Про пунктуальність німців довгий час ходили легенди. Однак сьогодні лише 78 відсотків жителів Німеччини вважають її типовою німецькою рисою (у 2017 році таких було ще 90 відсотків). Про це свідчать результати репрезентативного опитування YouGov, проведеного на замовлення німецького інформаційного агентства dpa.

Можливо, на падіння рейтингу особливо вплинули часті випадки запізнень залізничного транспорту. Якщо чверть століття тому тодішній глава концерну Deutsche Bahn пишався тим, що пунктуальність поїздів у країні становить близько 90 відсотків і що це - найкращий показник у Європі, то тепер керівництво німецької залізниці мріє, щоб хоч 60 відсотків поїздів далекого сполучення рухалися за розкладом. У 2024 році концерн виплатив 196,8 мільйона євро компенсацій за запізнення потягів та скасування рейсів. Основною причиною затримок стала зношеність залізничної мережі. Очікується, що лише наприкінці 2029 року німецька залізниця досягнення рівня пунктуальності у 70 відсотків.

Якщо відкинути зовнішні фактори

Понад 90 відсотків жителів Німеччини, тобто переважна більшість, говорять про себе як загалом про дуже пунктуальних людей. Однак між поколіннями спостерігаються невеликі відмінності. Серед молоді частка тих, хто вважає себе пунктуальними, менша, ніж серед людей похилого віку. У представників покоління бумерів (народжених між 1946 і 1964 роками) цей показник становить близько 97 відсотків. Дещо рідше (92 відсотки) те саме кажуть про себе представники поколінь X та Y (яким зараз від 45 до 60 і від 29 до 44 років відповідно). А от серед покоління зумерів - від 18 до 28 років - пунктуальними себе назвали лише близько 81 відсотка. Ці цифри дозволяють стверджувати, що в Німеччині прояв дисципліни, відповідальності та поваги до свого часу і часу інших людей досі є важливою якістю.

Водночас багато хто звертає увагу на те, що "пунктуальність у Німеччині сьогодні трапляється рідше, ніж раніше". З таким твердженням погоджуються 70 відсотків респондентів.

Більшість опитаних також визнали, що "часто" або "іноді" їх дратує запізнення інших людей. При цьому молоді люди виявилися більш терпимими до оточення - зляться на тих, хто запізнюється, близько 70 відсотків, тоді як серед людей старших за 45 років таких щонайменше 85 відсотків. 

Багато хто переоцінює себе

А звідки ж стільки невдоволених легковажністю інших, якщо майже кожен запевняє, що він пунктуальний? У випадку з пунктуальністю багато людей часто переоцінюють свої можливості та недооцінюють фактичний час, необхідний для виконання завдання, пояснив у бесіді з інформаційним агентством dpa нейропсихолог і дослідник часу Марк Віттман (Marc Wittmann) з Інституту вивчення суміжних сфер психології та психогігієни (IGPP) у Фрайбурзі.

Крім того, причиною непунктуальності можуть стати численні відволікаючі моменти повсякденного життя. Дослідник, який є також автором книги, присвяченої психології сприйняття часу ("Gefühlte Zeit: Kleine Psychologie des Zeitempfindens"), звертає увагу на те, що існують різні типи людей. Дехто постійно стежить за хвилинною стрілкою, а хтось приділяє більше уваги тому, що відбувається навколо. Той, хто занурений у захопливу бесіду, може зіпсувати її, постійно дивлячись на годинник, аби кудись не запізнитися. "Ця людина буде пунктуальною, але не зможе повністю брати участь у розмові. А нам так приємно занурюватися в те, чим ми займаємося, ніби розчиняючись у потоці", - каже Марк Віттман.

Різниця у сприйнятті

Експерт звертає увагу й на те, що пунктуальність по-різному оцінюється в професійному та особистому житті. "Людина, яка зазвичай не дуже пунктуальна, постарається або, принаймні, захоче прийти вчасно на важливу співбесіду, - каже Віттман. - Також очікується, що співробітник не буде запізнюватися на зустріч з керівником. Однак керівник не обов'язково має з'явитися вчасно, якщо йому, наприклад, потрібно закінчити телефонну розмову. Це питання ієрархії".

У приватному житті, наприклад, під час зустрічей із друзями, проблема пунктуальності має важливу емоційну складову, і запізнення може дуже образити близьких людей. Багато хто критикує своїх знайомих за те, що ті змушують на них чекати, оскільки почуваються ущемленими та недостатньо важливими, пояснює нейропсихолог.