Невзоров про громадянство України: Я стаю на бік жертви
Євгенія Наконечна | Віолетта Чайковська
3 червня 2022 р.
3 червня з'явилась неофіційна інформація про отримання російським публіцистом українського громадянства. DW зібрала все, що наразі відомо.
Російський публіцист Олександр НевзоровФото: Interpress/Russian Look/IMAGO
Реклама
Уранці в п'ятницю, 3 червня, на 100-й день війни РФ проти України, низка російських пабліків повідомила, що публіцист Олександр Невзоров подав документи на отримання українського громадянства. Згодом у Telegram-каналі радника міністра внутрішніх справ України Антона Геращенка, на якому переважно публікуються новини зі ЗМІ, з'явилась інформація, що президент Володимир Зеленський надав громадянство Невзорову та його дружині.
До російських повідомлень додавалась начебто копія листа українського міністерства закордонних справ до Національної поліції від 28 квітня щодо перевірки осіб Невзорова та його дружини Людмили для можливої видачі громадянства. Достовірність документа підтвердити неможливо.
У повідомленні на каналі Геращенка сказано, що громадянство Невзорову дали "за визначні заслуги перед нашою країною". Водночас у ньому не зазначається джерело цієї інформації та не опублікований ніякий документ на її підтвердження.
Співрозмовники DW в Офісі президента України, посилаючись на закон про захист персональних даних, не підтвердили, але й не спростували цю інформацію. Офіційно укази про громадянство не публікуються.
Олександр НевзоровФото: Interpress/Russian Look/IMAGO
Тим часом сам Невзоров перепостив у Telegram повідомлення з каналу Геращенка і опосередковано підтвердив, як мінімум, що подавався на громадянство, а можливо, й що отримав його: "Якби кожен із 140 мільйонів росіян затулив би собою поставлену до стінки Україну, то не було би ні Бучі, ні Маріуполя, не було би сотні тисяч трупів і тих мільйонів смертей, у які ще обійдеться витівка схибленого диктатора. Так, стати поруч із тим, кого розстрілюють, не завжди комфортно. Ймовірно, простіше стати в ряд розстрільників. Кожен сам робить власний вибір. Важливо розуміти, що третього варіанта немає. Я встаю на бік жертви. І я страшенно вдячний тим змученим, зневіреним, закривавленим людям України, що дозволили мені зайняти серед них місце".
Про те, чи відмовився при цьому Невзоров від російського громадянства, він не зазначив.
* ОНОВЛЕНО: Пізніше того ж дня у Державній міграційній службі України підтвердили державному інформаційному агентству "Укрінформ" інформацію про надання Невзорову громадянства: "Цей указ дійсно підписаний. Більше нічого коментувати не можемо".
Водночас Зеленський під час пресконференції 6 червня уникнув прямої відповіді на питання про Невзорова: "Я знаю, що він хотів полишити громадянство РФ, бо підтримує Україну. Ми мали про це розмову, він є у списках". Секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данілов заявив наступного дня, що в Невзорова "ще немає громадянства, він лише звернувся" по нього.
Реклама
Кримінальна справа проти Невзорова
Наприкінці березня Слідчий комітет РФ порушив проти Невзорова кримінальну справу за публікацію в соціальних мережах "завідомо неправдивої інформації про умисний обстріл збройними силами Росії пологового будинку". Про те, що ці відомості нібито неправдиві переконувало міністерство оборони РФ.
Пізніше Федеральна служба з нагляду в сфері зв'язку, інформаційних технологій і масових комунікацій РФ (Роскомнадзор) на вимогу російської генеральної прокуратури обмежила доступ до сайту Невзорова. В квітні його внесли до так званого реєстру "ЗМІ-іноагентів".
Коментуючи кримінальне провадження, Невзоров повідомив журналістам, що знаходиться за межами Росії. 4 травня міністерство внутрішніх справ РФ оголосило його в розшук.
63-річний Невзоров - онук генерала міністерства державної безпеки СРСР. У Росії він працював журналістом і телеведучим. Із 1993 по 2007 роки був депутатом Державної думи РФ. Із 2006 року є радником генерального директора російського пропагандистського "Першого каналу" Костянтина Ернста. В 2012 році на президентських виборах у Росії був довіреною особою Володимира Путіна. Під час повномасштабної війни РФ проти України публічно різко та саркастично критикує Росію й підтримує Україну.
Журналісти - жертви війни РФ проти України
З перших днів війни в Україні місцеві та іноземні кореспонденти дістають поранень та гинуть під час обстрілів, стають жертвами викрадень та переслідувань. У галереї DW - неповний перелік постраждалих журналістів.
Фото: Igor Burdyga/DW
Журналісти - мішень
Від початку російського вторгнення 24 лютого під час виконання своїх службових обов'язків гинуть та дістають поранення репортери. Українські професійні організації заявляють, що журналісти стають мішенню для російської армії. На фото: відкриття 31 березня 2022 у Львові вуличної виставки, присвяченої постраждалим журналістам.
