Коли у березні 2022 року армія РФ окупувала частину Запорізької області, Андрій (імʼя змінене з міркувань безпеки) працював директором у сільській школі. Окупаційна влада планувала розпочати новий навчальний рік за російською програмою. Тож чоловік перевів учнів на дистанційне навчання, а після літніх канікул відмовився очолювати заклад.

Окупаційна влада намагалася переконати Андрія піти на співпрацю. "Перед першим вересням приїжджали озброєні люди в балаклавах. Загалом було 11 таких візитів, - згадує чоловік. - У вересні у мене відібрали телефони і ноутбук. Вивезли в степ, погрожували, пересмикували затвор автомата за спиною. І залишили в степу - вночі, за 10 кілометрів від села".

Депортація до позицій ЗСУ

Влітку 2023 року росіяни відібрали в Андрія і його дружини українські паспорти. "Це супроводжувалося погрозами, що мене вивезуть до Василівки і змусять йти мінним полем", - розповідає чоловік. Василівка - окуповане місто Запорізької області, де до кінця 2022 року працював пункт пропуску на підконтрольну Україні територію.

За численними свідченнями переселенців, окупаційна влада закрила цей пропускний пункт, але продовжила використовувати його для депортації українців - змушуючи їх йти замінованою територією до українських позицій. Про один із таких випадків розповідає координаторка напряму документування воєнних злочинів благодійного фонду "Схід SOS" Наталія Каплун. За її інформацією, у грудні 2022 року росіяни засудили і депортували директорку сільської школи в Запорізькій області через те, що вона продовжила викладати в українській школі онлайн. Кілька кілометрів жінка йшла пішки до підконтрольної Україні території.

Випадки депортації через Василівку описані й у доповідях Моніторингової місії ООН з прав людини. Правозахисники розповідають історію подружжя, яке увʼязнили і згодом депортували за розповсюдження проукраїнських листівок. А також працівника Запорізької атомної електростанції. "У відеозапису, викладеному в інтернет, було показано, як російська військова поліція привезла його на блокпост у Василівці та, очевидно, вислала з окупованої території. З того часу його не бачили", - розповідають правозахисники. 

Депортація до українських позицій відбувалась і з окупованої території Харківщини. Зокрема, в доповіді Місії описано, як у серпні 2022 року російські військові затримали і вивезли до блокпосту пожежників - двох чоловіків і одну жінку. "За міжнародним гуманітарним правом, депортація осіб, які перебувають під захистом, з окупованої території заборонена незалежно від мотивів", - зазначають правозахисники. 

Читайте також: Звільнені міста й села: як Україні повернути не лише території, а й громадян?

Примусова паспортизація

Попри погрози, росіяни не стали вивозити до Василівки директора сільської школи Андрія. Його сімʼя зіштовхнулася з наступною проблемою - примусовою паспортизацією. У квітні 2023 року президент РФ Володимир Путін підписав указ, згідно з якими, мешканці Запорізької, Херсонської, Донецької і Луганської областей, окупованих РФ, мають до 1 липня 2024 року отримати російський паспорт або стати на облік як іноземці. Інакше вони можуть бути депортовані.

"Ще з початку 2023 року почалося нагнітання, щоб люди якомога швидше поміняли паспорти на російські, - згадує Андрій. - Найбільшим ударом стало те, що Балицький (очільник окупаційної адміністрації у Запорізькій області Євген Балицький. - Ред.) заборонив приймати у лікарнях людей із українськими паспортами". Крім того, пенсіонерам, які отримали російські паспорти, виплачували більші пенсії ніж тим, хто має українські документи, додає чоловік. "Заробітна плата громадян із українським паспортом була на 30% менша, ніж громадян із російським паспортом. Тому поступово населення почало брати ці паспорти", - підсумовує Андрій.

Хоча росіяни забрали у нього і його дружини українські паспорти, вони не хотіли отримували російське громадянство. "До грудня 2023 року ми ще намагалися якимось чином вижити без російських паспортів. Але ставало дедалі важче - навіть для того, щоб виїхати за межі села, необхідно було мати хоча б якісь документи", - розповідає Андрій, який уже досяг пенсійного віку. Зрештою, подружжя подалося на російські паспорти, але отримало відмову без пояснення причини.

Читайте також: "Нас називали ждунами". Як живуть на окупованому Півдні

Затримання і допити

Новий указ президента РФ також передбачає депортацію із окупованих територій "іноземців", чия "екстремістська діяльність" загрожує національній безпеці. "Враховуючи широке визначення терміну "екстремістська діяльність" у російському законодавстві, особи можуть піддаватися ризику депортації через вираження проукраїнських поглядів або критику офіційних російських наративів щодо війни", - аналізує Місія ООН з прав людини.

Ймовірно, саме тому окупаційна влада вирішила депортувати Андрія і його дружину. У квітні цього року до них учергове приїхали озброєні люди. "Вони предʼявили нам документ і заявили: у вас є година для того, щоб зібратися, і ви будете депортовані, - згадує чоловік. - Я почав  читати документ - там було написано, що я, такий-то, вчинив адміністративний проступок у вигляді незаконного проникнення на територію Російської Федерації як особа без громадянства. І такий самий документ щодо дружини".

