новітньої історії з університету Бундесверу в Мюнхені Гедвіґ Ріхтер (Hedwig Richter) вбачає причину в нездатності уряду роз'яснювати свою політику. На її думку, він ставився до людей, як до малих дітей, яких треба оберігати від усяких негараздів, і з побоюванням увесь час озирався на опитування громадської думки.

"Треба було говорити з людьми, як із дорослими, - каже вона. - Треба було чесно сказати, в чому суть справи, що Зелені певний час і намагалися робити, визнаючи, що трансформація буде болючою, але вона потрібна і варта того, оскільки відмова від екологічної трансформації та нової політики безпеки обійдеться набагато дорожче".

Утім, постійний алармізм Зелених, що лякають людей швидким апокаліпсисом, їхній догматизм, який виявився, наприклад, у різко негативному ставленні до екологічно чистої атомної енергетики, згодом втомив публіку, зазначає берлінський кореспондент швейцарської газети Neue Zürcher Zeitung (NZZ) Мортен Фрайдель. У людей зміцніла підозра, що "зелена" кліматична політика підірве їхнє матеріальне благополуччя, і в підсумку багато колишніх виборців Зелених перейшли на бік консерваторів, вважаючи, що їхня політика у сфері захисту природи та клімату більш прагматична.

"Постійний алармізм Зелених стомлює особливо молодь, - пише Мортен Фрайдель. - Більшість молодих людей не хочуть слухати про жахливі сценарії майбутнього, вони хочуть, щоб їм запропонували перспективи. Вони не хочуть, щоб їх повчали. Вони хочуть знати, коли вони знову без сорому зможуть полетіти у відпустку".

Відлуння 16 років правління Анґели Меркель

Ще одну причину кризи довіри до уряду Олафа Шольца професорка Гедвіґ Ріхтер вбачає в недоліках, допущених ще попередніми правлячими коаліціями, які з 2005 до 2021 року очолювала Анґела Меркель (Angela Merkel). У період її правління країна перебувала у спокої, маючи та витрачаючи солідний запас добробуту. Натомість тепер Німеччина виявилася охопленою полікризою і збирає плоди колишньої бездіяльності.

"У тому, що стосується гарантування безпеки, німці довго думали, що можуть покластися на зовнішню силу. Ми також думали, що можемо просто ігнорувати міграцію, - зазначає Ріхтер. - А тепер ми живемо в час, коли по нас рикошетом несподівано вдарили всі побічні наслідки наших колишніх дій".

Читайте також: Очима карикатуриста: коаліція в Німеччині розпалася - чи довго всидить канцлер Шольц?

"Потрібно розповідати історії успіху"

Як виправити ситуацію? У соціолога Гаральда Вельцера (Harald Welzer) є ідея щодо цього: розповідати історії успіху. Ця ідея лежить і в основі очолюваного ним фонду FuturZwei, що займається проєктами майбутнього. Вельцер і його однодумці дивляться вперед і намагаються показати, що і малими справами з конструктивним підходом можна домогтися великих змін. Чому ж, з його точки зору, Німеччина так чіпляється за своє минуле?

"Ми, зрозуміло, бенефіціари післявоєнного періоду, особливо Західна Німеччина, - зазначає Вельцер. - Історія ось уже більше двох поколінь - це історія постійного економічного підйому і зростання добробуту, додатково підштовхнута глобалізацією. І всі думали, що так буде і далі. А звикнувши до цієї моделі благополуччя, нічим, зрозуміло, не хочеться жертвувати".

Німеччині потрібен свій Кеннеді

Щось у Німеччині змінилося, каже Вельцер в інтерв'ю DW. В останні два роки він дедалі частіше чує від літніх людей таку фразу: "Я вперше в житті тішуся з того, що я вже такий старий".

Соціолог називає таке почуття "втратою відчуття само собою зрозумілого". Німецьке суспільство, за його словами, більше не може гарантувати виконання колишньої обіцянки: "З вами нічого не трапиться, завжди буде мир, завжди буде прогрес і зростання добробуту. Для кожного окремо це означає: можливо, я захворію на рак, можливо, я потраплю в аварію або розлучуся, але світ залишиться таким, яким він зараз є в моєму розпорядженні. І ось такої обіцянки більше немає".

Який позитивний наратив можна було б протиставити таким занепадницьким настроям? Відомий німецький учений-економіст Марсель Фратчер (Marcel Fratzscher) згадує про слова Джона Кеннеді під час його вступу на посаду президента США 1961 року: "Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, запитай себе, що ти можеш зробити для своєї країни". Можливо, вважає Фратчер, це саме те, що потрібно зараз Німеччині - історія, яка виводить країну з долини плачу і створює атмосферу загального піднесення.