Фото: Igor Burdyga/DW
Євген Сакун
Оператор телеканалу LIVE першим загинув під час ракетного удару по столичній телевежі. Жертвами атаки 1 березня стали п'ятеро людей, тіло Сакуна вдалося впізнати лише за прескартою.
Фото: LIVE TV channel
Брент Рено
Американський кореспондент, документаліст та продюсер Брент Рено загинув, знімаючи втечу біженців з Ірпеня. 13 березня автівку, якою він їхав у місто обстріляли російські солдати. Ще один американський журналіст, який їхав у цій машині, Хуан Арендондо, був поранений.
Фото: Jemal Countess/Getty Images
Олександра Кувшинова
24-річна київська журналістка Олександра Кувшинова співпрацювала зі знімальною групою Fox News, як місцева продюсерка. Втім американський канал не згадав її ім'я у повідомлені про атаку на своїх журналістів 14 березня. Лише після публікації прескарти журналістки та тиску професійної спільноти телеканал Fox визнав загиблу "локальною консультанткою".
Фото: privat
П'єр Закжевскі
Тоді ж загинув і оператор Fox News, громадянин Ірландії П'єр Закжевскі. Група знімала репортаж з селища Горенка на околицях Києва, де потрапила під артилерійський обстріл російської армії. Кореспондент Fox Бенджамін Холл під час атаки втратив ноги та зір на одне око. На фото: поховання Закжевскі в Дубліні
Фото: Damien Storan/empics/picture alliance
Оксана Бауліна
Кореспондентка російського опозиційного видання The Insider Оксана Бауліна загинула 23 березня під час повторного ракетного удару по торговельному центру на Виноградарі в Києві. Минулого року Бауліна емігрувала з РФ після визнання екстремістською організацією Фонду боротьби з корупцією, організації Олексія Навального, з якою вона раніше співпрацювала.
Фото: Oksana Baulina/REUTERS
Макс Левін
Український фотокореспондент та документаліст Макс Левін зник 13 березня під Києвом. Його тіло знайшли лише 1 квітня. За інформацією української прокуратури, беззбройного журналіста свідомо застрелили російські військові під час наступу. В нього залишилось четверо дітей. На фото: Володимир Зеленський передає близьким Макса Левіна його посмертний орден "За мужність".
Фото: Ukrainian Presidency/abaca/picture alliance
Мантас Кведаравічюс
Литовський документаліст Мантас Кведаравічюс у 2016 році зняв про війну на Донбасі фільм "Маріуполіс". 2 квітня 2022 він загинув під час спроби покинути Маріуполь. Подробиці смерті достеменно не відомі: Кведаравічюс чи то загинув від влучання ракети в авто, чи був затриманий і розстріляний російськими солдатами.
Фото: imago stock&people
Дмитро Хилюк
Кореспондент українського інформагенства УНІАН Дмитро Хилюк зник 4 березня після того, як місто Димер Київської області захопили російські військові. За інформацією українських правоохоронців, журналіста викрали і незаконно утримували російські військові. Зв'язку із Хилюком досі немає.
Фото: privat
Вікторія Рощина
Редакція Громадського втратила зв'язок із репортеркою Вікторією Рощиною 12 березня. Напередодні вона виїхала із Запоріжжя в Маріуполь, та на виїзді з Бердянська була затримана російськими військовими. Впродовж кількох днів журналістку допитували співробітники ФСБ та чеченські росгвардійці й лише 21 березня її відпустили з полону на підконтрольну Києву територію.
Фото: hromadske.ua
Олег Батурін
Каховського кореспондента видання "Новий день" Олега Батуріна 12 березня в рідному місті викрали військові РФ. Під незаконним арештом він провів 8 днів. Пізніше на Херсонщині російська адміністрація затримала головреда сайту "Нова Каховка Сіті" Олександра Гунька. Запорізька кореспондентка агентства УНІАН Ірина Дубченко провела під арештом у росіян майже два тижні.
Фото: facebook.com/Oleh Baturin
Віра Гирич
28 квітня у власній оселі загинула журналістка Радіо Свобода Віра Гирич. Її тіло знайшли наступного дня під уламками квартири, яку знищив російський ракетний удар по Києву. Це сталося, коли в українській столиці перебував з візитом генсек ООН Антоніу Гутерріш. "Віра - не лише професіонал, а й людина з добрим серцем", - розповіла про колегу директорка Української служби Радіо Свобода Мар'яна Драч.
Фото: RFE/RL’s Ukrainian Service
Насильство проти журналістів триває
"Репортери без кордонів" нарахували десятки нападів на журналістів на війні в Україні. Український Інститут масової інформації лише у березні зафіксував 155 злочинів, скоєних РФ проти представників медіа: убивства, обстріли та поранення, погрози, переслідування, викрадення журналістів, обстріли й захоплення телевеж та редакцій, хакерські атаки, відключення від ефіру й блокування доступу до сайтів.