Подружжя відвезли до Бердянська, розповідає Андрій. Уже на місці їм одягли на голову чорні пакети і завели до будівлі, де в окремих кімнатах утримували й інших людей. Андрій і його дружина провели там наступні шість днів. Потім подружжя повезли до Мелітополя, до будівлі управління внутрішніх справ. Туди ж доставили ще двох чоловіків із Мелітополя та Пологів. "Один начебто був необережний із телефонними повідомленнями - повідомив своїй подрузі, де розташована російська техніка. А другий також не пішов на співпрацю", - розповідає чоловік.

У Мелітополі затриманих допитували працівники ФСБ, каже Андрій. "Була пропозиція записати відеоролик про те, що так робити не треба. Як саме? Що я не пішов на співпрацю, що діти залишилися без вчителів, що школа не працює, - розповідає чоловік. - Мене запитували: ти розумієш, чому ми тебе виселяємо? Я кажу: якщо чесно, то ні. От, кажуть, через таких, як ти, був зірваний освітній процес в нових регіонах Росії".

Депортація у Грузію

Подружжя і ще двох чоловіків посадили в машину. Андрій боявся, що їх повезуть до Василівки і змусять йти замінованою дорогою. Натомість він сподівався потрапити до Колотилівки - єдиного пропускного пункту між РФ і Україною. Проте зранку наступного дня депортовані опинились у Верхньому Ларсі, на кордоні між РФ і Грузією. Там їм повернули паспорти і телефони та наказали йти до Грузії. "Грузини зустріли нас насторожено, - згадує Андрій. - Як мені потім розказали волонтери в Грузії, перед тим, як піти з Херсона, росіяни вивозили в'язницю. І в'язнів, які не пішли до "Вагнера", відправили в Грузію".

Чоловік із дружиною доїхали до Тбілісі, де волонтери поселили їх у готель. За тиждень, після оформлення документів для виїзду за кордон, подружжя повернулося в Україну і тепер намагається влаштуватися на новому місці. "Витрати, звичайно, дуже великі. Але, поки літо, ми хоча би маємо в чому ходити", - каже Андрій. Залишаючи свій дім, подружжя спакувало лише два рюкзаки.

Ці четверо мешканців окупованої Запорізької області - не єдині, кого окупаційна влада депортувала у Грузію. За інформацією архієрея ПЦУ, митрополита Донецького і Маріупольського Сергія Горобцова, навесні цього року із окупованої Донеччини "видворили" до Грузії двох священників ПЦУ - отця Христофора Хрімлі з Кам'янки і отця Андрій Чуя із Донецька. Як стверджує митрополит, священники відмовилися співпрацювати з росіянами, через що восени 2023 року були заарештовані та звинувачені у проукраїнській діяльності.

Депортація до Грузії описана й у доповіді Місії ООН з прав людини. За її інформацією, у період з кінця 2023-го до початку 2024 року окупаційна влада затримала і доставила до кордону між РФ і Грузією щонайменше чотирьох людей. "Їх затримали за висловлювання проукраїнських поглядів у приватних розмовах, публічний спів українських пісень та носіння одягу в українському стилі", - йдеться в доповіді.

Водночас міністерство внутрішніх справ Грузії не відповіло на запит DW, чи володіє установа інформацією про випадки депортації до їхньої країни українців із окупованих територій, а також чи існують між Грузією та РФ або Україною домовленість щодо цього. Про домовленості із третіми країнами DW запитала і міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Там  відповіли, що не можуть надати інформацію, оскільки вона "відноситься до категорії "для службового користування".

Відповідальні за депортацію

Крім того, публічно відомо про депортацію українців із окупованих територій до ще однієї країни - Латвії. Про це йдеться у пресрелізі Запорізької обласної прокуратури щодо обвинувачення двох громадян РФ - керівників окупаційного "Головного управління МВС у Запорізькій області" та "управління з питань міграції ГУ МВС у Запорізькій області". "За їхнім рішенням патріотично налаштований житель Пологів був безпідставно затриманий та незаконно ув’язнений. Після цього його примусово перевезли до прикордонного пункту Латвії та наказали пішки йти в бік кордону", - наводять версію слідства в прокуратурі. 

Проте в Офісі генерального прокурора не змогли назвати кількість справ, відкритих щодо росіян та українців, причетних до депортації мешканців окупованих територій. "На даний час здобуті дані в ході слідства не є остаточними. Реальну кількість депортованих, примусово переселених українських громадян можливо буде встановити після завершення воєнних дій", - додали в установі.

Окупаційна влада продовжує депортувати українців із окупованих територій, зазначає Місія ООН з прав людини. "16 квітня 2024 року Федеральна служба безпеки РФ у Запорізькій області повідомила, що жінку з Мелітополя "видворять" і заборонять їй в’їзд до РФ на 20 років за нібито спроби збору інформації про пересування російських сил, - йдеться у доповіді правозахисників. - 16 квітня призначений Росією суд у Маріуполі також постановив депортувати громадянина України за нібито розповсюдження ісламістської літератури зі списку заборонених екстремістських видань міністерства юстиції РФ".

Водночас РФ продовжила термін перебування на окупованих територіях для українців без російського паспорта до 31 грудня. Тож наступна хвиля депортацій може розпочатися вже з наступного року.

Матеріал підготовлений за участі кореспондентки DW Марії Катамадзе.